Нещодавно на сесії обласної ради була затверджена програма стабілізації і розвитку тваринництва Одещини на 2005 – 2010 роки. Реакція на цю подію досить неоднозначна: від крайньої недовіри до «чергового паперу», до щирих надій, що все ж у цій галузі сільського господарства можна домогтися докорінних змін. Редакція звернулася з низкою запитань до начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації А.Г. НОВАКОВСЬКОГО, який очолював групу учених і спеціалістів, що працювали над створенням програми.
– Анатолію Григоровичу, яке Ваше ставлення до довготермінових програм взагалі і до Вашого нового дітища зокрема?
– У наш час ще не усталених ринкових відносин перспективне планування у будь-якій галузі необхідне. Інакше взагалі можна опинитися без карти і компасу у безкрайому морі і стати жертвою стихії, що розгулялася. Є позиції, які не можна втрачати ні за яких обставин, навіть за таких, коли тваринництву відведена роль пасинка, про якого згадують в останню чергу.
Продукція полів і ферм – це стратегічний товар, який повинен не лише забезпечувати раціональне харчування населення, але й створювати міцну продовольчу безпеку країни. Дотримуючись цих вимог і керуючись життєвою необхідністю, ми і сформували довготермінову програму.
– Що Ви у програмі вважаєте першочерговим?
– Це відродження і зміцнення селекційної роботи у галузях тваринництва. А для цього потрібні великі племінні заводи і племінні репродуктори. Їх у приватному секторі не створиш, хоча саме там сьогодні зосереджено основне поголів’я великої рогатої худоби, свиней, овець і птиці. І кожен сьогодні хоче мати в особистому господарстві і високоудійну корову, і скороспілих поросят, і тонкорунних овець. А де їх взяти?
Незважаючи на всі відомі труднощі, нам вдалося багато зберегти, і навіть примножити. Наші вчені, спеціалісти стали співавторами щодо виведення української чорної молочної породи корів. Популярністю у нашому краї користується і чорно-ряба порода, у виведенні якої брали участь також працівники наших племзаводів і репродукторів.
Є власна база і в свинарстві. Функціонують 4 племзаводи, понад 30 племрепродукторів. Досягнуто певних результатів щодо виведення одеського типу асканійської м’ясо-вовняної породи овець. В області є три племрепродуктори, які займаються конярством.
І список цей можна продовжити.
– Яким напрямам тваринництва буде приділена особлива увага?
– Тут все продиктовано економічною доцільністю. Важливі не лише рентабельність тієї чи іншої галузі, але й одержання швидкої віддачі. Тому головну увагу буде зосереджено на свинарстві і птахівництві. Вони характеризуються коротким терміном окупності. Фактично витрати покриваються у той же календарний рік. Це добре розуміє і населення області. Сільчани на власному досвіді вже переконалися: заробити грошенят можна швидше, відгодовуючи кабанчика і розводячи птицю.
А свинарство у нас існує завдяки сільгосппідприємствам, які реалізують поросят населенню. Свиноферми формуються за рахунок племінних заводів і репродукторів. Ось так все взаємопов’язано. І рвати цей ланцюг – означає, знищити галузь повністю.
Птахівництво теж базується на функціонуванні племінних стад птиці у сільгосппідприємствах, одержанні інкубаційного яйця і реалізації населенню молодняка.
– Багатьох цікавлять також перспективи виробництва молока.
– Зменшення поголів’я корів за останнє десятиріччя удвічі, звичайно, позначилося і на обсягах виробництва молочної продукції. Тому поліпшення ситуації на цій ділянці можливо, передусім, за умови збільшення поголів’я корів за рахунок племінного стада. Сьогодні статус племзаводів щодо розведення молочного тваринництва мають 5 агроформувань, а репродукторів створено 28. Загальне племінне стадо вже нараховує 4,5 тисячі голів, де від тварин чорно-рябої породи надоюють на рік понад 5 тисяч літрів молока.
Що це дає? Ось, наприклад, ТОВ “Агрофірма “Маяк” Березівського району одержала від такого молочного стада 620 тис. гривень прибутку при рівні рентабельності 55,8 відсотка. Ці показники красномовно говорять про те, що виробництво молока може і повинно стати високорентабельною справою.
Крім того, ми працюватимемо у напрямі інтеграції виробників молока всіх форм власності з керівниками переробних підприємств, торговельних організацій, банків, з вітчизняними та іноземними інвесторами.
Якщо ці питання розв’яжемо – кожний приватник, кожне агроформування відчує конкретну вигоду. І далі справа піде вже сама собою.
– З практики ми знаємо, що будь-які плани у тваринництві провалювалися, якщо не створювалася міцна кормова база. Яка ситуація зараз?
– Так, це проблема з проблем. За останні роки площі під кормові культури значно скоротилися. А структура і наявність кормів сьогодні не відповідають потребам навіть наявного поголів’я. У складі кормів третю частину становлять грубі, а сіно – лише п’ять відсотків. Брак енергії і протеїну компенсується одним зернофуражем.
Тому потрібні докорінні зміни у структурі посівних площ. Ми вже переконалися, що збільшення виробництва зерна не дає бажаних економічних результатів. Низькі закупівельні ціни позбавляють можливості повернути зазнані витрати. Крім того, багато зерна одержуємо 4-5 класу. Практично, це фураж, який потрібно пускати на корм. Але віддача від нього невелика.
Отже, потрібно більше площ виділяти під змішані посіви однорічних і багаторічних бобово-злакових культур, багаторічних трав, інших рослин, багатих на протеїн та інші поживні речовини.
– А тепер про фінансову підтримку тваринництва.
– Не можна сказати, що розвиток тваринництва не підтримується на державному рівні. Скажімо, станом на перше вересня поточного року товаровиробники області одержали з Державного бюджету понад 13 млн гривень доплат. У тому числі за проданий на переробні підприємства молодняк ВРХ і кондиційне свинопоголів’я – 8,1 млн грн, навіть за наявне поголів’я вівцематок ярок, старших одного року, – 1,9 млн гривень, за програмою “Селекція у тваринництві” – 1,2 млн грн, за наявність бджолосімей – 589 тис. гривень тощо.
Як бачимо, суми, нібито, вражаючі. Але... Підрахунки показують, що кошти, які виділяються, компенсують лише 8 відсотків витрат. А в Польщі цей показник, наприклад, досягає 70 відсотків.
Є й інший бік питання. Солідна частина названих сум потрапляє до кишень перекупників, а не прямих виробників продукції. Адже вони, посередники, реалізують її безпосередньо переробним підприємствам.
– Які ж перспективи ухваленої програми?
– Мета програми визначена вже у її назві і для її здійснення намічено два етапи. На першому з них (2005-2006 роки) передбачається стабілізувати поголів’я всіх видів худоби і птиці і розпочати нарощування виробництва м’яса, молока та іншої продукції. На другому етапі (2007 – 2010 роки) прогнозується збільшення виробництва продукції тваринного походження в обсягах, які забезпечуватимуть мінімальні норми споживання. Якщо конкретніше, то довести у 2010 році обсяги виробництва м’яса до 115,8 тис. тонн, молока – до 756,8 тис. тонн, яєць – до 733,6 млн штук. А для цього мати у наявності 350 тис. голів ВРХ, у тому числі 178 тис. голів корів, 476,5 тис. голів свиней, 468 тис. голів овець та кіз, понад 9 млн голів птиці.
Впевнений, ми доможемося свого. І не лише тому, що ми так плануємо. Ми прогнозуємо з врахуванням запиту ринку і зростаючого інтересу до виробництва тваринницької продукції. Вона стане високорентабельною і агітуватиме сама за себе.
