ОДЕСЬКОМУ НАРОДНОМУ ІНСТИТУТУ ЛЮДИНИ ВИПОВНИЛОСЯ 18 РОКІВ
Є два шляхи: прожити життя, не вірячи, що дива є; або прожити життя, вважаючи, що все навколо диво.
Альберт ЕЙНШТЕЙН
«Ми ледачі і недопитливі» – з жалем констатував великий О.С. Пушкін. Два століття минуло відтоді, а чи змінилися ми? І що взагалі ми знаємо про людину? Чим більше ми дізнавалися про неї, тим більше виникало підозр про неповноту цих знань, і численні «чому» не давали спокою. Хіба не разюче твердження вчених, що ми використовуємо можливості свого мозку лише на... 0,07 відсотка. Якщо лунатик ходить уві сні по дроту на величезній висоті, отже, тіло людини на це здатне? Сільський неписьменний сторож упав з даху сараю, вдарився головою об камінь... і почав говорити невідомою науці мовою, яка потім виявиться коптським діалектом. Отже, у нашому мозку є все минуле людства? Дама потрапила в автокатастрофу – і почала бачити людей наскрізь, як рентген. І чим більше таких прикладів – тим більше впевненості, що це і є приховані можливості людського організму, ті самі 99,93 відсотка?
У середині минулого століття письменник Юрій Олеша, розмірковуючи про атомну бомбу, зробив геніальний висновок: «Коротко кажучи, все навколо – електрика?» А знання про людину все розширювалися. Спочатку вона стала згустком енергії, а сьогодні – інформаційним полем, часткою єдиного всесвітнього інформаційного поля. А чи змінилася школа? Чи дає вища школа разом з традиційними спеціальними знаннями життєвий кругозір – вищі знання?
НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ БУДЕ ЖИТИ ЛЮДИНА
Одеський народний інститут людини було створено 18 років тому – у листопаді 1987 року, коли у суспільстві розпочалися глобальні зміни, відбувалася перебудова і дозволено було створювати громадські організації.
Усі ці роки незмінним директором інституту залишається Василь Михайлович Денисов. Полковник у відставці, він, незважаючи на солідний вік, залишається в строю.
У дитинстві він мріяв стати вчителем, і в 17 років вже закінчив педучилище, почав працювати вчителем у школі. Призвали в армію – розпочалася війна. Вона застала його на кордоні з Афганістаном, потім – служба в Ірані, під Тегераном. Рвався на фронт, і в 1942-му Василя посилають на офіцерські курси. Потім був 1-й Білоруський фронт, перше поранення під Вітебськом, у 44-му – друге під Мінськом. Війна закінчилася для нього в Прибалтиці, і було йому всього 22 роки. Закінчив Харківську радіотехнічну академію, для проходження служби направили в ОдВО. Але незабаром повернули в альма-матер – потрібні були викладачі для підготовки іноземних спеціалістів ППО. Під час війни у В'єтнамі був консультантом з ракетної техніки, знову одержав поранення. Потім допомагав створювати війська ППО в Алжирі, інших країнах.
Василь ДЕНИСОВ, директор Одеського народного інституту людини:
– Ідею створити такий інститут я виношував давно. І належить вона не мені, а Максиму Горькому, який одного разу сказав, як було б чудово об'єднати всі науки про людину в одному Інституті людини. З початком перебудови така можливість з'явилася, ЦК дозволив створювати громадські організації. Почали з'являтися різні організації і товариства, які займалися тими науками про людину, які раніше не заохочувалися – народною медициною, цілительством, біоенергетикою, астрологією, східними філософіями. На жаль, найчастіше ними займалися люди-непрофесіонали, для яких головною метою було матеріальне збагачення, нехай навіть шляхом обману людей.
Ми хотіли створити єдиний інститут, у якому всі ці науки викладалися б професіоналами. Тому засновниками виступили політуправління ОдВО, одеське відділення Всесоюзного філософського товариства, кафедра психології ОНУ, медичний інститут і редакція газети «Вечерняя Одесса», яка завжди вітала все нове, прогресивне. Ви запитаєте, чому політуправління військового округу? Та тому, що в нас вже був досвід – ми вже вели при Будинку офіцерів курси людинознавства для курсантів, молодих офіцерів і їхніх сімей, ветеранів.
У Статуті ми так позначили основну мету – духовна, психологічна, соціальна та фізична освіта і оздоровлення населення. При державній реєстрації у 1991 році засновником став Благодійний фонд духовного відродження. Остання перереєстрація відбулася в Одеському міськвиконкомі у жовтні 2005 року. Інститут одержав ліцензію на право викладання і видавання дипломів, атестатів.
За минулі роки при Інституті людини працювали кафедри і школи культури здоров'я, активного довголіття (для ветеранів і пенсіонерів), культурології, духовного оздоровлення, традиційної народної медицини (цілительства), східної філософії і медицини, астрології, групи йоги, рейки, дзен, біолокації та інші. Останнім часом з розвитком науки з'явилися кафедри біоенергоінформаційних технологій, планетарного розвитку, соціальної психології. У старших класах середніх шкіл інститут факультативно вів валеологію, культуру спілкування та особистого життя, психологію взаєморозуміння, культуру здоров'я для дівчат (у гімназії №1), основи духовної медицини (у медучилищі №1), основи біоенергоінформатики.
Ми маємо право говорити, що наш Інститут людини працює відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі в суспільстві і утвердження здорового способу життя» і Указу «Пропаганда здорового способу життя і стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя», а також у межах реалізації національної програми «Діти України». У зв'язку з оголошенням «Року сім’ї» ми розробили програму школи для батьків «Радість виховання», що допоможе освоїти сучасні методи виховання, навчитися мистецтва спілкування з дитиною. Для старшокласників у межах міжнародної програми СОТІС, у якій бере участь наш інститут, розроблено факультативні курси основ людинознавства, енергетичної фізіології, цикл лекцій «Планета і людина».
Додам, що наша громадська організація – некомерційна, в інституті викладають на громадських засадах чудові фахівці, справжні професіонали і подвижники нових наук про людину. Інститут об'єднав їх, щоб зробити доступними кожній людині досягнення передової науки.
ШУКАЙТЕ І ЗНАЙДЕТЕ; СТУКАЙТЕ, І ВІДЧИНЯТЬ ВАМ
Завідувач кафедри соціальної психології, професор Олексій Григорович Зайков – психолог першої категорії. Його авторський курс популярний не лише у вузах України, але і СНД. Сьогодні в соціумі є ходіння безлічі ідей – національних, релігійних, класових, ліберальних. Вони не об’єднують, а роз'єднують людей. А об'єднати народ може лише те загальне, що єдине для всіх.
Олексій ЗАЙКОВ, завідувач кафедри соціальної психології Інституту людини, професор:
Часто людина у ділі професіонал, а в житті дилетант, не усвідомлює свій шлях цілісно. У релігійній традиції Бог – це Істина, Совість, Любов, Свобода... У житті таких цінностей набуває тільки людина високої самосвідомості. Повернення людини до самої себе, самопізнання, здійснення самої себе справжньої...
ХХl століття стане століттям подолання культу грошей, речей, комфорту, влади кумира, моди, чужої злої волі. І, навпаки, у нової людини тепер інший шлях подолання недосконалості в самої себе, для неї тепер справжні цінності – благородство, щира дружба, служіння істині і батьківщині, чудове володіння словом, поетичне і філософське бачення світу, радість від ранкової зорі і приходу весни, ентузіазм, самоіронія, альтруїзм, оптимізм. Людина піднімається над своїми тваринними пристрастями, керується духовною самосвідомістю і стає по-справжньому вільною серед природи і досягнень цивілізації (другої природи).
Наукове самопізнання відкриває людині її природну сутність і необхідність її облагородити. Але і знаючій доводиться вибирати, вибудовувати пріоритети, розв’язувати творчі сумніви. Це стосується всіх, навіть президента. Інститут людини – це школа життя, яка дає відповіді на багато запитань. Залишається побажати кожному бути в школі життя гарними учнями.
ЯКЩО СЛІПІ ВЕДУТЬ СЛІПИХ
Доцент кафедри планетарної еволюції Тетяна Анатоліївна Остапчук – трансперсонолог, кінезіолог-практик, інакше кажучи, – психолог у сфері екології духу. Я переглянув назви її лекцій з плану 2005-2006 рр.: «Планета Земля – жива, мисляча відчуваюча істота», «Енергетична будова свідомості і тонких організуючих тіл людини». «Загальнопланетарні глобальні процеси і гармонія взаємин» (sic! Виявляється, землетруси, цунамі, пожежі можуть бути пов'язані з поведінкою людей). Не менш цікаві цикли «Свідоме формування взаємин» і «Саногенное мислення (від санаре – зцілення, оздоровлення – Ю.Г.) – шлях до інтеграції свідомості». Лекції поєднуються з практичними заняттями, серед яких – практика ендогенного (внутрішнього – Ю.Г.) подиху, пневмокатарсис як шлях рятування від психоматичних і соматичних захворювань, нейролінгвістичне звільнення, тілесно орієнтована терапія та інші.
Я спеціально вибрав поняття, які потребують пояснень. Наприклад, слово «езотерика» говорить про таємне, зрозуміле лише посвяченим. Чи можлива адаптація цих знань до рівня свідомості звичайних дітей, школярів, дорослих?
Тетяна ОСТАПЧУК, доцент кафедри планетарної еволюції Інституту людини:
– Сьогодні езотеричні знання доступні кожному. Більшість людей захоплюють розповіді про так зване надприродне, і кожний потай бажає одержати таємні знання і володіти надзвичайними здібностями. Але соціальна зумовленість не допускає нічого надприродного для звичайних людей. У своєму страху опинитися ізольованими від суспільства або здатися ненормальними, люди затято чіпляються за рамки громадської однаковості. Більша частина таємних мрій людини рідко піднімається на поверхню, до світла усвідомлення.
Нове століття змусить людство змінитися духовно.
Чи всі духовні лідери здатні нести людині знання? Більшість людей, які оголошують себе духовними вчителями, можуть мати добрі наміри, але лише деякі з них справді здатні вести інших. Найчастіше доводиться стикатися з прикладом того, як сліпі ведуть сліпих. Слід остерігатися тих, хто дає вам завищені обіцянки, тому що ніхто не здатен зробити щось за іншу людину. Багато хто хотів би набути знання, але їм здається, що простіше купити їх – добре що навколо повно гуру, які пропонують навчити вас суперздібностям, і шкіл, які торгують духовним просвітлінням, як харчовими добавками.
Але справді духовний лідер може дати людині тільки напрямок, а далі кожен йде сам своїм шляхом. Керівник допомагає кожному розкрити приховані здібності і резерви. Справжнє знання представляє знання себе, занурення в невидимі галузі внутрішнього «я». А процес навчання варто розуміти як пізнання на досвіді, оскільки життя у матеріальному світі являє собою саме практичний шлях.
Отримана інформація залишається практично марною, якщо людина не знаходить їй практичного застосування. І коли кожна людина усвідомить взаємозв'язок, взаємозалежність всього живого, люди стануть спільнотою нового типу.
Справжні духовні лідери існують у реальності. Вони вміють розмовляти з аудиторією, з огляду на всі її особливості. Ну, хіба з дітьми розмовлятиме «занавченою» мовою доцент нашого інституту Ніна Олександрівна Кухар, яка написала і випустила книжку «Людина-матрьошка»? До речі, газета «Одеські вісті» писала про цей посібник для педагогів і батьків.
NON PROGREDI EST REGRIED
Це латинське прислів'я перекладається так: не йти вперед – отже йти назад. Завідувач кафедри планетарної еволюції Олексій Львович Яковцев, народний академік МАЕН (Міжнародної академії енергоінформаційних наук) вважає, що сьогодні можна говорити про унікальність новітніх наукових розробок Інституту людини. Їхню якість підтверджують рецензії і висновки міжнародних організацій і форумів, у яких брав участь інститут.
Олексій ЯКОВЦЕВ, завідувач кафедри планетарної еволюції Інституту людини, професор, академік:
– Недарма відбулося злиття нашого інститутського потенціалу з новою міжнародною програмою СОТІС. Що вона являє собою? Будь-яка нова інформація складається із сукупності на перший погляд нових, а насправді давно відомих з генетичної пам'яті знань. Інформаційна програма СОТІС дає можливість людині осмислити своє місце в еволюції планети і Світобудови. Вона пов'язує воєдино розрізнені знання людства і дає загальне бачення Творіння і його Законів. І людини, як вінця творіння.
Акредитований при ООН Інститут Планетарного Синтезу дав рекомендації про впровадження розробок Одеського інституту людини в життя на всіх можливих рівнях. Тобто ця організація при ООН свідчить перед будь-якими адміністраціями й органами влади про те, що такий повний і ефективний комплекс заходів здатен перетворити кожну людину і суспільство в цілому. Академія наук України теж оцінила програму СОТІС і необхідність поширення по всій країні інформації про неї. Сьогодні в Росії розгортаються школи та інститути, які впроваджують в освітній процес розробки нашого інституту. Фахівців інституту, наскільки я знаю, чекають у Чехії, Канаді, Узбекистані та інших країнах. Ці спеціалісти є професорами та академіками, але не українських інститутів і академій.
На жаль, ще далеко не всі розуміють: тільки коли нові знання стануть нагальною потребою кожного, тоді тільки можна буде говорити про створення нової парадигми існування людства на планеті.
НЕМАЄ ПРОРОКА У СВОЇЙ ВІТЧИЗНІ
Як тут не згадати парадоксальну ситуацію з соціальною програмою, розробленою інститутом на принципах СОТІС, адаптованою спеціально для Одеси і представленої на міський конкурс. Грант дістався організації, яку курирує член тодішньої міськради. Програму Одеського інституту людини не помітили, у той час, як в інших містах України розробки інституту впроваджували. І ось, уявіть, севастопольські органи влади розв’язують питання про ухвалення соціальних програм, розроблених в Одесі, а в цей час до Севастополя приїздить делегація з Одеси... у пошуках хоч якихось соціальних програм. Воістину немає пророка у своїй вітчизні.
За словами нинішнього заступника директора інституту Геннадія Віталійовича Ковальова, свого приміщення в інституті немає. У різний час його кафедри, школи і групи працювали в Будинку офіцерів, Палаці студентів, клубі ЖЕК-54, середніх школах. Ставлення до них міських і районних владних структур добре ілюструє ліквідація багатопрофільного медико-соціального центру реабілітації та оздоровлення ветеранів війни і праці. Він був створений ще у 90-х роках за рішенням Приморської райадміністрації і розташовувався у клубному приміщенні по вулиці Пироговській, 5. У 2001 році після ремонту при центрі відкрилася кафедра профілактики і реабілітації здоров'я немедикаментозними методами. «Хай буде у вас здоров'я без ліків і довголіття без хвороб», – таким був девіз цього центру. На кафедрі працювали десять спеціалістів-волонтерів під керівництвом доктора медичних наук Віктора Снитка. Через цей благодійний центр реабілітації пройшли тисячі ветеранів і пенсінерів. Я читав десятки вдячних листів від них, бачив почесні грамоти колективові центру та Інституту людини.
Проте через самоуправство на місцевому рівні просто виставили центр, його фахівців, всі сім груп ветеранів – на вулицю. Аморальне беззаконня? М'яко сказано.
Зрозуміло, у громадських організацій, які не приносять у кишеню місцевої влади доходів, майже немає шансу вижити. Закликати до совісті, до законів, а тим більше до Конституції України місцевих самоуправів безглуздо. Так, Інститут людини не заробляє грошей. Це благодійна організація, яка об’єднує вчених, спеціалістів, викладачів на громадських засадах, яка ставить перед собою найвищою мірою благородну мету.
Одеса вважається не лише високоінтелектуальним містом, але й одним з найбагатших у державі. Але де ж спонсори, меценати, які б звернули увагу на унікальний інститут? Їхні діти кожної ночі пропадають у нічних клубах, залишаючи там по 500 – 1500 зелених кожен (слово честі, сам чув по телевізору у програмі про «золоту молодь»), а дати інституту якісь кошти хоча б на купівлю електролічильника та електричних лампочок рука не піднімається? А ще краще, поки не пізно, відправити свого балбеса на навчання до школи життя. Можливо, справді виросте людина ХХІ століття.
В ідеалі, звичайно, добре б одержати Інституту людини грант якої-небудь міжнародної благодійної організації, наприклад, хоча б щедрого дядечка Сороса. Щоправда, Одеський Народний Інститут Людини поза політикою.
Але я подумав ось про що. Наближаються вибори. Уважно вдивляйтеся у передвиборні програми кандидатів у народні депутати. Якщо там все ті ж соціальні обіцянки – це пустий звук. Якщо у програмі в кандидата немає напрацювань вчених і спеціалістів, таких як колектив Інституту Людини, не голосуйте за нього – це вчорашній день. Тому що життя людське – не мука виживання, а диво.
