20 грудня в Палаці мистецтв «Український дім» відбувся семінар для журналістів регіональних ЗМІ, в рамках якого журналісти взяли участь у підсумковій прес-конференції Президента України Віктора Ющенка з приводу виконання програми Президента «Десять кроків назустріч людям» та зустрілися з Прем’єр-міністром України Юрієм Єхануровим. Подаємо нотатки з цього семінару нашого спеціального кореспондента.
Одразу слід зауважити, що “десять кроків” у програмі Президента – це десять напрямків діяльності самого Президента, законодавчої та виконавчої влад, усіх державних установ та підприємств, а також приватного бізнесу, націлених на розбудову економіки держави, всіх її соціальних сфер, підвищення правової захищеності населення та обороноздатності країни, одне слово, всього того, що повинно забезпечити становлення Української держави та зробити гідним буття сучасного і майбутніх поколінь.
Оскільки програму розраховано на 2005 – 2009 роки. то зрозуміло, що на “підсумковій прес-конференції” йшлося лише про підсумки тих дев’яти місяців, що відділяють перші дні становлення нової влади після президентських виборів від кінця року. І вже зараз можна говорити про те, що за одним із “кроків” “Створити п’ять мільйонів нових робочих місць”, відповідні інституції могли відзвітувати: за 9 місяців поточного року прийнято на нові робочі місця 839,5 тисячі осіб, що становить 84 відсотки від річного завдання. При цьому в 23 регіонах із 27 визначені завдання виконано більш, ніж на 75 відсотків. Помітно знизився рівень зареєстрованого безробіття, в тому числі і безробіття на селі. За десять місяців нинішнього року реальні доходи населення зросли на 21,4%, а це означає, що, навіть зважаючи на посилення інфляційного тиску, цей показник є на 16,2% вищим, ніж за відповідний проміжок часу 2004 року. На 18,6% зросла і реальна заробітна плата.
Втім, я не думаю, що існує потреба перераховувати всі досягнення та прорахунки, які були виявлені службовцями Кабміну під час аналізу стану виконання всіх напрямків президентської програми: “Забезпечення пріоритетного фінансування соціальних програм”, “Збільшення бюджету при зменшенні податків”, “Змусити владу працювати для людей, повести рішучу боротьбу з корупцією”, “Сприяти духовності, зміцненню моральних цінностей”, “Сприяти розвитку українського села”, “Підвищити боєздатність армії, повагу до людей у погонах” та інших. У нотатках з семінару це просто неможливо зробити, оскільки навіть дуже стисло викладені матеріали звіту, що були роздані журналістам, склали солідну брошуру. Тож куди важливіше відтворити атмосферу самої прес-конференції, ті проблеми, які на ній порушувалися і журналістами, і самими високопосадовцями. Розпочинаючи свою зустріч із представниками преси, Президент Ющенко сказав фразу, смисл якої став потім провідним у всьому семінарі: “Кожна проблема, з якою стикається наше суспільство, наша молода держава, – це виклик часу. І всі ми повинні вчитися мужньо приймати ці виклики”. А викликів справді чимало. І навколо багатьох із них розгортаються політичні баталії, всілякі інформаційні вири та спекуляції, тиск внутрішніх і зовнішніх сил.
Пригадую, як, відчувши налаштованість журналістів на роздмухування газового аспекту українсько-російських взаємин, Юрій Єхануров загадково посміхнувся і звернувся до дуже простих і конкретних цифр: на сьогоднішній день Україна уже добуває 20 млрд кубометрів власного газу, 36 млрд. кубів ми стабільно і за прийнятною ціною отримуємо з Туркменістану, 17 отримуємо за транзит; таким чином, у Росії ми купуємо лише 6 – 8 млрд кубів газу на рік. Крім того, не слід забувати, що “Нафтогаз України” і російський “Газпром” уклали угоду на постачання газу з Росії до 2013 року, і якщо вже дійде до принципового рішення, то “Газпрому” доведеться виконувати свої зобов’язання за рішенням Міжнародного суду. Хоча поки що Україна воліє йти двома шляхами: з Росією домовлятися, а в Україні запроваджувати газозберігаючі технології. Отож, незабаром нам цілком вистачатиме і туркменського газу.
Розвиваючи цю тему, Президент України відзначив, що у нас є великі можливості для самозабезпечення нафтою та газом. Зараз Україна повертається до розробки наших давніх родовищ, які свого часу забезпечували чи не всю Східну Європу; там у нас ще є великі запаси. До того ж, незабаром Україна розгорне видобуток нафти на нафтоносному районі шельфу, площа якого (району) вже зараз сягає 14 тис. кв. км. Під цю розробку вже існують домовленості та інвестиції.
Свого часу попередні уряди витратили значні кошти на закриття багатьох вугільних шахт, а тепер приватні підприємці у черзі стоять, щоб викупити ці шахти, бо вважають, що вони здатні бути рентабельними. Вже на сьогоднішній день до 80 відсотків шахт, які закриті, або виявилися на межі закриття, можуть бути продані, з тим, щоб вони поновили свою роботу за новими технологіями. На найближчі сто років ми забезпечені величезною кількістю вугілля, частину якого можна спалювати прямо в забоях, видобуваючи газ.
Значна увага звертається у нас на відродження малих електростанцій на невеличких річках. Свого часу, під тиском гігантоманії, в Україні було закрито десятки місцевих електростанцій, які були дуже вигідними і рентабельними. Тепер знову прийшов їх час. Ми маємо великі запаси урану. Тепер Україна дбає про те, щоб створити завод зі збагачення його, і взагалі, мати повний замкнутий цикл мирної ядерної енергетики. Хоча вже зараз ми можемо експортувати значну частину власної електроенергії.
Досі російські політики заявляли, що вони “дотують” Україну, продаючи дешевий газ. Під час зустрічі з Ющенком журналісти оперували цифрами, якими їх наділили економісти: не підвищуючи ціну на оренду нашої території та технічних засобів російським Чорноморським флотом, Україна втрачає мільйони й мільйони доларів щорічно. Крім того, російський флот незаконно володіє десятками різних об’єктів та земельних ділянок, а це теж мільйони доларів, які ми втрачаємо. Ющенко запевнив, що зараз створено урядову комісію, яка принципово займатиметься аналізом діяльності російського флоту та його структур на українській території, і влада України вживатиме необхідних заходів щодо впорядкування та правового визначення цієї діяльності.
Він запевнив, що досвід продажу “Криворіжсталі” буде використано під час аукціонів з продажу інших промислових гігантів. Повідомивши про свою поїздку до Одеси, він наголосив, що започатковано “новітню портову політику”, яка має призвести до відродження та стабілізації роботи всіх українських портів, які повинні бути рентабельними і будуть ними.
Звертаючись до теми виборів та політичної реформи, Президент зауважив, що сучасний український парламент є інститутом нестабільним, заполітизованим, позбавленим парламентської більшості. Низький прохідний бал на майбутніх виборах призведе до того, що в Раді знову можуть виявитися до 15 фракцій. Він упевнений, що демократичні сили зуміють сформувати більшість, але все ж таки у тій новій ролі, яка відводиться Парламенту як провідній політично-державній силі, діяти за такої розстановки політичних сил йому буде складно. Це засвідчив, зокрема, і процес прийняття закону про Бюджет 2006 року. Вражений тим, що відбувається в кулуарах і в сесійній залі Ради, Єхануров сказав: “Дивовижна річ. Ведеш розмови у комітетах і фракціях, з окремими депутатами… Вони розуміють і погоджуються, що бюджет, хоч і не ідеальний, але саме такий, який відповідає сучасним реаліям. Але ось розпочинається засідання Ради, і ті ж люди вдаються до популізму, лобіювання та політиканства і зривають ухвалення Бюджету”.
До речі, саме під час зустрічі журналістів з Президентом України помічник Президента подав йому записку з повідомленням, що Верховна Рада нарешті ухвалила Бюджет на наступний рік. Зовні Президент зустрів це без будь-яких емоцій, але зал вибухнув оплесками. Хоча і в залі, і в Президії розуміли, що надалі нам потрібен по-справжньому мудрий, мислячий, патріотично налаштований Парламент, депутати якого дбали б про інтереси своєї держави, а не заважали переговорному процесові своїми вояжами до сусідів. З цього приводу Прем’єр-міністр висловився досить принципово: “Про проблеми нафто-газопостачання у нас мають право говорити від імені держави тільки Президент, Прем’єр-міністр, міністр палива та енергетики і керівництво “Нафтогазу”. Заяви всіх інших осіб, незалежно від їхніх посад, не мають ніяких наслідків і здебільшого є політиканством”.
Тим часом попереду на нас чекають вибори до Верховної Ради. І це ще один виклик часу, який ми повинні сприймати мудро і виважено, думаючи про майбутнє своєї держави, свого народу.
