Одеський молодіжний драматичний театр показав виставу за п'єсою молодого російського драматурга Родіона Белецького “Фанатки”. За жанром – це комедія, але навряд чи так можна назвати побачене. Швидше за все, це трагікомедія, де гумористичні епізоди є всього лише тлом для глибокого психологічного осмислення дійства.
У центрі дії Космонавт – відомий співак, виконавець дешевої “естрадної мішури”. Це розбещений хлопчисько, який виріс у мужчину, який вважає, що всі йому щось винні. Фанатки повинні стояти біля його під'їзду, розганяти фан-клуб з трьохсот чоловік і захоплюватися його творчістю. Вєрка (Н. Машукова), Гараніна (О. Саяпіна) і ще не до кінця сформована у своїх принципах Світла Булкіна (Т. Коновалова) готові заради кумира йти “хоч під каток асфальту”. Ізюмська (А. Люшина) – продюсер Космонавта – повинна домовлятися про концерти і вигідні контракти. Директори музичних студій – вибачатися перед ним за неправильний тон, інтонацію у розмові. А Свєта Булкіна... повинна кохати його.
У відповідь на все це Юра Космонавт може запропонувати... своє боягузтво перед сильними і браваду перед слабкими. Сьогодні він любить Свєту і пропонує їй вийти за нього заміж. А завтра Ізюмська приносить вигідний контракт... і Космонавт забуває ім'я тієї, котрій тільки-но освідчувався у коханні.
Потрібно віддати належне виконавцю ролі Космонавта Сергію Юркову. Він зумів тонко розкрити сутність свого героя, показавши чоловічий егоїзм і слабохарактерність перед сильними жінками. Це Ізюмська і мати Свєти Людмила Михайлівна (Юлія Пляшкова). Кожна по-своєму розкриває силу власної натури. Варто відзначити, що акторці Юлії Пляшковій чудово вдаються образи сильних жінок, які залежать тільки від самих себе (Лєра – “Божі корівки повертаються на землю”, Віка – “Щастя моє” і тепер – майор міліції).
Свєта Булкіна вважає, що її не розуміє жодна людина у світі, навіть власна мати, яку вона готова “продати” заради 500 рублів, потрібних їй для придбання номера телефону Космонавта. Свєта йде на шантаж власної матері. Як правило, після цієї сцени на адресу Свєти чуються вигуки із зали: “стерва”, “невдячна”, “підла”. Але, зрештою, ми розуміємо, що Свєта не така жадібна і жорстока, як здається. Вона просто кохає, кохає наосліп, не бачачи щирої суті об'єкта свого кохання. Акторка Тетяна Коновалова зуміла передати психологічний образ своєї героїні, розкрити внутрішні переживання через зовнішні дії. Чудовий тандем складають акторки Т. Коновалова та Ю. Пляшкова, дочка і мати, схожі одна на одну у словах і вчинках, у напрямі думок і звичках.
Також гармонійно виглядають і фанатки: Гараніна і Вєрка. Перша – наївна боягузка, м'яке і раниме дівчисько, готова заради Космонавта “йти під кулю”. Туди ж прагне і Вєрка Баранова – грізна, тверда й у той же час пустотлива і добра. Їхні смішні репліки розряджають психологічне навантаження вистави.
Кульмінаційним моментом є вихід батька Свєти Булкіної (С. Демченко), про якого дочка періодично запитує маму. Свєта чекала цієї зустрічі все життя й ось... Ось батько з'являється перед нею зі своєю новою примхою: він говорить лише французькою мовою. Вручає дочці аркуш з перекладом свого “останнього слова”. Свєта читає той “твір”, практично не відриваючись від паперу. Ця сцена викликає подив. Передбачалося, що зустріч буде більш відвертою і теплою. Але з огляду на те, що батько Свєти просидів у в'язниці за, м'яко кажучи, “неординарну” поведінку, такий хід подій виправданий. Так вважає режисер-постановник вистави, заслужений артист України Володимир Наумцев. Драматург не ввів роль батька до своєї п'єси. Це рішення режисера, його погляд на сучасні стосунки батьків і дітей, поведінка чоловіка, який позбувся сім’ї через власні примхи.
В цілому вистава викликала гучні оплески молодих глядачів, а також позитивні відгуки у пресі.
