В минулому році значно раніше, завершився сезон цукроваріння для працівників ЗАТ “Заплазький цукровий завод”. Чому? З цього запитання наш кореспондент розпочав розмову з заступником голови правління товариства А.І. ШЕВЧЕНКОМ.
– Сезон для нашого колективу був нелегким. З весни планувалось заготовити і переробити 205 – 220 тисяч тонн цукрових буряків. Фактично надійшло 158 тисяч 298 тонн цукристих. Саме це зумовило скорочення терміну роботи.
– Ще влітку спеціалісти запевнили, що врожай буде добрим.
– Так і було. Але подальша посуха звела нанівець старання буряківників. Наведу такий приклад. Якщо в попередні роки одна машина в середньому привозила 26 – 29 тонн цукрових буряків, то тепер – 22 – 24 тонни.
– Зменшення соковитості, напевне, теж вплинуло на процес переробки?
– Звичайно. Треба було вносити корективи і в процес зберігання, і в процес переробки. А це потягло за собою додаткові втрати. А ще значно ускладнило нашу роботу те, що в бурякосіячих господарствах старі техніка і застаріла система обробітку. Тож сировину привозили дуже забрудненою. Разом з буряком було 6 – 7 відсотків бур’янів і до 50 відсотків землі. Зрозуміло, що очищення – то зайві клопоти і матеріальні затрати. В цій справі нам дуже допомогло те, що до сезону повністю було реконструйовано мийне відділення.
– Знаю, що ви замінили й котел. В цьому році теж плануєте проводити модернізацію підприємства?
– Так. Плани у нас дуже великі. Найперше, хочемо реконструювати процес проходження соку по технологічній схемі.
А взагалі у нашого інвестора “Інцукорпрому К” теж дуже великі плани на майбутнє. Є намір вкладати гроші в технологічне забезпечення полів.
– Що це значить?
– Це співпраця з бурякосіючими господарствами в плані вирощування цукристих без затрат ручної праці на основі новітніх технологій.
– І що це вам дасть?
– По-перше, збільшення кількості сировини. По-друге, підвищення врожайності і поліпшення якості.
– Все це тільки в стадії розрахунків, чи вже є практичні застосування?
– У минулому році ми вже проводили апробацію у крупних агро формуваннях, які з нами співпрацюють. Технологія зарекомендувала себе якнайкраще. У 2006 році плануємо розширити посівні площі. На це погоджуються й наші партнери. Це взаємовигідно. Адже в більшості сільгосппідприємств припинили вирощувати цукрові буряки тільки тому, що в них не вистачає людей для обробітку цієї трудомісткої культури.
– Звідки ж все-таки найбільше надходить цукрових буряків?
– Як не дивно, але більше нам постачають цукросировини господарства Кіровоградської та Миколаївської областей. Є надходження й з Вінницької та Черкаської. А з нашої, Одеської, в минулому році надійшло всього 22 тисячі 38 тонн.
– Ваше підприємство має можливість виробляти цукор і з тростинової сировини?
– Так. Але тут все залежить не тільки від нас. В минулому сезоні, наприклад, ми переробили 15 тисяч тонн цієї сировини, яка надійшла по рознарядці Держрезерву. Потім за програмою Кабміну ми цукор відправили у Донецьку та Запорізьку області.
– Та як би там не було, це – робота для підприємства.
– Авжеж. У нас на заводі працює 465 постійних трудівників. А в період сезону прийомки та переробки цукрових буряків кількість працюючих сягає за 920 осіб.
– А яку найбільшу кількість доводилось переробляти?
– Близько 400 тонн цукросировини. Потужності у нас дозволяють. І людей вистачає. Було б тільки що переробляти.
– Сподіваюсь, що вихід на нові технології вирощування допоможуть вам вирішити цю проблему.
– Ми теж на це надіємось.
– Ну що ж, хай вам щастить.
