ЯК ПАРТІЯ РЕГІОНІВ МАЄ НАМІР ДОМОГТИСЬ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОРИВУ УКРАЇНИ?
«Видатні» досягнення «помаранчевих» в економіці вже стали притчею во язицех. І справа навіть не в тому, що нинішня влада не втримала високих темпів економічного росту, досягнутих при уряді Віктора Януковича (темпи росту ВВП 2004 року склали майже 12%, а 2005-го – 3,5% !). Справа в тому, що в «помаранчевих» урядів не було й немає перспективного бачення основних пріоритетів економічного розвитку України, тобто, немає нічого схожого на документ, у якому була б представлена економічна стратегія, як, наприклад, у їхніх головних опонентів – Партії регіонів. Без такої загальної уяви майбутнього країни, без бачення того, як цього досягти, політика «помаранчевих» перетворюється на судомні заходи з ситуативного реагування на чергові кризи. По суті, весь 2005 рік і початок 2006-го пройшли в панічному «гасінні пожеж», «затиканні дірок» і ліквідації «вузьких місць».
Дивна суміш, «вінегрет» із суперечливих і несумісних устремлінь «помаранчевих» урядів, як результат абсолютної некомпетентності, призвів до спроб «схрестити їжака з вужем» – ринкову орієнтацію з інстинктивним прагненням до централізації й адміністративного регулювання цін.
Звідси й крайнощі у здійсненні економічної політики: від лібералізму до соціалізму, від Європейського Союзу – до Єдиного Економічного Простору, від націоналізації – до "відкритого" ринку. Все це майже за рік поставило економіку України на грань краху. Але ж до початку "помаранчевого" правління вона динамічно розвивалася, демонструвала найвищі в Європі темпи росту. Причини тяжкого стану вітчизняної економіки лежать на поверхні й являють собою пряму протилежність тим гаслам, під якими «помаранчеві» прийшли до влади.
Вони декларували свободу приватного підприємництва, податкові пільги й м'яке регулювання економіки, а в реальності продемонстрували, що навіть на ментальному рівні, на рівні психології не розуміють і не сприймають вільний ринок.
Клялися, що вдосконалять механізми прийняття економічних рішень на всіх рівнях на основі демократизації, а насправді були зруйновані усталені ефективні способи прийняття рішень на рівні уряду.
Запевняли, що є поборниками прозорих правил гри для бізнесу, а в реальності демонстративно й цинічно взялися просто відбирати об'єкти, що сподобалися, за заздалегідь складених списках. Характеристика таких дій, як «порушення прав власності», звучить занадто м'яко.
Обіцяли піклуватися про національного товаровиробника і враховувати його інтереси в процесі інтеграції до світової економічної системи, а на практиці на переговорах про ВТО відверто зраджували інтереси вітчизняного виробництва й капіталу, аби тільки вступити до цієї організації на будь-яких умовах.
Економічні цілі, пріоритети й метод дій правлячих сил наочно демонструє ситуація з «Криворіжсталлю». Нова влада повторним її продажем показала, що інтереси транснаціональних корпорацій ставить однозначно вище інтересів вітчизняного бізнесу. Готовність відкрити економіку України зовнішній конкуренції одночасно з усуненням механізмів захисту власного товаровиробника у вигляді політики сприяння й протекціонізму (істотна здача позицій з ВТО) загрожує ліквідацією саме найбільш конкурентоспроможних галузей економіки.
Нова історія – з того ж ряду, тільки по відношенню до Макіївського металургійного заводу. Недавно лідер регіоналів Віктор Янукович застеріг Фонд держмайна України проти спроб реприватизації цього підприємства. Коментуючи дії ФДМ, він заявив, що «ми разом із колективом будемо відстоювати нашу позицію й не допустимо за місяць до виборів прийняття такого роду рішень».
З огляду на те, що основний економічний і кадровий потенціал країни представляє Партія регіонів, боротьба нинішньої влади з вітчизняним виробником стає засобом боротьби з політичним впливом регіоналів. У той же час, насильницька нейтралізація її політичної активності забезпечить «помаранчевій» владі сприятливі умови для безперешкодної передачі конкурентоспроможних галузей економіки до рук транснаціональних корпорацій. Якщо вірно перше припущення, то ситуація складається, як у персонажа з анекдоту: хотів викликати пожежу, щоб від неї прикурити сигаретку. Однак, як би не ставилися питання, ясно – за будь-яких розкладів дії «помаранчевих» підривають економічну базу нашої незалежності.
На тлі загальної розрухи, «Стратегія економічного розвитку України» Партії регіонів, про яку вже говорилося на початку, здобуває особливу значимість. На відміну від безвідповідальної політики тимчасових правителів, які спокушають виборців подачками й солодкими обіцянками, у цьому документі зазначені шляхи вирішення поточних завдань винятково з урахуванням довгострокових перспектив країни.
Всі ключові для держави моменти економічної, соціальної й духовно-культурної політики, які дотепер різні партії подавали у вигляді висмикнутих з контексту фрагментів з метою кон’юнктурного впливу на виборця, регіонали об'єднали в рамках загальної системи взаємозалежних заходів. До цієї системи також органічно вмонтовані заходи щодо ліквідації наслідків соціально-економічної кризи, як результату дій обох «помаранчевих» урядів.
Стратегія Партії регіонів, по суті, пропонує відмовитися від курсу на утриманське виживання країни за рахунок її повного підпорядкування інтересам ЄС і втрати власної ідентичності. Регіонали вже зараз знають, що вони будуть робити, якщо опиняться при владі. «Перехід від індустріальної промислової економіки ХХ століття до економіки ідей, економіки знань ХХІ століття», – так характеризує загальний зміст економічної програми Партії регіонів голова її політради Микола Азаров.
Створення держави загального добробуту з “західним” рівнем життя, про що «помаранчеві» марять протягом усього періоду перебування при владі, регіонали планують здійснити за допомогою добре продуманих заходів: техніко-інноваційного прориву, що має на увазі розвиток фундаментальної та прикладної науки й на цій основі – одержання стійких умов для безперервного виробництва власних високих технологій.
У стратегічних підходах Партії регіонів врахований і фактор впливу на економіку України сучасних глобальних процесів, що особливо важливо в плані неминучого вступу України до ВТО. Як передбачає Стратегія, необхідно повести справу так, щоб одержати вигоди від участі в наднаціональних ринках.
Отже, у результаті економічних «талантів» «помаранчевої» влади перед країною постає проста альтернатива, про яку лідер Партії регіонів Віктор Янукович сказав: «або сповзання до правління дилетантів у злиденній країні, або демократичний підйом на основі конкурентоспроможної економіки». Способи й засоби такого економічного підйому в регіоналів є. Є й лідерство в народній підтримці. Проблема в тому, щоб змусити «помаранчевих» визнати своє банкрутство і не заважати працювати професіоналам.
Петро РОМАНЦЕВ
Сплачено з виборчого фонду партії
