Серпень 2001 року. Одеський театр музичної комедії. В залі аншлаг. З усіх куточків області з’їхались сюди жінки для участі в урочистостях з нагоди вшанування переможниць обласного конкурсу “Жінка десятиріччя”. Різні посади, різні номінації. Ведучий оголошує переможців у номінації “Материнство”. І на сцену вийшла струнка, дуже приваблива жінка, матір вісімнадцяти дітей. Зібрання, стоячи, бурхливими оплесками вітало нашу землячку – Надію Ярославівну Тессу. Жінку-дружину, жінку-матір, в сім’ї якої панують злагода, добро, взаєморозуміння, шанобливе становлення до батьків. Чуйна, добра, лагідна мати, вимоглива як до себе, так і до дітей, Надія Ярославівна віддає своє серце сім’ї, не уявляючи для себе іншого життя.

Непомітно промайнували п’ять років. Повиростали сини – Ярослав, Андрій, Руслан, Максим відслужили в армії, а Олександр зараз проходить службу в Збройних силах України. Старший син порадував матусю онукою.

Підросли і доньки, закінчили курси кухарів-кондитерів. Тепер Ірина працює кухарем у барі “Бриз”, а двійнята Галина і Наталка – офіціантами у барі “Берізка”, що у Ширяєвому. Недаремно мати виховувала дітей працьовитими, добрими, прищепляючи любов до рідної землі, рідного краю, бо відгукуються про її доньок дуже добре як відвідувачі, так і адміністрація цих закладів. А Світлана цього року закінчує загальноосвітню школу і теж вилетить з рідного гніздечка, прислухаючись до мудрих, перевірених життям порад батьків.

Виростають і менші діточки, щодня втішаючи матусю своїми успіхами і досягненнями в школі.

За цих п’ять років Надія Ярославівна побувала і в Києві, де їй у Маріїнському палаці вручили орден Княгині Ольги, і на прийомі у голови облдержадмі¬ністрації В.П. Цушка, з рук якого вона отримала пам’ятний знак про присвоєння почесного звання “Мати-героїня”. Цих державних нагород вона удостоєна за материнську самовідданість, народження та зразкове виховання дітей в сім’ї, забезпечення умов для гармонійного їх розвитку.

І щоразу, повертаючись додому до свого рідного Орджонікідзе, Надія Ярославівна нетерпляче чекає зустрічі зі своїм чоловіком, надійною підтримкою і опорою, зі своїми синами і донечками, із своїм затишним сімейним гніздечком, берегинею якого вона завжди була і є. Поспішають до родинної гавані й старші Тесси у вільну від роботи та справ хвилинку, бо у дорослому, самостійному житті завжди так потрібні надійне батькове плече і лагідна мамина посмішка та її добре, всерозуміюче серце.