Коли мене запросили на засідання президії Одеської обласної ради миру, де мали обговорюватися підсумки роботи за минулий рік, мимоволі згадалася ділова розмова миротворців на звітно-виборній конференції, що відбувалася в січні 2005 р. Тоді й голова обласної ради миру, Герой України Володимир Філіпчук, і члени президії Валерій Шаровський, Роман Агріков, Тамара Сазонова, Василь Попков, почесний член ООРМ Яків Савченко, Валентина Лучинкіна та інші, вимогливо оці¬нюючи досягнуте, говорили про необхідність ще більше активізувати миротворчу діяльність, справами підтверджувати той факт, що ООРМ визнано кращою радою миру в Україні.
Тоді делегати конференції затвердили досить різноманітний план роботи на 2006 рік, що зберігається в мене дотепер. Прихопивши його із собою на підбиття підсумків, вирішив відзначити в ньому виконані пункти “хрестиком”, а ті, що так і залишилися на папері, – “нуликом”.
Зрештою з'ясувалося, що всі основні пункти плану вті¬лені в життя. Якщо щось і не вдалося довести до кінця, то тільки з об'єктивних причин.
За стереотипами, які утвердилися раніше ще в багатьох, миротворча робота асоціюється із проведенням різних маршів протесту, мітингів, маніфестацій з осудливими щодо когось й закличними до чогось плакатами й гаслами, збиранням підписів, прийняттям заяв, звернень тощо. Сьогодні, ос¬кільки зникла “залізна завіса”, й загрозою загальному миру став тероризм у всіх його проявах, форми й методи цієї роботи видозмінилися. І головні її напрямки зосереджено на виховному аспекті, зокрема, на роз'ясненні того, який чудовий навколишній світ, яка безцінна для всіх нас природа й нагадуванні про те, що у відповіді за них всі мешканці Землі, незалежно від кольору шкіри, національності й віросповідання, становища у суспільстві. Земля, дарована Богом – наш спільний дім. І ще – світом має правити не зло, розбій і насильство, а добро й співчутливість. Доля сильних – не підніматися над слабкими, і не нехтувати загальнолюдськими цінностями, а оберігати їх. Здоровий глузд має тріумфувати над мракобіссям і жадібністю, беззаконням і сваволею.
З непідробним інтересом слухав розповіді миротворців про те, як вони проводили цикли заходів: “Великодні зустрічі”, “Різдв’яні вечори”, “Мир через культуру”, “Діти – творці ХХІ століття”, на яких побувало багато тисяч наших земляків і гостей Одещини.
Наприклад, у циклі “Різдв’яні вечори” особливою популярністю користувалася вистава “Гори, гори моя зірка”, присвячена 70-річчю з дня народження незабутньої Анни Герман, яка захоплювала своїм талантом мільйони, яка навчала нас любити життя, зберігати мир на землі. “Все життя – рух і дорога” – так було названо миротворчий концерт, у якому взяли участь артисти Одеської філармонії. Хвилюючими стали “Великодні зустрічі-2005”, тематику яких багато в чому визначила підготовка до 60-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Ось назви декотрих зустрічей: “Одеса у вогні”, “Поезія, обпалена війною!”, “Нам дороги ці забути не можна”, “Безсмертна слава міст-героїв”, “Поклонимося великим тим рокам”. Кожна з них доносила до сердець слухачів святу правду про війну, про те, якою ціною було здобуто наше мирне сьогодення. Особливо важливо те, що рада миру залучала на ці зустрічі молодь. Саме для неї було підготовлено брошуру з методичними матеріалами на військово-патріотичну тематику й передано до шкіл, ПТУ, технікумів та вузів області. Він зробив багато чого для проведення зльоту міст-героїв, який пройшов в Одесі. Вийшли у світ книжки, написані активними миротворцями, учасниками бойових дій у ВВВ генерал-майором у відставці Романом Агриковим і Валентиною Лучинкіною “Алея слави” і “Пояс слави”. А почесний член ради миру Яків Савченко видав свою третю книгу “Із небуття в безсмертя” про фронтовиків, що принесли на своїх плечах мир на рідну радянську землю й народам Європи. Члени президії ООРМ беруть безпосередню участь в акції вшанування на Алеї слави в Одесі, що проходить кожного року в день тяжкої скорботи по жертвах ВВВ, яка почалася 22 червня 1941 року.
У газетному звіті важко висвітлити всі напрямки й особливості миротворчої діяльності наших земляків, які згуртувалися за покликом серця й душі навколо ради миру й тих, хто творить добрі справи на громадських засадах. Але не можна не сказати про те, що найпріоритетніша з них – піклування про дітей-сиріт, інвалідів, з малозабезпечених сімей. Не випадково Володимир Філіпчук, будучи президентом благодійного фонду “Надія, Добро й Добробут” поєднує його зусилля щодо захисту прав та інтересів дітей з ініціативами ради миру. І тому незабутніми для тисяч дітей стали й “Різдв’яні вечори” з подарунками, і ранки “Різдв’яний подарунок дітям”, та літературний конкурс “Різдвяний зорепад” із призами, сувенірами й концертами. Мені довелося побувати 31 травня минулого року у філармонії, де в переповненому дітьми залі, яблуку ніде було впасти, звучали іскрометні пісні, які виконували юні артисти з Москви під керівництвом народного артиста Росії Іллі Рєзніка. Про прекрасну пору дитинства, про світ, про щастя, про любов. І присвячена була ця хвилююча зустріч, яка відбулася насамперед завдяки Героєві України Володимиру Філіпчуку, 50-річчю Міжнародного дня захисту дітей.
Рада миру стала ініціатором налагодження ділових контактів з іноземними представниками, окресливши їх у розділі робочого плану: “Народна дипломатія”. Наведу лише кілька прикладів його реалізації тільки за минулий рік. У дусі взаєморозуміння пройшли зустрічі з делегацією зі спорідненого з Одесою міста Балтімора, а також представниками Корпусу миру (США). Йшлося про проблеми зміцнення миру, гуманізму, милосердя, захисту дитинства. Під час зустрічі з делегацією Баварського будинку (Німеччина) було підписано договір про співпрацю. Зміцнювалися зв'язки із усеізраїльським земляцтвом “Одеса”, яке очолює Яків Маніович, він удостоєний нещодавно звання почесного члена ООРМ.
На засіданні президії було дано аналіз роботи членів лекторської групи, на рахунку яких сотні виступів у школах, вузах, військових частинах, санаторіях. Відзначалася важливість щотижневого циклу передач на обласному телебаченні “Територія миру”, автором і ведучим якої є відомий вчений, перший заступник голови ради миру Василь Попков.
Всі виступаючі на засіданні говорили теплі слова на адресу Володимира Філіпчука незважаючи на його прохання не говорити про заслуги. Але нікуди не підеш від того, що багато в чому, саме завдяки високому авторитету цієї людини, його невгамовної енергії, постійній готовності прийти на допомогу людям пожвавилася робота всіх членів президії, й Раді миру вдається вирішувати різні, висунуті життям завдання. А Володимир Філіп¬чук, у свою чергу, подякував за подвижницьку, безкорисливу роботу Валентину Шаровському, Тамарі Сазоновій, Наталі Остапенко, Василю Попкову, Роману Агрікову, Валерію Кузнецову, Галині Полівановій, Тетяні Ліптузі, Галині Лекаревій, Людмилі Васильєвій та іншим шановним людям, які безпосередньо сприяють розвитку миро¬творчого руху.
Вчора мені довелося розмовляти із групою студентів. Під час розмови я розповів коротенько про роботу Одеської обласної ради миру. На мій подив, молоді люди мало що знали про неї. І тому дуже актуальним є пункт вирішення підсумкового засідання президії ООРМ: зміцнювати міські та районні ради миру, активніше залучати молодь до миротворчості. Адже саме їй приймати естафету від старшого поко¬-лін¬ня. І, як сказав великий М.В. Гоголь: «Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє».
