У Марини Йосипівні та Михайла Миколайовича Цап із села Макарового дев’ятеро дітей. Найстаршому Миколі літом буде 17. Найменшенькому – півроку. Коли я зайшла в хату, всі займалися враніш¬німи справами. Віддавши старшій доньці Михайлика, Марина Йосипівна почала готувати чай: в цій родині дуже люблять гостей. І, як розповідає господиня, їх часто відвідують добрі люди.
В родині Цапів п’ять хлопчиків та чотири дівчинки. Мати любить всіх однаково, хоч кожна дитина – то інди¬відуальність, має свій характер, свою вдачу.
– Діти – це моя найбільша радість, – говорить Марина Йосипівна. – Та мить, коли я вперше цілую новонароджене дитя, для мене найщасливіша. Адже дитина – то дар Божий. Як можна не радіти її появі на світ?
Матеріально цій родині живеться сьогодні важкувато, але жінка не ремствує на нестатки. Чоловік раніше працював ковалем у місцевому агроформуванні, а з тих пір, як воно розпалося, стоїть на обліку у службі зайнятості. А Марина Йосипівна вже ось 17 ро¬ків офі¬ційно в декретній відпустці.
Щоб звести кінці з кінцями, утримують живність, обробляють город. Влітку всією сім’єю шарували соняшник у фермера. Заробили олії на ввесь рік. А ще є земельні паї, які здають в оренду. Тож мають борошно, з якого господиня пече хліб. Напровесні заклали теплицю. В цих краях багато займаються підплівковим вирощуванням розсади, овочів. Тож сім’я Цапів ви¬рішила й собі спробувати.
Хатина невелика, та в ній тепло й затишно. Майже всі меблі зроблені руками Михайла Миколайовича. А колисочку ще 17 років тому змайстрував дідусь, Михайлів тато. Так і вигойдала вона всіх дев’ятьох. Серед саморобних речей кидається в очі пральна машина-автомат.
– Це подарунок від німців, які приїздили в район з гуманітарною місією, – розповідає хазяйка. – Дуже вона мене виручає.
Сама ж Марина Йосипівна в’яже, шиє. Так що майже весь одяг дітей виготовлений її руками. Хоча в цій родині матеріальним не дуже переймаються. Звичайно діти нагодовані, одягнені, доглянуті. Та на першому плані тут духовне виховання. Марина і Михайло – віруючі. Тож клопочуться, аби їхні діти шанували Бога, були ввічливими до людей, вміли прощати, не злословили, мали добре серце і щедру душу.
І батьки, і діти мають чудові голоси, вміють гарно співати. А найстарша донька грає на піаніно. Дуже бідкалася мати, що не мала Катруся інструмента:
– На новий коштів немає. Нам би такий, що вже був у вжитку.
Звістка про те, що працівники РДА знайшли таке піаніно, дуже потішила всю сім’ю.
В цьому році М.Й. Цап стала переможцем районного, а потім і обласного конкурсу “Жінка року” в номінації “Материнство”. Як і кожній людині, Марині Йосипівні було приємно одержувати нагороди, та для неї це не головне. Для матері найважливіше – здоров’я, щастя і благополуччя її дев’я¬ти “сонечок”.
Спілкуючись з цією жінкою, дивувалась, що в свої 34 роки вона така мудра. А ще раділа тому, що в цій хаті панує особлива атмосфера всеоб’ємної любові. Виходячи з неї, відчула своєрідне духовне очищення.
