Успіх будь-якої справи в селі вирішує техніка. Без неї ні поле зорати, ні засіяти його, ні врожай зібрати. Цю прописну істину доводиться повторювати, тому що в результаті непродуманої до кінця аграрної реформи постраждав насамперед машинно-тракторний парк колишніх колгоспів, КСП, СПК, інших сільгосппідприємств. Техніку продавали, відбирали за неоплачені вчасно кредити, роздавали за майнові паї, просто різали на металобрухт, розтягували по домівках...
Яка ж ситуація на сьогоднішній день? Про це запитали заступника начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації С.М. ВОЗНЕНКА.
– Степане Миколайовичу, для початку змалюйте загальну картину енергооснащеності сільського господарства регіону на сьогоднішній день?
– На даний час агропромисловий комплекс області забезпечений технікою всього на 48-66 відсотків від технологічних потреб. Проте техніка у більшості своїй не відповідає сучасним вимогам.
– Так, картина не з радісних. І все ж, якщо судити із зведень, сільгоспроботи провадяться інтенсивно. Наприклад, завершено сівбу ярових на мільйоні гектарів. Як це пояснити?
– Пояснюється все досить просто. Насамперед, на селі не перевелися умільці, що можуть найскладнішій техніці, будь-якому агрегату “вдихнути” друге життя, скласти із машин, що відпрацювали свій ресурс, збережені деталі і знову пустити в діло. Так сьогодні роблять буквально у кожному сіль¬госппідприємстві, фермер¬ському господарстві.
Це один бік справи. А другий полягає у тому, що, незважаючи на дорожнечу, сільгосппідприємства, фермерські господарства все-таки купують нову техніку. За минулий рік за всіма джерелами фінансування було закуплено майже 1200 машин і агрегатів на суму понад 124 млн гривень. Тільки за рахунок державної й обласної програми фінансової підтримки було придбано 84 зернозбиральних комбайни, причому 26 з них – з частковою компенсацією з обласного бюджету. Очікується, що так буде і у поточному році.
Особливо приємно від¬значити, що вперше за багато років придбання нової техніки перевищило її списання на 19 відсотків. Отже, і сам машинно-тракторний парк не лише збільшився кількісно, але і якісно став оновлюватися.
На жаль, повинен відзначити, що не всі райони скористалися пільгами на придбання комбайнів та інших машин. Так, 30-відсоткової дотації з держбюджету не одержали в Арцизькому, Ренійському і Фрунзівському районах. У той же час Балт¬ський, Котовський, Овідіопольський і Татарбунарський райони, спираючись на таку солідну допомогу, придбали по 10 – 20 одиниць різноманітної техніки, у тому числі 17 тракторів різних марок.
– І все-таки головний наголос доводиться робити на ремонтну базу. Як вона сьогодні виглядає?
– В області є понад 20 ремонтно-технічних станцій, майже 400 майстерень у господарствах. Але цього все-таки вкрай недостатньо. Нам просто не зрозу¬міла політика керівників деяких районів, з мовчазної згоди яких ліквідується сформовану за багато років ремонтну базу колишніх “Сіль¬госптехнік” і ремонтно-технічних станцій. Стабільно вони працюють на повну силу лише у Білгород-Дністровському, Болградському і Любашівському районах. У той же час у Татарбунарському, Комінтернів¬ському, Балтському районах вони майже ліквідовані. Немає тих потужностей і на ремонтних базах багатьох інших районів. Щоправда, існує підприємство “Сільгоспремонт”, яке виконало різноманітних робіт на 16,5 млн гривень у минулому і на 5 мільйонів вже у поточному році. Є й інші солідні ремонтні бази, але вони розташовані, в основному, під Одесою. Їхніми послугами можуть скористатися далеко не всі райони області: досить великі витрати на перевезення.
Отже, потрібно брати курс на створення машинних кооперативів, зокрема і шляхом використання тех¬ніки на міжгосподарській основі. З'явилися вже і перші агрокорпорації з виробниц¬тва, збирання і переробляння сільгосппродукції. Так буде легше розв’язувати питання не лише закупівлі нової техніки, але і налагодження міцної ремонтної бази у кожному районі, раціонального використання комбайнів та іншої збиральної техніки.
На цьому акцентується увага й у затвердженій нещодавно Кабінетом Міністрів України “Концепції державної програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2010 року”.
– До речі, чим зумовлена поява такого документа і що в ньому передбачається?
– Програма розроблена у зв'язку з необхідністю переведення агропромислового комплексу на інноваційний шлях розвитку, забезпечення механізованого виробництва, конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. А при нинішньому технічному озброєнні села, про яке я вже говорив, таке просто неможливо.
Державна програма ставить головною метою підвищення рівня технічного забезпечення агропромислового комплексу на основі розвитку вітчизняного машинобудування, ефективності використання його матеріально-технічної бази.
– І як намічається досягти цього?
– Насамперед, необхідно значно оновити машинно-тракторний парк. Я вже говорив, що він у нас, як і в цілому по країні, становить приблизно половину від технологічних потреб. Його необхідно по країні щороку поповнювати на 30 – 35 тисяч тракторів, 6,5-7 тисяч зернових комбайнів, десятки тисяч одиниць грунтообробної, посівної, збиральної та іншої сільськогосподарської техніки. Якщо програма буде витримана, ми теж почнемо інтенсивніше купувати нову техніку, особливо трактори і комбайни.
У результаті передбачається повне відновлення машинно-тракторного парку за 5 років.
– Які ж очікувані результати від нової програми?
– Насамперед, це підвищення рівня комплексної механізації й автоматизації технологічних процесів у виробництві конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції шляхом використання прогресивних технологій і нової техніки, оптимізації технічного забезпечення аграрних підпри¬ємств. А це, у свою чергу, сприятиме подоланню кризи в агропромисловому комплексі.
Дуже важливими залишаються проблеми зменшення витрат матеріально-технічних і енергетичних ресурсів на виробництво сільгосппродукції, а також широкий доступ сільськогосподарських товаровиробників до ринку матеріально-технічних ресурсів. Вдосконалюватимуться форми тех¬нічного сервісу і раціонального використання техніки.
Виконання всього комплексу заходів дозволить стимулювати сільськогосподарське виробництво, підвищить його рентабельність, конкурентоспроможність продукції, що випускається, а також збільшити зайнятість людей на селі, і в кінцевому підсумку поліпшити якість їхнього життя.
