Одеська область відноситься до енергозалежних і енергодефіцитних регіонів. Переважно через те, що тут немає потужностей, що генерують свою енергію, а також – магістральних електричних мереж. Проте, споживчий попит не знижується. Так, у холодний осінньо-зимовий період його максимальна величина досягла 1200 мегават. Це приблизно третина всього річного обсягу користування. До наступної зими далеко, але вона – попереду!
– Найпроблемнішими з точки зору забезпечення їх теплом для області є Кілія та Вилкове, – говорить начальник Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Олег Кураков. – Гострою залишається проблема енергопостачання і для інших 8 районів південно-західної частини Одеської області. Вони живляться від енергосистеми Республіки Молдова, і тому ніяк не уникнути залежності від її внутрішніх ситуацій в енергетиці. Найдорожче обходиться опалення квадратного метра в селищі Чорноморське Комінтернівського району. Проте там є змога погашати різницю в тарифах коштом реалізації землі, недавно отриманої від Міністерства оборони України. У порядку компенсації вони намагаються перейти на електроопалення як на альтернативне джерело.
Є безліч розробок, наукових проектів, екс¬периментальних пропозицій. Німці пропонують теплові насоси. Метод заснований на ефекті, зворотному кондиціонуванню. Кожен із таких агрегатів може забезпечити обігрів середнього будинку. Він працює на електриці, але дає заощадження енергії до 40%. Але через вартість 10 тисяч євро масове користування ним – нерентабельне. Вітрові генератори шкідливо впливають на довкілля, та й на людину. Встановлення деяких зразків “вітряків” задумане на острові Зміїний. Сонячні батареї можуть застосовуватися тільки з локальною метою, наприклад, для підігрівання води в баку. Є ще окремі вчені диваки, що намагаються одержати газ із відходів у корівниках. Але їхні винаходи не проходять відбіркового іспиту.
На жаль, поки що не придумано реальнішої альтернативи газу, ніж електроопалення. Але й пропозиції про переведення на опалення всіх житлових будинків шляхом використання електрики потребують іще підтвердження своєї економічної доцільності. Адже на сьогодні електроенергія обходиться дорожче, ніж газ.
Проте О. Кураков виходить із прогнозу, відповідно до якого вона стане дешевшою за блакитне паливо. Адже струм до Одеської області подається по 4 магістральних лініях із напругою 330 кВ і по 10 повітряних із напругою 110 кВ. Зокрема, він іде від такого потужного генератора, як Південноукраїнська атомна електростанція, через що продуктивність така велика, що її може з надлишком вистачити й на постачання наших споживачів електроенергії, і для експорту. Але чому ж ми тоді не продаємо її за кордон? Адже своїх при цьому, як то кажуть, не скривдимо! А на енергетичному ринку закордоння є досить покупців, ладних брати цей товар за європейськими цінами.
– Ось отут і виникає проблема! – говорить О. Кураков. – Енергія є, а технічної змоги її транспортувати немає! Лінія передач на 750 кіловольт від Південноукраїнської АЕС, що тяглася до Румунії, сьогодні зруйнована. Розглядається питання про її відновлення, але таке скоро не робиться.
Поки що йдуть приготування до будівництва нової лінії Аджалик – Усатове з напругою 330 кВ і довжиною 124 км. Вартість робіт оцінюється на 170 млн гривень. Є домовленість із Європейським банком реконструкції та розвитку про виділення грошей. Робочий проект пройшов держекспертизу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України. Залишається справа за депутатами, без яких не вирішується питання відведення земель під будівництво. Складності з формуванням депутатського корпусу ми вже пережили. Чи виникнуть тепер складності з вирішенням?
Вражає масштабами й інше завдання: побудувати два ланцюги лінії електропередач 330 кВ Новоодеська – Арциз. Проводи загальною довжиною 140 км протягнуться над Дністровським лиманом біля траси Маяки – Паланка. Реалізація проекту обійдеться в 270 млн гривень.
Нарешті, цього року замовник в особі “Енергоатому” має розпочати будівництво парогазової електро¬станції в Болграді, у яке готовий вкласти близько 200 млн гривень. Будівництво її Ізмаїльського аналогу поки що в непевній перспективі – надто дорого коштує.
Це фінансовомісткі проекти. Але вони не пов’язані з вирішенням питання про створення нових ліній, по яких буде здійснюватися експорт електроенергії. Від цих же ліній залежить надійність енергопостачання південного заходу області.
– Переукладаючи лінії, ми маємо на меті підвищити пропускну спроможність транзиту до регіону. Ті мережі, що сьогодні діють, не гарантують задоволення його потреби в енергії. Наше завдання – підстрахувати себе й підсилити тут додатковими мережами енергопостачання. Якщо ми здійснимо намічені плани, то в цій частині області проблеми з постачаннями електроенергії будуть закриті. Водночас у нас з’явиться змога транспортувати надлишки енергії за кордон із метою її продажу, – пояснює О. Кураков.
Він також вважає, що парогазові електростанції виправдають себе як джерела постачань на експорт навіть у разі ще більшого очікуваного подорожчання газу. Тому їхнє основне призначення буде не так дублювати про всіляку лиху нагоду постачання на південний захід області, як приноситиме до бюджету прибуток від торгівлі енергією.
Зараз вивчається схема відновлення мереж. Зокрема, лінії на 750 кВ, що йшла від АЕС до Румунії. Скоріше б! Адже по проводах потечуть не тільки струм, але й гроші. Крім того, цього вимагають міркування надійності: адже опалювальне майбутнє Одещини не за газом, а за електрикою.
