Я гадав, черга – характерна ознака соціалістичної економіки. Але коли довелося піти на вул. Транспортну, 3 до відділення Південного РЕМу змінити абонентську книжку щодо розрахунків за електроенергію, вона закінчилася, а потім ще піти на вул. Пироговську, 3 до абонентського відділу, де розраховуються за газ, мені здалося, що ми так і не вибралися з минулого. Ще свіжими були враження від зустрічей із міністром паливно-енергетичного комплексу України Іваном Плачковим, який нещодавно провів в Одесі робочу нараду, куди було запрошено усіх керівників енергопостачальних підприємств області. Однією із найважливіших тез, висунутих міністром як керівництво до дії, було забезпечення своєчасних сплат за надані енергоносії.
На сервіс, що сприяє швидкій сплаті за світло, звірення показників лічильника, заміни розрахункових книжок на нові, на Транспортній не було й натяку. Минувши залізні ворота, натрапивши на собак, які розвалилися у вузькому проході, відвідувач має звернути праворуч і пройти повз звалище металу в кінець брудної алейки. Помилитися неможливо: там біля дверей, що ведуть у напівтемну прихожу-коридорчик, стоїть юрба людей з похмурими, напруженими обличчями. Ось один із старих, із зусиллям спираючись на паличку, переступає калюжу, що розлилася на шляху. Ось кілька жінок, які стомилися стояти, як вартові, пристосували старі, розмоклі від вологи двері, зняті з петель, під імпровізований ослін. Через тісноту перехожі наступали їм на ноги. Один чоловік роздратованим голосом з'ясовував, хто тридцятий. Його іронічно вітали з тим, що він майже біля мети: адже останній, записаний у саморобному списку, складеному відвідувачами для дотримання якогось ладу, значився під номером 81. Щасливчики, які виявилися претендентами до першої десятки, займали чергу з 5-ї ранку. Старики сумно говорили між собою: «Напевне, батьки народу створюють нам умови, щоб швидше відправити на той світ й позбутися від проблем із пенсіонерами».
Тим часом з’явилася жінка, зібрала розрахункові книжки. На запитання відповіла запитанням: «Я вам що, довідкова?» – й пішла. Як добра фея, вона з'являється рівно через годину. Тим часом, півтори години мого часу відлетіли з попутним вітром у безвість.
На Пироговській «газовики» не вважають за потрібне дати можливість громадянам хоча б присісти. Години в чеканні заповітного моменту, коли тебе приймуть, треба було стоїчно витримувати на ногах. Сонце пекло, у випадку дощу заховатися було ніде. На думку простого люду, та й директорів багатьох виробництв і економістів, ані ВАТ «Одесаобленерго», ані ВАТ «Одесагаз» аж ніяк не є найбіднішими організаціями в місті. Тому стоять люди в черзі й дивуються, невже енергетикам і газовикам не можна хоча б натягнути тент і поставити кілька лав біля своїх абонвідділів? А як тим, кому потрібно буде робити звірення показань взимку? Їх що ж, енергетики будуть холодами на міцність випробовувати?
Незрозуміло й інше. Адже в чергах знемагають платники, від яких залежить фінансове поповнення рахунків названих енергопостачальних підприємств. Виходить парадокс: громадяни бажають відновлення розрахункового порядку більше, аніж відповідальні за нього організації. І так не перший рік! Для чого створена й чому уперто не змінюється ця штучна, немов нарочито впроваджена система? Молоді люди, які не володіють незворушним терпінням ветеранів, нервово закурюють і йдуть геть.
Але ж за словами керівників «Одесаобленерго» та «Одесагаз», які вони промовляли у присутності міністра, вони зацікавлені у своєчасному надходженні платежів. Могли б, між іншим, і більше комп'ютерів поставити. А то виходить, що мільйонне місто обслуговують усього три жінки, теж з добряче розхитаною нервовою системою через постійне спілкування із незадоволеними громадянами.
Міністр І. Плачков проявив себе як прихильник твердих заходів. Здається, у нього є для цього підстави. В усякому разі, висловлена ним думка про те, що якщо «Одесагаз» не може збирати платежі вчасно, то є можливість передати його функції філії компанії «Нафтогаз України», не викликала супротиву аудиторії. А чи буде підтримка з боку тих, хто стоїть у черзі, судіть самі...
