«Ловися рибко вели-и-и-ка і мал-е-е-нька!» – промовив старий рибалка, нанизуючи на вудку наживку. Потім він закинув у море невід, на якому ще залишилися з учорашнього улову сухі водорості і зелена тягуча твань. Не минуло і п'яти хвилин, як його вудка пружно натяглася, і на волосінні застрибав чийсь поплавок. А на березі тим часом за човном з цікавістю спостерігав 16-річний юнак. Йому теж хотілося скоріше зайнятися рибним промислом як постійною роботою. Хотілося закидати у спокійну воду мережі і точно так само спокійно сидіти в очікуванні у моторному човні.
Якщо вам 15 або 16 років, чи не народжувалися у вашій душі ті ж почуття, що й у невідомого юнака? Вам приходила в голову думка влаштуватися на літній період на роботу? Я б, наприклад, спробувала перевестися у робочий клас. Принаймні користь буде не лише від додаткового заробітку, але і від досвіду спілкування з людьми. Сівши одного разу у таксі з табличкою на передньому бампері «Пошук роботи», вдруге туди сідати буде вже не так страшно. Тільки цього разу ми не ловитимемо рятувальний круг від Приморського центру зайнятості, а підемо на пошуки робочого місця самі.
«Яка професія вас чекає у 16 років?» – стоїть питання на порядку денному. Якщо ви вмієте класти обметувальні стібки фестонами або робити зовнішню оздоблювальну строчку на машинці, то із золотими руками навіть у 16 років відкривається можливість стати швачкою. Зусилля над пошиттям однієї речі принесуть вам 5,50, 3,50, або 3 грн залежно від виробу. А трудодень триватиме з 8.00 до 18.00.
Не хочете кроїти і шити? Ну, що ж, подивимося інші пропозиції. У кафе «Жарю-Парю» потрібні офіціанти і працівники роздачі. Оклад підхожий – 800 грн на місяць. Оскільки перебувати вам там доведеться з 7.30 до 20.00 або з 11.00 до 22.00, то безкоштовним обідом забезпечать.
Коли я звернулася за оголошенням «актори у масовці», то найперше мене запитали, чи зацікавлена я в грошах, чи у мистецтві. Отже, якщо, навіть записуючись до масовки, де акторська майстерність майже не потрібна, потрібно бути шанувальницею мистецтва і прагнути до інших сценічних висот. Викликати на знімальний майданчик можуть у будь-яку годину дня і ночі, у будь-який день місяця. Погодьтеся, чудово було б побачити М. Пореченкова та В. Машкова на зйомках фільму «Ліквідація», про який йшлося. Але, цілий день або навіть кілька годин вистояти у таку спеку, та ще, можливо, під шаром гриму... Є над чим задуматися. За реєстрацію на «задній план» треба заплатити 25 грн. Один знімальний день оцінюється в 40 грн + 10 грн за нічну зміну. Ці цифри завідувачі прийомом на роботу повідомили мені з небажанням. Мабуть, про такі дрібниці вважається зайвим говорити.
Я побувала в гостях у фірми «Inmarket», яка займається комп'ютерним бізнесом. Вибір проліг у двох напрямах. Один з них – безконтрактна основа, дилерська сфера. Зумієш підвести клієнта до підсумкової межі купівлі пакетів користувача комп'ютером – одержиш 5% від вартості пакетів. Для початкуючих користувачів – 47% серед¬нього рівня – 89$, для професійного вивчення – 219$. Де ж знайти таких щедрих покупців? Це буде сізіфова праця. Чи не простіше самому помучитися над програмами і поступово освоїти їх? Повернімося до напрямів. Другий з них укладається на контрактній основі. Там починається так звана підприємницька діяльність. Вас ознайомлять з інтернет-бухгалтерією та іншими різноманітними галузями. Компанія зможе вас зареєструвати лише тоді, коли ви купите один з користувальницьких пакетів.
Згідно зі ст. 52 розділу IV «Кодексу законів про працю України» тривалість робочого дня в осіб від 16 до 18 років не повинна перевищувати 6 годин. Для мережі супермаркетів «Віртус» закони, мабуть, неписані. З 9.00 до 21.00 або з 11.00 до 23.00 з перервою «на перекур» працюють виснажені пакувальниці. Чотири дні роботи, два дні відпочинку. До їхнього обов'язку також входить стежити за порядком на полицях біля каси. Коли головний касир, яка зараховувала на роботу, довідалася, що я не курю, та обличчя її посвітліло. «От і добре», – сказала вона. Це означало, якщо я обій¬дуся без «перекуру», то і без перерви? Один день обіцяє вам лише 30 грн. «Спочатку будеш стомлюватися, потім звикнеш», – заспокоїла одна з дівчат, складаючи продукти до кулька. Перспектива приходити додому на ногах, що незгинаються, мене не потішила.
«Заплатили і забули», – таку фразу кинула робітниця фірми «Крок». Вона мала на увазі 60 грн, що є обов'язковим внеском за послуги перебування вільної вакансії. Хто б міг подумати, що крихітне оголошення «потрібні фасувальниці печива» може вивести мене на фірму. Оклад від 200 у.о. за виконання обов'язків мерчендайзера! Скільки нових слів, закручених, як вихрясте різьблення по дереву, з'явилося в нашій мові! Слова звучать бундючно, але що криється за ними? Мерчендайзер розставляє на прилавку товар, поправляє цінники тощо. У даному випадку, за словами «Крока», треба виставляти в ряд горілку. Як тільки все буде на потрібних місцях, можна «пакувати рюкзак», тобто йти додому. Заманливо все це виглядає, але працівники, з якими я розмовляла, – лише середня ланка між роботодавцем та безробітними.
Фінальним етапом моїх подорожей став офіс «Vision». «Лікарські препарати «Vision» повертають молодість і здоров'я. Це – протиотрута від невиліковних захворювань. Подивіться на фото. Ви впізнали цю жінку після прийняття ліків, настояних винятково на травах?» – приблизно такою була б моя мова, якби я погодилася стати менеджером з реклами. Багато слів мені довелося б ще вилити на голову відвідувача, який терзається сумнівами, щоб він заплатив 256$, що вважається мінімальною закупівлею. За ораторські здібності і силу переконання я заробила б 38$. Далі – більше. Але на кого розраховані ці ліки? Наша людина краще терпітиме будь-який біль, ніж залишить на столі офісу останні гроші. На скільки завзято й активно ви працюватимете – на стільки зірочок вам підвищать статус VIP (наднормова робота заохочується, як за часів стахановського руху). Мені це чимось нагадує звання бійця в Японії. Спочатку присуджується звання якудзи, далі – вакасю, потім вакагасира, і, нарешті – оябун. Тут теж відбувається мимовільна боротьба. Чим більше зірочок, тим більше шансів одержати машину, путівку на Кубу тощо.
Дивишся на ці всі фірми, офіси, супермаркети і думаєш: можливо, ми зовсім і не ловимо свою роботу, як рибалка, про якого сказано вище. Можливо, вони нас ловлять на гачок, забезпечений приманкою? А можливо, навпаки, намагаються допомогти стати на ноги юнакам і дівчатам і навчають їх життя. Хто знає…
