ЗБЕРЕГТИ ЛІТО
Воно залишиться на яскравих фотографіях, які з таким задоволенням можна буде розглядати взимку. Про нього нагадають камінчики із морського узбережжя, мушлі, де шумить прибій, та інші приємні дріб'язки. А ще – твори на вічну тему «Як я провів літо», вони варті того, щоб перечитувати їх час від часу...
ВІРШІ ДЛЯ ВАС
Ольга ДУБОВЕНКО
Про Кота Муркота
На подвір’ї коло квочки
Жовті бігають клубочки.
– Ой, які ж вони гарненькі,
Ой, які ж вони смачненькі!
Облизнувся Кіт Муркіт,
Почесав собі живіт,
Ближче підійти хотів –
Тато Півень налетів:
– Будеш ти, Муркоте,
знати,
Як малих дітей лякати!
КІТ МУРКІТ І ЇЖАЧОК
По стежинці –
чок-чок-чок
Їде хата з голочок.
Кіт торкнувся: “Няв, няв, няв!” –
Знов в халепу
він попав!
Поколов
Муркотик носик,
Гірко плаче
бідний котик.
ЧИТАЛЬНА ЗАЛА
Настасія ЗОРИЧ
Отрывок из повести
Не смолкает «прибой»
Море синее, теплое... Над бухтой с короткими глухими выкриками носятся белокрылые чайки. На лету они выхватывают из моря рыбешку и снова поднимаются вверх. Оля взмахнула руками, точно чайка крыльями, и бросилась в воду. Вынырнув, она повернулась на левый бок и поплыла к волнолому. Деда не заметит, что она плывет через гавань. А если б заметил, то, конечно, ругал бы, но не очень. Он хороший, очень хороший. Понимает: если человеку тринадцать лет – незачем нянчиться с ним, как с младенцем.
Оля подплыла к длинной гряде – каменные глыбы, наваленные друг на друга, прикрывали порт от штормов. Вот эти два камня, как настоящие ступени, ведут из воды. Они мягкие, точно покрыты толстым зеленым ковром. Но ковер этот особенный – все время колышется, сам стелется под ноги. Трава в поле никогда не бывает такой мягкой, как морская. Только скользкий очень этот ковер.
Оля выбиралась из воды осторожно, чтоб не порезать ноги и руки об острые створки ракушек, облепивших камни. В расщелинах этих камней темнеют бурые водоросли, высохшие мидии с раскрытыми черными створками, маленькие крабы, тоненькие рыбы-иглы с чуть утолщенным на конце носом. Пробравшись к внешней стороне волнолома, обращенной к морю, Оля уселась в расщелине.
ІЗ ПОШТОВОЇ СКРИНЬКИ
Артисти нашого двору
«Здрастуй, дитячий куточку «Сонечко»! Я хочу розповісти, як ми влаштовуємо концерти. Ми – це дівчатка з нашого двору: Злата Кольцова, Ксеня Карпуніна, Інна Нагасюк, Ганнуся Кравець і я, Настя Янкіна. Ми все робимо самі: розучуємо пісні, складаємо слова, репетируємо. Пишемо запрошення усім мешканцям двору, хоча на концерти приходять не тільки вони, але й гості. Вперше ми запросили Людмилу Василівну Борзунову та Валентину Іванівну Барсукову. Я співала пісні «Музикант» та «Чорнобривці», Злата – «Про нього», Ксеня – «Дівчата фабричні». І співали ми не тільки соло, але й дуетом. Наші концерти подобаються мешканцям нашого двору.
Настя ЯНКІНА, школа № 2, 6 кл., м. Котовськ»
Про останній концерт, який відбувся у червні, розповіла одна із глядачок, Валентина Іванівна Барсукова.
«Підготували його самі діти, без чиєїсь допомоги. Це Юля й Віка Морій з Одеси, які гостюють у Котовську в бабусі, Настя Янкіна, Злата Кольцова, Ганнуся Кравець та Мишко Тяпкін з Одеси, який теж гостює в бабусі. Мишко займався технічною частиною – готував сцену. До програми концерту увійшли не тільки пісні, але й танці, номер художньої гімнастики й спектакль «Червона Шапочка». Юля зіграла Вовка, Ганнуся – Червону Шапочку, Настя – Бабусю, Віка – мисливця. Юля й Злата чудово виконали танці, Ганнуся – номер з хула-хупом. Співали соло й дуетом Настя, Злата й Віка. Концерт був відмінним, пройшов напередодні Дня міста, що теж дуже важливо. І дівчатка заробили приз від глядачів – коробку цукерок. Глядачами були мешканці двору, бабусі, дідусі, татусі, матері й гостя із Мінська. Головною ведучою була Юля (яка нещодавно посіла друге місце на міжнародній математичній олімпіаді). Відмінно виступили дівчатка!».
ВІДЛУННЯ КОНКУРСУ
На жаль, Оленка Солоїда із села Новоукраїнка надіслала свої малюнки на наш конкурс вже після того, як було підбито його підсумки. Улюблені герої Оленки – каченята (персонажі «Качиних історій»), сто один далматинець, – але на малюнку, звичайно, тільки один з них, і троє поросят. А ось і вони!
ІЗ МИНУЛОГО ЖИТТЯ
Жила-была клякса
В музее ненужных, забытых предметов я бы обязательно поместил такую штуку, которая в те школьные годы причиняла нам множество неприятностей и огорчений; теперь штука эта, кажется, безвозвратно ушла из школьного быта. Ее нельзя назвать ни вещью, ни предметом. Что же это такое?
А это обыкновенная клякса. Каждый из нас, кто учился писать чернилами, вставочкой с пером, а не шариковой ручкой, наставил в тетради немало клякс. Я имею в виду большие, серьезные кляксы, не какую-нибудь мелочь. Большие кляксы надо было осторожно осушать промокашкой. Труднейшая операция! Мокрый блеск ее исчезнет, и тогда ее можно пришлепнуть мохнатым листком промокашки, а затем стирать резинкой.
В результате усилий на месте кляксы большей частью появлялась дыра. Кляксы были врагами всех диктовок, сочинений, они падали и расплывались не на полях, а обязательно в середине текста. Они соскальзывали с пера незаметно и шлепались причудливыми пятнами. Из кляксы можно было нарисовать жука, головастика, осьминога. Важно было увидеть возможности кляксы. Если кляксу расплющить, она заполняла всю страницу. Так что, от клякс, если к ним относиться дружелюбно, можно было получать удовольствие.
Вспоминал мальчик 30-х годов писатель Даниил ГРАНИН
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
Наші поздоровлення – Саші Яшковій із Болграда! Бажаємо здоров'я, успіхів, радості! Прийми, Сашенько, цей вірш у подарунок.
Моріс КАРЕМ
Небо всюду
Надо мною сверху – небо.
Впереди и сзади – небо.
Справа – небо, слева – небо.
Всюду – небо, небо, небо!
Где я?.. Кружится, маня,
Небо солнечного дня
Яркой, дивной каруселью
Прямо в сердце у меня.
Переклад з французької Михайла ЯСНОВА
МІНІ-ТЕСТ
Ви прийшли до цирку, але ваше місце вже зайняте. Як вчинити у цьому випадку?
1. Сказати тому, хто вже сидить на ньому: «Зараз я вам влаштую цирк!»?
2. Посісти інше, вільне поки що, місце (у надії, що «господар» його не з'явиться)?
3. Попросити самозванця встати, у противному разі пообіцявши звернутися до адміністратора?
4. Гордо повернутися й взагалі залишити цирк?
