ЧИ ВСІМ КОМФОРТНО У НОВОМУ СУПЕРМАРКЕТІ?
«Сільпо» на одеській вулиці генерала Петрова працює вже декілька місяців. До цього тут був «Рорус», а ще раніше – «Універсам». В околицях – повно конкурентів. За три квартали – «Копійка», за чотири – «Обжора». Як же приваблює «Сільпо» до себе нових покупців та наскільки задоволені люди роботою цього дітища сучасної торгівлі?
Сергій, студент, 21 рік:
– Магазин зручний. Завжди є де поставити машину. Вибір продуктів непоганий, і вони свіжі. Є непогана кулінарія, зручно те, що тут же – магазин мобілок з усіма необхідними аксесуарами. Дратують тільки періодичні черги біля кас. А так обслуговування цілком нормальне.
Наталя, домогосподарка, 43 роки:
– Для мене в об’єкті торгівлі важливий не тільки магазин, але й усе, що його оточує. Часом йду з дітьми із сусідньої поліклініки й бачу, як дівчата-касирки курять. Адже зовсім молоденькі. Здавалося б, яке мені діло, а так неприємно це спостерігати.
Що ж стосується самого магазину… Кажуть, що театр починається з вішалки. Магазин – з входу. На вході тут комірчина для речей покупців. На багатьох секціях немає ключів. Зверху напис про те, що за збереження речей покупців, що залишені на зберігання, адміністрація відповідальності не несе. Про яке зберігання тоді мова?..
Ірина, лікар, 34 роки:
– Сучасна торгівля – це своєрідний феномен. Здавалося б, усе гарно розташовано, багато чого значно дешевше, аніж в інших місцях, постійно підвозяться свіжі продукти. Але ось визначити ціну на той чи інший товар дуже нелегко. Цінників багато, всі вони написані дрібним шрифтом, розвішані безладно. Нещодавно я взагалі спостерігала дивну картину. Дівчина біля каси просила уточнити ціну на освіжувач повітря в автомобілі. Довго ходили, уточнювали. Виявилося, що цінника на цей дорогий освіжувач не було, а розміщений він був на полиці поряд із цінником на значно дешевший товар. Але ж не кожний покупець, відстоявши чергу до каси, піде обмінювати куплене. Ось і витрачає людина більше, ніж планувалося.
Микола Миколайович, бізнесмен, 50 років:
– Хотілося б, щоб магазин працював подовше, не завжди встигаєш купити продукти, коли пізно повертаєшся з роботи. А так магазин зручний. Головне, що все свіже. Нещодавно ось їхали за місто відпочивати, так і м'ясо замариноване тут купили, і вугілля деревне, й мангал. Дуже зручна у сьогоднішній торгівлі її універсальність. Те, що не треба бігати за покупками по декількох магазинах.
Пам’ятаю, перед якимось святом допізна на роботі затримався. Прибіг до магазину – і на стіл всього смачненького накупив, і подарунки сім’ї: доньці – іграшкового ведмедя, дружині – золотий ланцюжок, сину – недорогу мобілку. То ж сучасна торгівля – це великі зручності для ділових людей.
Зоя Петрівна, пенсіонерка, 70 років:
– Я полюбляю тут хліб купувати. Він завжди свіжий, упакований і дешевший, аніж далі у фірмових торговельних точках. Знову ж, усі інші продукти свіженькі. Але є й мінус, який, до речі, був і в «Рорусі». Знаєте, на касі завжди є дрібні монети: одна й двохкопійчані. Проте касири дуже часто їх не додають. Можливо, для заможних людей це дрібниця, а для пенсіонерів, у яких кожна копійка на рахунку – дуже вагомо. Я вважаю, що касир зобов’язаний розраховуватися повністю, даючи навіть копійку здачі і багатим, і бідним. А ті вже самі вирішують, чи потрібна їм ця дрібниця.
Але, мабуть, до такого рівня розуміння законів бізнесу у нас ще не дійшли. А образливо. Через дрібниці псується репутація гарного магазину. Адже пенсіонери – немалий відсоток покупців.
Розпитувала Альона ВОЙТЕНКО, «Одеські вісті»
І ЖОДНИХ ЧЕРГ...
Що б не говорили про одеські ринки – оптові та роздрібні, – вони великою мірою відображають стан і культуру вітчизняної торгівлі.
Про культуру, відносини продавця і покупця говорити не хочеться. До цивілізованого рівня тут ще дуже далеко.
Що ж стосується насиченості прилавків, насамперед продуктами харчування, то тут очевидні дуже значні зрушення на краще. Особливо, якщо порівнювати нинішнє становище з доперебудовними і перебудовними часами або дев'яностими роками минулого століття.
Вітчизняна торгівля прискореними темпами освоїла ринкові відносини, коли не постанови влади, а конкуренція, попит та пропозиція є її основною рушійною силою.
Ці тенденції яскраво виражені і на знаменитому одеському Привозі, де поряд з вітчизняною сільськогосподарською продукцією активно торгують і заморськими екзотичними товарами, починаючи з лимонів і апельсинів та закінчуючи ананасами й ківі. Не говорячи вже про банани, які стали для нас звичнішими і доступнішими за вітчизняні фрукти.
Але, як нам здається, головним досягненням працівників галузі є те, що практично зникли черги – чи то на купівлю автомобіля чи банальної картоплі, – що принижують гідність людини.
Анатолій ДНІСТРОВ
ДИНАМІКА ЗРОСТАННЯ
Господиня “Шкільного ларка” Галина Ніколаєва добре знає своїх покупців. Протягом навчального року тут буває чимало дітей, оскільки поруч розміщена Савранська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів. Широке коло постійних відвідувачів й серед дорослих – тих, що мешкають чи працюють в установах неподалік торговельної точки. Є й контингент особливий – пацієнти центральної районної лікарні, корпуси якої також розміщені поруч. І хоч ларьок має невеликі розміри, зате різноманітного продовольчого товару тут вдосталь. Вистачає місця і для покупців. Галина Іванівна вивчила смаки й уподобання більшості з них. Отож і товар підбирає відповідний. Знає: у четвер та неділю обов’язково прийдуть за “савранською” ковбасою (таку “торговельну марку” присвоїли жителі Саврані продукції госпрозрахункового відособленого підприємства “Смак”). Копчену “Буковинську”, “Одеську” та сардельки тут швидко розкуповують. Загалом Галина Іванівна замовляє у ГВП “Смак” на місяць 240 кг продукції. Хоча підприємство не має великих потужностей (за місяць тут переробляють десь 1300 кілограмів сировини), зате м’ясні вироби користуються попитом. Тому проблем із реалізацією не виникає. Понад п’ять років функціонує фірмовий магазин ГВП “Смак” “М’ясо. Ковбасні вироби”, який розміщений у центрі селища. На двох лотках на місцевому кооперативному ринку конкурує “савранська” ковбаса із привізною. Доставляє продукцію у підприємства споживчої кооперації та приватні магазини керівник ГВП “Смак” Катерина Іванівна Звєрова. Ковбаса одразу, так би мовити, проходить тест на якість – господар магазину її просто куштує, а Катерина Іванівна чекає на оцінку якості продукції.
До речі, населенню району вигідно здавати худобу в ГВП “Смак”, оскільки підприємство має право здійснювати доплату за рахунок державного бюджету сільськогосподарському товаровиробникові за здане поголів’я підвищених вагових кондицій.
Своєрідну торгельну марку заслужила і продукція місцевого ВАТ “Савранський маслозавод”. Сорт “Масло селянське”, яке тут випускається, споживачі називають не інакше, як “савранське масло”. Це як своєрідна гарантія того, що масло – смачне. І що цікаво, і в населених пунктах інших районів та областей реалізується ця продукція під такою неофіційною назвою. Звісно, це приємно і директору акціонерного товариства Володимиру Олександровичу Кіпнісу, і всім працівникам підприємства. Як повідомив головний інженер Олег Володимирович Лобач, сировиною завод забезпечений, надходить вона як з району, так і з населених пунктів сусідніх Миколаївської та Кіровоградської областей. До речі, стабільність у роботі, розширення виробничих процесів на заводі дало змогу збільшити тут кількість робочих місць. За перше півріччя ВАТ “Савранський маслозавод” вироблено та реалізовано продукції на суму 3 млн 29 тис. грн. Тут відстежується позитивна динаміка зростання промислових показників, що дає можливість вкладати кошти в реконструкцію заводу. Варто відзначити такий факт: серед великих промислових підприємств району за рейтинговими показниками підсумків роботи минулого року ВАТ “Савранський маслозавод” посів третє місце.
...Шановний читачу, якщо випаде нагода побувати у Саврані, неодмінно покуштуйте нашу фірмову продукцію – савранську ковбасу та савранське масло. Впевнена: вони вам смакуватимуть.
Тетяна СТОРЧАК, селище Саврань
