У новому ракурсі відкриває деякі сторони вантажообігу обласна комісія з питань одержання і реалізації вантажів, що зберігаються у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях вище за встановлений термін. Іншими словами, це вантажі, найчастіше – у контейнерах, завезені у порти, але не затребувані одержувачами.
До ухвалення грамотного юридичного рішення вони і далі перебувають на території складів – буквально залежуються. Займають місце, але ніхто не оплачує послуги щодо їхнього зберігання. Але чи завжди це товари, які належать до безгоспних?
Думку про те, що всі залежалі вантажі варто передати податковим органам, щоб ті реалізували їх і спрямували гроші у доход держави, висловив інспектор ДПА Сергій Працюков. Незважаючи на ефект піклування про бюджет, пропозиція виглядала необ'єктивною в очах портовиків. Адже порти забезпечували вантажопотік, виконували операції з приймання вантажу. Нарешті, несли матеріальні втрати щодо збереження. До того ж передача податківцям залежалих вантажів відбувається у тому разі, якщо неможливо встановити їхнього господаря і адресата. Але часто власник вантажу відомий, тільки він кинув вантаж, як непотрібний. А питання компенсації не вирішено.
Начальник комерційного відділу Одеського морського торговельного порту Віталій Бурдіяк доповів, що, наприклад, там з грудня 2004 року досі на складських площах лежить майже 8 т сталевих заготівок. Повідомлення, адресовані їхньому відправникові, залишилися без відповіді. Але оскільки відомо, що вони були доставлені з Макіївського металокомбінату, не можна говорити, що власника вантажу не встановлено. Тому потрібно розрізняти, де вантаж безгоспний, а де залежалий. На останній складається декларація, порт його може реалізувати на свою користь.
Крім того, податкова служба не завжди оперативно підходить до роботи з вантажем, який вже передано їй. Так, практично рік близько 50 контейнерів, призначених для передачі цій організації, перебувають так само у порту в очікуванні, коли їх заберуть. І порт все одно і далі зазнає збитків, бо змушений оберігати майно, яке йому не належить. Податок за збереження портовикам не платять.
За словами С. Працюкова, винна митниця, яка не дає те саме заповітне "добро" на вивезення.
Власне, закон простий: якщо протягом 20 днів відправник вантажу не відгукнувся і не підтвердив свої права на власність, вже є підстави конфісковувати товар. Адже є вантажі, що швидко псуються. Наприклад, якщо 18,5 т сталі кутової з Криворіжжя зможуть пролежати певний час, то арматура, залишена підприємством Молдови, стає непридатною швидко. Двох років листування для розв’язання питання цілком достатньо. А китайські тумбочки такої низької якості, що їх взагалі навряд чи хто захоче придбати. Куди подіти два контейнери, покинутих азіатськими комерсантами? Проте, за зберігання контейнера, від якого відмовилися, за рік набігає сума до 5 тисяч доларів.
Те ж саме говорить начальник комерційного відділу Іллічівського порту Олександр Черняк. Адміністрація порту вилучила 31 контейнер з всякою всячиною: кахельна плитка, сигарети, посуд, спорттовари. Жоден з них рішенням суду не переданий до податкової системи для реалізації. Але митники не провадять експертизу товару. Через це навіть не можна перевірити припущення, що деякі контейнери порожні. А час минає. Процедура з'ясування, яка інстанція що повинна зробити і чому не робить, тягнеться. Грошові втрати зростають...
– Порти через те, що зайнято складське місце, не можуть одержувати повноцінний прибуток і платити податки, – говорить заступник начальника комерційного відділу Ізмаїльського порту Олександра Грязнова. – Мабуть, найкращим виходом було б податковій службі організувати свою територію, де зберігалися б безгоспні вантажі до часу їх "розмитнення". Вона їх реалізовує, вона повинна і нести відповідальність за їхнє зберігання як за майно, яке на даний час належить їй.
У кожному разі, ця пропозиція виглядає об'єктивною і справедливою.
