ДОТАЦІЇ – ДОПОМОГА, ЯКА НЕ ВИРІШУЄ ПРОБЛЕМ
Відповідно до зведення, у Красноокнянському районі жнива тривають успішно у всіх господарствах, у цілому на площі 30 тис. гектарів. Основну увагу приділено збиранню зернових культур. Після того, як було оброблено приблизно 25% полів, стало можливо прогнозувати середню величину врожайності: вона складає приблизно 26 центнерів з гектара. У підприємства «Хлібороб» більш високий показник: 34,1 центнера з гектара.
Як говорить виконувач обов'язків начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Олег Білоус, обсяг усіх культур зернової групи має становити в межах 80 тис. тонн, а пшениці в цілому 67,5 тис. Це трохи менше, ніж було зібрано торік. Але все-таки це досить високий рівень виконання програми.
– Допомогою є те, що цього року вперше одержали дотації буквально усі вісім десятків господарств, що значаться у звітній відомості Красноокнянського району. Так, було відшкодовано частину витрачених на вирощування врожаю коштів фермерським господарствам, сільгоспкооперативам, навіть таким дрібним агропідприємствам, у яких в наявності не більше 25 гектарів земель, – говорить О. Білоус.
При цьому не приховати й інших цифр, аналіз яких наводить на думку про те, наскільки повно компенсують дотаційні допомоги ті витрати, яких зазнає будь-який господар, котрий вирощує хліб. Наприклад, за кожен гектар, на якому виростають озимі, держава дає хліборобу 100 гривень. Дорікань немає: практично всі гроші отримані. Та ще й з обласного бюджету до кожної сотні додано по 12 гривень. Зараз проплачено вже 85% дотацій щодо ярових культур з розрахунку: на кожен гектар по 65 гривень.
Проте, мінеральні добрива дорожчають. Обробіток ґрунту тракторами теж дорожчає через зростання цін на пальне. Селяни скаржаться, що при натуральному обміні вони змушені віддавати за одну тонну пального по 6 тонн ячменю. При цьому земля не може родити більше, ніж колись. Тому така пропорція балансує на межі рентабельності. Якщо постачальники «дизельки» заламають більший викуп, то від вирощеного врожаю може і не бути прибутку, оскільки він весь піде на розрахунок з ними. Але і не прибирати поля не можна. Висновок один: відмовитися від сівби? Але, незважаючи на його абсурдність, такий ризик теоретично існує.
Загальна сума витрат на одержання однієї тонни продовольчої пшениці третього класу в Красноокнянському районі складає 340-350 гривень. Тобто дотації не компенсують хліборобу і половини неминучих для нього витрат.
При цьому не можна не погодитися з О. Білоусом в тому, що допомога повинна зростати, тим більше, що важко пророчити, яка через рік буде віддача від землі. Адже результативність жодної з галузей виробництва так не залежить від мінливості погоди, як сільське господарство. Тому вкладені державні кошти можуть взагалі пропасти, якщо буде неврожай, як гроші і праця самих аграріїв. Проте сільське господарство повинно і надалі спиратися на дотації, оскільки воно, по суті, являє собою витратну частину економіки.
– І все-таки, незважаючи на всі складнощі, ми сьогодні залишаємося в межах рентабельності від 10% до 30% у залежності від роботи того чи іншого господарства. Вирощування зернових культур усе ще залишається прибутковим заходом. Особливо, якщо в нього вкладено інвестиції. Найчастіше це відбувається у вигляді постачань імпортної техніки, – говорить О. Білоус.
Це стосується успішних господарств. Обласний бюджет також виділяє кошти на купівлю тракторів і комбайнів. І все-таки технічний парк оновлюється слабко.
Розмаїтість форм розрахунків спостерігається при реалізації зерна. Трейдери на елеваторах платять по 750 гривень за одну тонну продовольчої пшениці 3-го класу. Можна продати весь свій врожай оптом, але невідомо, як зміниться ціна на зерно через три місяці або півроку.
При цьому аграрний фонд скуповує пшеницю по 700 гривень. Але часто проплата триває відсотків на 80. Виходить своєрідна форма кредиту. Умови його такі, що підприємство, яке здало туди своє зерно, має право протягом півроку повернути назад свої гроші, забрати пшеницю і потім продати дорожче в іншому місці, якщо така можливість надасться. Чи залишити продукт в аграрному фонді й одержати від держави доплату в розмірі недоданих відразу 20%. При такій варіативності рішень не розбагатієш, але можливість протриматися є.
Владислав КИТИК, «Одеські вісті»
ТІШИТЬ ХЛІБОРОБІВ НИВА
Хлібороби Любашівського району зібрали переважну частину врожаю із 31498 гектарів, зайнятих ранніми зерновими, намолочено понад 60 тисяч тонн зерна при середній врожайності 26,2 центнера з кожного гектара.
Битва за врожай у ТОВ ВНФ “Зеленогірське” (директор Олександр Якович Манзар) невпинно наближається до фінішної прямої. Досить продуктивно справляються з косовицею та обмолотом екіпажі трьох новеньких комбайнів ДОН-1500. Не уступаючи один одному, кожен із них намолотив уже понад 600 тонн збіжжя. А лідирує у жнивному суперництві комбайнер Михайло Чумак, якому наступають, як кажуть, на п’яти, Станіслав Карауш та Іван Кошняну.
Голова фермерського господарства Олександр Якович Манзар переконаний, що у товаровиробників господарства є реальні шанси отримати на круг не менше 35 – 40 центнерів з кожного гектара. Приміром, торік зеленогірські землероби отримали врожайність по 43,4 центнера. А нинішнього року лише дванадцятигектарний клин озимого ячменю сорту “Луран” “видав на гора” по 69 центнерів з кожного га. Тішать хліборобів добрими намолотами й решта золотавих нив.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей»
