Питанням, що найбільше хвилює рядового користувача громадським транспортом, залишається підвищуватиметься чи ні плата за проїзд. Зі свого боку, перевізники вважають, що утримання вартості проїзду на існуючому рівні – обмеження їхнього бізнесу. Між полюсами цих думок і відбувався діалог начальника Головного управління морегосподарського комплексу і зв'язку облдержадміністрації Олександра Голокоза з громадянами, котрі запитували по телефону під час «гарячої лінії».
Ще наприкінці 2005 року облдержадміністрація розглянула пропозицію автотранспортних підприємств області про підвищення тарифів на перевезення в автобусах звичайного режиму, що обслуговують приміські і міжміські лінії. Для аналізу об'єктивності розрахунків було створено робочу групу. Відповідно до підготовлених нею матеріалів ціни на солярку у порівнянні з 2000 роком, коли були затверджені чинні до сьогоднішнього дня проїзні тарифи, зросли на 33%, а на бензин – на 51,5%. При цьому питома вага ПММ у собівартості перевезень становить майже 45%.
Автобусники підвищили плату за кілометр на 1 копійку. Проте витрати на 1 км шляху, пройденого звичайним автобусом, залишаються на 3% вищі за його природну рентабельність. Це пов’язано з необхідністю активної заміни старого рухомого складу на новий. Витрати, пов'язані з цим, набагато перевищують кредити, дані на відновлення автобусного парку. Тому на дорогах області практично не з'являються машини останніх моделей.
– Все так само не розв’язано питання про надання транспортних послуг пільговикам, що вже стало вічним. Дотації надходять. Але при розрахунку компенсацій за безплатний проїзд пасажирів враховуються лише маршрути загального режиму руху. З решти видів маршрутів (наприклад, експрес або маршрутне таксі) дотації домогтися неможливо.
Проблема існує і з доставкою пасажирів у віддалені села. Їх, не охоплених автобусними маршрутами, в області 132. У них зупинка розташована від траси більш ніж за 3 км. З них приблизно п'ять десятків сіл мають нерегулярне автобусне сполучення. У кожнім живуть чоловік по 50, переважно старі, які рідко користуються громадським пасажирським транспортом.
– Рівень дотацій при цьому як був 10 мільйонів гривень на область, так і залишився, – говорить О. Голокоз. – Тому ставити машини на систематичну лінію у будь-який з таких хуторів невигідно, оскільки вони ходитимуть незавантаженими навіть на третину.
Крім того, робиться точний промір відстаней між населеними пунктами. І на підставі цих даних регулюється тариф. Але все-таки, незважаючи на всі аргументи транспортників, хотілося, щоб вони, перш ніж брати до рук калькулятори, згадували, що клієнт не тільки завжди правий. Якщо він не платитиме за проїзд через занадто високі розцінки за проїзд, то галузь перетвориться в елітарну, як авіація. Користування літаками давно не по кишені навіть багатьом українським бізнесменам, а не те що середньостатистичному робітникові.
Врахувавши всі «за» і «проти», сьогоднішнім розпорядженням облдержадміністрації установлено тарифи на приміських автобусах 7,5 копійок за пройдений кілометр, у міжміських – 9 копійок.
Тарифи на перевезення кожного місця багажу на відстань від 1 до 100 км – 25 копійок, від 101 до 200 км – 60 копійок, понад 200 км – 90 копійок.
