Якщо держава виконує свої зобов'язання з перерахування обіцяних бюджетних грошей, що відпускаються на дотування району, чи можна вважати, що там немає фінансових проблем? Навряд чи! У кожному разі, у Красноокнянському районі регулярне надходження цих коштів не вичерпує проблеми з їх невистачанням. Так, напевно, і не лише у Красних Окнах. Оскільки за дотаційним принципом змушені жити багато депресивних регіонів.
– Ми теж виконуємо план щодо одержання власних доходів, – говорить начальник фінансового управління Красноокнянської райдержадміністрації Євген Ковтун. – Але загалом коштів для задоволення всіх потреб явно недостатньо.
По-перше, у районі з низки причин (значного мірою – об'єктивних) є багато нерентабельних підприємств. Тому частка власних доходів у загальному обсязі красноокнянського бюджету ледве дотягує до 11%. По-друге, хоча гроші і виділяються, але вільно розпоряджатися ними районне керівництво не може. Тому, позбавлене самостійності, воно практично не впливає на процеси перерозподілу коштів. Його обмежує застосовуваний у країні формульний підхід до розрахунку про те, куди спрямовувати дотації. І хоча представники місцевої влади краще зорієнтовані в першочергових потребах, вони підкоряються встановленому негнучкому порядку.
Як говорить Є. Ковтун, коштів вистачає на те, щоб забезпечувати зарплатою працівників бюджетних організацій і сплачувати за спожиті енергоносії. Розв’язання ж соціальних проблем навіть таких, як підготовка до зими, вже викликає великі утруднення. Матеріальної бази для того, щоб залатати всі діри, просто немає.
При цьому зростає питома вага захищених статей. Сьогодні в загальному обсязі бюджету вона становить 92,3%. Тобто фактично відбувається майже повне проїдання того, що дають.
Два-три роки тому погашення зарплати і розрахунок за енергоносії становили 85%. Але і та, і друга видаткові складові зростають. Причому у такому темпі, що випереджають дотації, які також зростають постійно, але повільно. Якщо нічого не зміниться, то не за горами час, коли константа витрати зрівняється з дотаційними надходженнями. Тоді і зовсім відпаде питання про перспективи розвитку. А жити доведеться, як у приказці: що в рот, за те і спасибі.
Сьогодні ще є можливість планувати. Але й тут не без перешкод. Є. Ковтун пояснює це тим, що при визначенні трансфертів, що спрямовуються в район, не враховується такий показник, як кількість населення. Це стосується й охорони здоров'я, і культури. Щодо освіти, то там правильніший підхід, тому що він йде з розрахунку на одного учня. Тому в сфері освіти ситуація більш менш нормалізована. Наприклад, у Красноокнянському районі населених пунктів 56. Вони розпорошені по території. Але, незважаючи на це, у кожному повинен бути соціальний мінімум, представлений бібліотеками, ФАПами, клубами. Оскільки населення не сконцентроване в одному місці, їх потрібно більше. Звичайно, утримання кожної установи потрібно забезпечувати. У лікарні невеликого села досить мати 5 ліжок. Але штат для їхнього обслуговування потрібен такий же, як, наприклад, для лікарні на 15 ліжко-місць. Це обставина автоматично спричиняє необхідність збільшувати кадровий склад бюджетників. Тобто, велика частина дотацій повинна бути спрямована на забезпечення їх зарплатою. Але трансферти поки що не перераховуються.
Невже цей факт не є симптомом того, що в країні час негайно переглядати тарифну політику?
