Чи може бути для підлітків, кожен з яких мріє про пригоди, щось більш пам’ятне, ніж сім днів, проведених у відриві від цивілізації, на одному з первозданних островів у дельті Дунаю, у наметовому містечку, серед справжніх друзів?

Десять років тому ентузіаст-першовідкривач, викладач біології школи селища Суворове Ізмаїльського району Олег Потапов разом з Галиною, своєю дружиною і колегою, відкрили для себе і тепер вже для багатьох їхніх вихованців острови дельти Дунаю, влітку 1996 року вперше розташувавшись тут наметовим табором. П'ять років сюди приїздили лише учні селищної школи з числа кращих, які заслужили поїздку прагненням одержати практичні знання у вивченні флори і фауни рідного краю, активною участю у громадському житті школи, екологічних заходах і природоохоронних роботах, озелененні берегів лиману і берегів річечок, що впадають у нього. У 2001 році ініціатива ентузіастів розташованого в селищній школі еколого-етнографічного центру, який має, між іншим, зв'язок з науковими екологічними центрами кількох країн, була підхоплена начальником відділу сім’ї і молоді РДА Іриною Грибинюк і підтримана на рівні району. З того ж часу на Верхньому шпилі острова Татару щороку у липні почав діяти районний екологічний наметовий табір «Ізмаїльські острови».

…Після того, як теплохід «Лебедевка» пришвартувався до острова, хлопчики разом із старшими допомогли спустити на берег цистерну для води, а потім дбайливо, як принцес, провели по трапу дівочу половину новоприбулого острівного населення. Потім швидко перебазували доправлений на Татару вантаж, а потім перенесли його на місце стоянки, розташоване, до речі, поруч з державним прикордонним жовто-блакитним стовпом з позначкою «1332» під Гербом нашої країни.

І ось вже поставлено перший намет, що належить студентці 2 курсу факультету психології Одеського університету ім. І.І. Мечникова Галині Коваль, яка приїздила сюди і торік, і знову домоглася дозволу повернутися у нинішньому, тому що той, хто побуває тут хоч одного разу, не забуде цих місць ніколи – перевірено особисто! Поруч розташувався Олексій Чорний, випускник біофаку. Він і зовсім може вважати себе «старожилом», вперше приїхав сюди з Вилкового, ще навчаючись у школі, його виборові майбутньої професії багато в чому передували ці поїздки. А от киянка, студентка факультету біології Київського національного університету Марія Шевченко тут вперше.

– Довідалася про острів з розповідей однокурсників, а також з розмов нашого провідного викладача, доцента кафедри нижчих рослин факультету біології університету Ольги Анатоліївни Бойко, яка також бувала тут.

…Не дивно, що багато хто з тих, хто побував за ці десять років на Татару, стали згодом студентами біофаків Одеського, Київського та іншого університетів..

…Теплохід «Лебедевка», який довіз «робінзонів» на острів, простояв недовго. А увечері був сеанс мобільного зв'язку. Галина Іванівна розповіла, що перший день у таборі присвятили знайомству і початку дослідницької роботи на острові. До речі, дощ, що пройшов у вівторок над Ізмаїлом та його околицями, до острова не дотяг, не перешкодивши увечері у проведенні конкурсу «Таланти твої, Татару». Хлопці і дівчата розподілилися на чотири групи: «Бамбучі», «Растішки», «Чували» і «Крейзі фрогс» («Скажені жаби»). Перемогла дружба!

Не менш насиченими були і решта днів, про що щовечора, з 21 до 22 години по черзі розповідали по мобільному зв'язку викладачі – помічники Галини Іванівни і самі хлопці та дівчата. Тренінги з ботаніки, зоології, психології, походи всередину острова, на якому виростає безліч відомих і маловідомих рослин, повно всілякої характерної для дельти Дунаю живності; орієнтування на місцевості, різні змагання. А вечорами – знову і знову збори навколо багаття, розповіді про те, хто і що нового довідався і побачив, пісні під гітару, жарти, конкурси, «приколи»...

Усе гарне закінчується швидко. Сім днів пролетіли, як один. Першу зміну замінила друга. А всього їх буде три. До речі, депутати райради в нинішньому році проголосували за виділення 6955 гривень на розв’язання організаційних питань, підтвердивши постійність підтримки райради і райдержадміністрації.

…Але ж і місто могло б організувати щось схоже для школярів Ізмаїла. Але, на жаль...