Старість, як відомо, ні для кого не радість, але жінок вона лякає ще й тим, що перехід у пору зрілості супроводжується гормональною перебудовою організму, що позначається і на самопочутті, і на зовнішності. Спроби якщо не повернути час назад, то бодай зупинити його, робилися завжди, а на рубежі другого і третього тисячоліть сформувався навіть окремий науковий напрям – медицина омолодження. Чи варто робити спроби перебороти природу навіть за допомогою останніх досягнень науки? Про це кореспондент Укрінформу розмовляла із завідувачкою відділення ендокринної гінекології Інституту педіатрії, акушерства і гінекології, доктором медичних наук професором Т.Ф. Татарчук.
– Тетяно Феофанівно, багато жіночих видань наполегливо переконують жінок, що старість – це своєрідна хвороба, яка починається мало не з 30 років і яку треба лікувати. Наскільки правомірна така точка зору? Може, дуже вразливим жінкам скоріше потрібна допомога психолога, а не ендокринолога?
– По-перше, старість – це не хвороба, і лікувати її не треба. Просто кожна людина повинна визначити, коли і яку старість вона хоче, і залежно від цього свідомо формувати ставлення до життя. Це не означає, що треба жити з осторогою або вживати якісь ліки. Але всі свої дії слід співвідносити з тим, що колись організм почне старіти. Тому треба прагнути, щоб старіння наставало пізніше, проходило легше і з найменшими негативними наслідками. Я не вважаю, що це комплекс, який вимагає психологічної допомоги, – за великим рахунком, це нормальне свідоме ставлення до життя.
– Медицина омолодження – anti-aging medicine – прийшла до нас із Заходу. Основний спонукальний мотив "лікування від старості" у тамтешніх жінок – вони некомфортно почуваються. Може, вони просто розпещені?
– Медицина омолодження, можливо, і прийшла з Заходу, але всі довгожителі живуть на Сході. І якщо проаналізувати, то принципи омолодження найбільше поєднуються з постулатами східної медицини, в основі якої лежить профілактика. А якщо комфортне самопочуття – це відсутність безсоння, приливів, дратівливості, то чому б не спробувати їх уникнути?
Коли ми говоримо про жінок, то мова повинна йти не про 30, а про 35-39 років, тому що в цьому віці починає згасати функція яєчників. Більш того, як показали дослідження, якщо до 38 років кількість фолікулів, що ними виробляються, знижується в арифметичній прогресії, то після – в геометричній. А кожний фолікул у міру свого хоч повного, хоч неповного дозрівання виділяє гормон естроген, який діє на організм жінки як потужний протектор. Тож приблизно у 38 років – цифра відносна: у однієї жінки це 35, у іншої 42 роки – вже треба починати щось робити з метою профілактики раннього старіння.
– Чи всі гормони, що виробляються в організмі, якось причетні до старіння?
– В організмі все влаштовано дуже мудро. У жінки воно розпочинається зі старіння яєчників. Після згасання їх функції настає менопауза. Це об'єктивні критерії того, що жінка перейшла з одного періоду в інший.
Підготовка до менопаузи розпочинається за 10 років: зменшується кількість овуляторних циклів, а якщо немає овуляції, значить, відсутня друга фаза циклу, під час якої виробляється прогестерон – найбільш фізіологічний гормон для жіночого організму. Адже еволюційно жінка створена для того, щоб народжувати і годувати груддю, тому стан вагітності – це стан насиченості прогестероном. І коли в ці десять років до менопаузи в жіночому організмі зменшується кількість прогестерону, то можливі гінекологічні захворювання, які називають синдромом прогестеронової недостатності, а також депресивний стан, набряки, вегетосудинна дистонія та інші неприємні симптоми, які жінки не розглядають як клінічні прояви початку старіння.
– Тобто після настання менопаузи жінка вже перестає бути жінкою?
– Після згасання функції яєчників захисну компенсаторну функцію беруть на себе надниркові залози, функція яких – виробляти чоловічий статевий гормон тестостерон. Саме він забезпечує лібідо в організмі жінки, тому й говорять, що в 45 баба знову ягідка. Але у зв'язку з виробленням чоловічих статевих гормонів виникають і проблеми: з'являється легка агресивність, жінки скаржаться на оволосіння, нічне об'їдання, внаслідок чого збільшується вага. Чоловічі гормони також потрібні, але вони повинні бути в гармонійному співвідношенні. Адже ожиріння, целюліт – це наслідок дисфункції надниркових залоз, тобто браку чоловічих статевих гормонів.
Як правило, адренопауза, коли "втомлюється" надниркова залоза, настає років через десять після менопаузи. Але при нашому шаленому темпі життя і великій кількості стресів надниркова залоза часто стомлюється швидше, ніж передбачено природою, і менопауза поєднується з адренопаузою. І тоді старіння прискорюється.
– Це проблема саме нашого часу? Наші бабусі старіли пізніше?
– Де там! У XIX столітті середня тривалість життя була 42 роки, а вік менопаузи 45 років – до неї просто не доживали! Проблема клімаксу виникла в останні сто років.
Як боротися з негативними наслідками гормональної перебудови жіночого організму, медики придумали ще півстоліття тому, розробивши метод заміщувальної гормональної терапії. Вона полягає в призначенні жінці естрогенів або їх комбінації з прогестеронами замість гормонів, що вже не виробляються в організмі в потрібних кількостях. Застосування цього методу – неоднозначне питання. З точки зору природи, жінці фізіологічно старіти так, як вона старіє. Але це пов'язано з багатьма проблемами: спочатку виникають вегетативні порушення, з'являються приливи, дратівливість, емоційна лабільність, погіршуються пам'ять і настрій, порушується сексуальна функція, знижується емоційне сприйняття. Потім проявляються й зовнішні ознаки старіння: волосся стає тьмяним, ламким і починає випадати, з'являється ламкість нігтів, сухість шкіри, зморшки тощо. Тобто жінка стає нецікавою для протилежної статі. Якщо її все це влаштовує – будь ласка! Ні – отже, треба щось з цим робити.
Якщо жінка зазделегідь починає думати про те, що колись прийде старість, і хоче, щоб це сталося якомога пізніше, то вона відповідно змінює спосіб життя. Наприклад, заняття 3 рази на тиждень по 20 хвилин звичайною аеробною гімнастикою до частоти пульсу 120-140 ударів на хвилину збільшують функціональну спроможність яєчників, зменшують ризик розвитку остеопорозу та цукрового діабету.
Але заміщувальна гормональна терапія – це також метод боротьби з негативними наслідками старіння. Багатьох пацієнток до нас направляють ортопеди, коли у жінок трапляється один перелом за іншим через те, що порушується консолідація кісткової тканини. Приходять до нас і за направленнями кардіологів, якщо не коригуються серцевий ритм і артеріальний тиск. Є пацієнтки з глибокими депресіями і важкими фобічними станами аж до суїцидальних спроб, з яких їх не можуть вивести психіатри. Раніше ми не знали, що це пов'язано з порушенням гормонального балансу в організмі, і хтось ставав пацієнтом психіатричної лікарні, хтось залишався прикутим до ліжка через переломи, хтось вмирав від інфаркту-інсульту.
– Але навіть медики неоднозначно ставляться до заміщувальної гормональної терапії: одні вважають, що вона поліпшує загальний стан організму і знижує ризик серцево-судинних захворювань, інші – що вона, навпаки, сприяє утворенню тромбів. А яка Ваша точка зору?
– Гормональна терапія як метод лікування дуже добре вивчена. Наприклад, до антибіотиків було апріорі позитивне ставлення, тому що у війну їх введення врятувало багато життів. І тільки коли почали з'являтися ускладнення, з ними стали поводитися обережніше. З гормонами все відбулося з точністю до навпаки. Вперше гормони – це були чисті естрогени – почали застосовувати в 40-х роках минулого століття в США, але отримали зростання раку ендометрія і на 20 років взагалі припинили їх використання. Потім довелося довго доводити етичним комітетам, лікарям і пацієнтам, що причина появи онкопатологій вже з'ясована, і цей препарат із величезною обережністю починають застосовувати знову. Тобто до гормональних препаратів спочатку сформувалося негативне ставлення, яке доводиться долати й досі. Тому вони добре вивчені.
Гормони – гарний профілактичний засіб. І як тільки з'являються порушення циклу, лікар повинен обстежити жінку і виявити у неї можливі прогностичні ризики розвитку в майбутньому тих або інших ускладнень і сформувати показання для застосування гормональної терапії. Її не треба боятися – це один із способів "домовитися" з природою.
– Але стійке упередження проти гормональної терапії можна зрозуміти, оскільки це дуже тонкий механізм, а невміле його застосування здатне викликати важкі наслідки. Чи достатньо кваліфіковані наші медики, щоб цим інструментом користуватися?
– Дійсно, щодо гормонів існує принцип – мало погано, багато також погано. Наприклад, нормальним вважається рівень естрогену при його співвідношенні від 50 до 300. Але кожна людина індивідуальна, і яка норма для конкретної жінки, знає тільки Господь Бог. Тому завдання лікаря – оцінити стан її шкіри, волосся, нігтів, настрій, поведінку, функціональний стан яєчників, дані УЗД і ще ціла низка показників. І коли цей "пасьянс" складеться, тоді визначиться діагноз і принцип терапії. Ми володіємо всіма методиками, які існують у світі, щоправда, бракує досвідчених лікарів-клініцистів.
– За Вашими спостереженнями, чи змінюється зараз ставлення пацієнток до заміщувальної гормональної терапії?
– Так, тому що чимало жінок починають розуміти, що можна добре почуватися в будь-якому віці. Раніше наші пацієнтки від порога заявляли: "Тільки не агітуйте мене вживати гормони!". Ми нікого не агітуємо, а просто розповідаємо жінці, що станеться з її організмом через рік, через три. І коли це починає справджуватися, вона сама просить призначити їй гормональну терапію.
Нині клімакс перебігає нормально у значно меншої кількості жінок, ніж років п'ятдесят і навіть тридцять тому. Позначаються стреси, нездоровий спосіб життя, неправильне харчуваня і неувага до себе. До того ж у нашій країні є прецедент ранньої менопаузи: якщо в Європі це 51-52 роки, то у нас 45-46 років. А зараз підійшло до клімаксу покоління епохи змін, тобто ті жінки, які в своєму активному репродуктивному віці пережили стрес перебудови і подальшої нестабільності. Думаю, це відіграло ключову роль. Адже від патологій клімаксу більше страждають жінки, які зазнають стресів, ті, чия робота пов'язана з психоемоційним напруженням, зміною часових поясів, порушенням біоритмів.
– А в світлі нових знань, наскільки можна віддалити старість?
– Природу обдурити не можна, з нею можна тільки домовитися. Але ці переговори треба вести розумно. У принципі, старість може бути радістю, якщо це буде властива їй мудрість при гарному фізичному стані. А його може забезпечити ціла низка знань і на певному етапі використання рекомендацій і допомоги лікарів.
