Минулого тижня нафтоналивний термінал у Джурджулештах здано в експлуатацію. Ця подія відбулася на рік раніше, аніж це передбачалося. Резервуарний парк, що складається із 8 резервуарів, розраховано на прийняття 52 тис. тонн нафтопродуктів, а також трубопроводи вже пройшли внутрішній гідравлічний іспит. Загальна сума інвестицій, вкладених у будівництво терміналу, під кінець року складе 33 млн доларів, на даний час освоєно 26 млн доларів. Нафтоналивний термінал складається із 3 частин: причалу, резервуарного парку, обгородженого двома стінами, й автоналивної станції.
Можливо, у Києві ця подія й пройде непоміченою, однак навряд чи вона залишиться такою для Одеської області. Джурджулештський термінал розташовано у безпосередній близькості від порту Рені. Молдавська сторона не має наміру зупинятися на досягнутому. 2007 року в Джурджулештах розпочнеться будівництво вантажного та пасажирського терміналів. Планується, що вантажообіг складе понад 300 тис. тонн імпорту будматеріалів і понад 250 тис. тонн експорту зернових. Загальна площа порту складе 120 га. На 55 га буде засновано вільну економічну зону із інвестиціями до індустріальної промисловості країни.
Історія будівництва нафтового терміналу – це історія постійних поступок і прорахунків з боку України. Сама ідея будівництва цього об'єкту на стикові Пруту й Дунаю народилася ще у 1993 році, а будівництво розпочалося у 1997-му за допомогою кредиту ЄБРР. Щоправда, про початок будівництва Молдова забула довести до відома Україну. Незабаром піднялася нежартівлива суперечка між Україною і Молдовою, тому що територія, на якій будувався порт, розташована на кордоні між країнами, лінію якого на той момент не було узгоджено. Розпочався тривалий пошук компромісу, який увінчався «розміном», за яким Україна врахувала побажання сусідки стати придунайською країною, а взамін одержувала у власність ділянку автотраси Рені – Одеса. Під час офіційного візиту до Києва Президента Молдови Петру Лучинськи у серпні 1999 року було підписано Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон і Додатковий протокол до Договору щодо передачі у власність України ділянки автомобільної дороги Одеса – Рені в районі села Паланка, а також земельної ділянки, на якій вона проходить, і режиму їхньої експлуатації. Щоправда, з Паланкою дотепер ситуація залишається не зовсім зрозумілою.
До 1999 року Джурджулештський термінал був готовий на 50%, після чого будівництво було заморожено. Після тривалого пошуку Молдова знайшла інвестора в осо-бі азербайджанської компанії "AzPetrol”. У січні 2005 року було підписано угоду між компанією й урядом Молдови. "AzPetrol” зобов'язується добудувати нафтовий термінал пропускною потужністю 2 млн тонн на рік, а також запустити нафтопереробний завод і відкрити власну мережу з 50 АЗС. Загальний обсяг інвестицій протягом 7 років складе 259 млн дол. США. У лютому парламент Молдови схвалив пакет документів для виконання інвестиційної угоди «Міжнародний вільний порт Джурджулешти», яким, серед іншого, території надано статус вільної економічної зони на 25 років. Фактично, Молдова одержить можливість не тільки створити достатній власний запас нафтопродуктів, але й забезпечити їхній експорт до країн регіону, інакше кажучи, одержати, хоча б частково, енергетичну незалежність.
Джурджулештський термінал і порт складають очевидну конкуренцію портові Рені. Дунайські порти і без того з початку 90-х років, з часів тривалої югославської війни, відчувають серйозні проблеми. У порту Рені досить серйозний потенціал, і він міг би залишатися таким і надалі, якби за останній рік сусідня республіка із нашою ж допомогою не провадила політику, що веде до удушення порту.
Як відомо, з березня нинішнього року на придністровській ділянці україно-молдавського кордону було введено нові митні правила. Київ пішов на цей крок, не вторгувавши собі натомість жодних поступок з боку Кишинева. У відповідь придністровське керівництво застосувало випробуваний спосіб, заблокувавши рух потягів по придністровській ділянці Молдавської залізниці, яка традиційно пов'язувала Молдову з Україною та Росією. Молдавською залізницею здійснюється транзит вантажів й на порт Рені. І раніше загострення відносин між Тирасполем та Кишиневом позначалося на роботі Ренійського порту.
Як правило, після блокади залізничних колій Молдова йшла на певні поступки. Однак у 2006 році вона виявилася готовою до подібного повороту подій. Нагадаємо коротенько історію питання. В серпні 2004 року, у період чергового загострення відносин Тирасполя й Кишинева, невизнана Придністровська республіка створила державне унітарне підприємство «Залізниця Придністров’я» (станції Тирасполь, Бендери та Рибниця), які вийшли зі складу Молдавської залізниці. Відповіддю на це стало рішення Президента Республіки Молдова Володимира Вороніна про будівництво залізничної ділянки в обхід Придністров’я. У вересні 2005 року було здано в експлуатацію 42-кілометрову ділянку Ревака – Кейнар. Новий шлях на 70 км скоротив шлях із півночі на південь республіки. Молдавські залізничники поступово почали змінювати напрямок перевезень із Бендерського вузла – на північні вузли. Тому як тільки-но придністровська сторона ввела блокаду (або самоблокаду), керівництво Молдавської залізниці ухвалило рішення про припинення руху потягів по 40-кілометровій придністровській ділянці шляху й пустило їх по північному маршруту через пропускний пункт Могилів-Подільський – Волчинець.
Україна почала зазнавати серйозних втрат. У вересні збитки порту Рені склали 2 мільйони 800 тисяч гривень, вантажообіг порту скоротився на 30%. Не менш серйозних збитків почала зазнавати й “Укрзалізниця”. Зі збільшенням відстані помітно підвищилась вартість перевезень. Тарифна ставка по деяких вантажах збільшилася удвічі, а надані Молдовою знижки на перевезення вантажів у напрямку порту Рені не забезпечували збереження існуючих обсягів перевезень і конкурентоспроможності маршруту.
У вересні вибухнула «залізнична криза». Вантажний і пасажирський залізничний рух через Республіку Молдова було цілком зупинено. Формальною причиною постала несправність залізничного мосту через річку Дністер на ділянці Могилів-Подільський – Волчинець. У результаті між «Укрзалізницею» і Молдавською залізницею було досягнуто згоди, за якою відновлювався рух потягів через територію Придністров’я. Практично одночасно міністр транспорту України Микола Рудьковський заявив про недоцільність будівництва залізничної ділянки Рені – Ізмаїл, що, на думку фахівців, зменшило б залежність України від Молдови.
Молдавська сторона не залишилася в боргу. Вона планує підвищення транзитних тарифів за перевезення вантажів по території. У разі, якщо рішення щодо збільшення тарифів все ж таки буде ухвалено, вантажопотік через Ренійський морський торговельний порт зменшиться на 50%.
Фактично політика Молдови спрямована на усунення конкурента на Дунаї. Офіційний Київ тривалий час не звертав уваги на те, що відбувається у Придунав’ї. Сьогодні настає розплата і за зайву довірливість, й за зайву поступливість стосовно сусідів. Молдова реалізує свої національні інтереси на шкоду національним інтересам України. Як довго це буде залишатися непоміченим?
Через кілька місяців Румунія стане членом Євросоюзу і тепер у суперечках із Україною вона буде спиратися на авторитет ЄС. Позиції нашої країни на Дунаї слабшають і, якщо не буде вчасно вжито рішучих заходів щодо виправлення ситуації, дунайське «вікно в Європу» перетвориться у «кватирку».
