У ВІВТОРОК ВЕРХОВНА РАДА ВИЗНАЛА ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ
Законопроект Президента Віктора Ющенка «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», якому пророкували неминучу осічку при голосуванні, набрав 233 депутатських голоси (фракції «Наша Україна», Блок Юлії Тимошенко, Соціалістична партія, 4 позафракційних і 2 «регіональних» депутати). Цікаво, що СПУ, що входить до «антикризової коаліції», у цій ситуації прийняла сторону опозиції.
Крім цього, парламент зобов'язав уряд визначити статус і функції Інституту національної пам'яті як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з проблем Голодомору.
Президентський варіант, порівняно з внесеним Партією регіонів проектом однойменного закону, передбачав покарання за публічне заперечення Голодомору як наругу над пам'яттю українського народу. Спікер ВР Олександр Мороз запропонував зм'якшити цю статтю. В остаточній редакції вона звучить таким чином: «Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні забороняється і вважається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу». Крім цього виправлення, Рада затвердила ще одне: у статті, де стверджується, що Голодомор був геноцидом української нації, останнє слово замінено на слово «народу». Тобто, підкреслено, що жертвами рукотворного голоду стали не тільки одні українці, а і представники інших народів, що мешкали в УРСР.
Підтверджують цю тезу численні наукові праці, зокрема одного з найвідоміших дослідників Голодомору доктора історичних наук професора Василя Марочка (Інститут історії України Національної академії наук України). Історик підкреслює: мову необхідно вести про глобальну катастрофу, а не про політичний аукціон за національною ознакою. І наводить на доказ перелік 25 національних районів і сільських рад, що постраждали від масової колективізації УРСР. Зокрема, у січні 1932 року на Україні діяли 381 сільська і 9 селищних російських рад, 258 німецьких, 170 польських, 113 сільських і 55 селищних єврейських, 47 болгарських, 31 грецька, 12 чеських, 2 білоруські, 3 албанські і 1 шведська сільські ради. Оскільки саме сільське населення прийняло на себе головний удар примусової колективізації, за переліченим вище можна судити, чи справді був Голодомор спрямований тільки проти українців як нації...
Категорично проти внесення обох законопроектів до порядку денного сесії були комуністи. Вони мотивували це не тільки «підступами ЦРУ і буржуазних націоналістів, що окопалися на Заході», а й острахом погіршити взаємини з братньою Російською Федерацією. Тими ж міркуваннями керувалися депутати від Партії регіонів: їхній варіант звучав цілком необразливо, списуючи усю відповідальність за трагедію на комуністичний режим, – без посилань на Москву і Росію.
Треба сказати, що побоювання тих та других далеко не необґрунтовані. І за кордоном, і в межах України є чимало впливових політиків, які стверджують, нібито штучний голод на Україні задумувався, насамперед, як помста росіян українцям. За що? Та за що завгодно! За підпал Москви українськими козаками гетьмана Виговського в XVII столітті, за опір більшовицькій навалі на Україну в 1918 році, нарешті, за зрив колективізації сільського господарства. У приватних бесідах з вашим кореспондентом ці діячі не приховували: незабаром після прийняття Верховною Радою потрібного їм закону вони зажадають від Росії, як спадкоємиці СРСР, величезної грошової компенсації для України. Мовляв, домоглися ж євреї визнання Холокосту на міжнародному рівні і заодно виплат спадкоємцям жертв фашизму; то чому ми дотепер у роздумах?!
Зустрічаючись наприкінці минулого тижня з російськими журналістами, Президент Віктор Ющенко спеціально підкреслював: висувати матеріальні претензії до РФ ні він, ні будь-який з державних інститутів не має наміру. Досить буде визнати Голодомор геноцидом української нації на законодавчому рівні…
Коментар експерта
Олег Оленюк, політолог (Київ):
– Чи несе визнання геноцидом Голодомору 32-33-го років які-небудь правові наслідки для сучасної Росії?
– У сучасній історії ми бачили два приклади геноциду. Це геноцид єврейського народу в роки Другої світової війни і геноцид вірменського народу в 1913 році.
Комуністи і деякі регіонали стверджують, нібито прийнятий закон спрямований проти Росії. Насправді жодної антиросійської спрямованості в ньому немає. І ось чому. Ми знаємо, що після Другої світової війни фашистський режим за геноцид проти євреїв зазнав суворого покарання; однак сучасна Німеччина несе за нього лише моральну відповідальність.
Тому Росія також не повинна зазнавати якоїсь відповідальності (майнової або іншої) за злочини режиму Сталіна.
– Чому це питання виникло тільки зараз, а не раніше?
– По-перше, через політичну ситуацію в Україні часів Леоніда Кравчука і Леоніда Кучми. Схвалений нині законопроект був підготовлений ще 3 роки тому. Однак будь-яка постановка питання про Голодомор однозначно трактувалася як заклик до конфронтації з Росією. Вплив РФ на ситуацію в Україні, як ви пам'ятаєте, був досить відчутним, і наполегливе педалювання теми Голодомору вибивало б певну електоральну базу, що підтримувала Росію.
Друга причина – у певній зацікавленості нинішнього керівництва (Віктора Ющенка та його оточення – авт.) у створенні ще однієї точки конфронтації, у створенні напруженості в самій парламентсько-урядовій коаліції. Тому що соціалісти по-іншому голосувати просто не могли: уся їхня електоральна база – це села Центральної України, тобто найбільш потерпілі від голоду території.
– Наскільки можливим бачиться вам пред'явлення в майбутньому матеріальних претензій до Росії?
– На державному рівні таке запитання поставлено не буде.
Поки що ухвалений Верховною Радою закон є певною «протиотрутою» від тих політичних сил, що намагаються спекулювати на антиукраїнській тематиці. Тобто, у першу чергу проти комуністів, Прогресивної соціалістичної партії Наталі Вітренко і окремих представників Партії регіонів. Підкреслюю: не всієї ПР, оскільки всередині неї є занадто різні течії.
