Останні п’ять років, коли у районі святкують День працівників сільського господарства, серед кращих визначають Тамару Іванівну Рибалко, завідувачку молочно-товарної ферми № 1 СТОВ «ІВА». Її нагородили Почесною грамотою Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації. І невипадково. Очолюваний нею трудовий колектив є лідером серед тваринницьких колективів району.
Не думала і не гадала Тамара Іванівна, що її працю так високо оцінять. Сім років минуло з того часу, як вона була призначена на цю посаду. Велику допомогу надавали їй головний зоотехнік В.В. Демінський та директор товаристваІ.В. Злий. А вона турбувалась за кожну корову, дбала про ремонт кожного приміщення, тривожилась про кожного підлеглого працівника ферми.
– Трапиться у когось лихо, наша завідувачка не залишається байдужою, першою приходить на допомогу. Вимоглива і до себе, і до підлеглих. Найбільше у ній подобається, що, незважаючи на специфіку роботи, вона завжди охайна, постійно проявляється її інтелігентність і на роботі, і вдома, – розповідає ветеран ферми, досвідчена доярка Олена Аксентій.
– За весь період своєї трудової діяльності на фермі Тамара Іванівна жодного разу не запізнилася без поважних причин. Не залишить робоче місце, поки не переконається, що все виконано до ладу, згідно з вимогами, – так характеризує її головний зоотехнік.
Перебуваючи на цій виробничій дільниці спостерігав таку картину: досвідчені працівниці Галина Матвієнко, Клавдія Кириченко, Олена Волова доїли корів, скотарі Юрій Бурсук та Анатолій Чайковській допомагали відносити бідони з молоком. В іншому корпусі телятниця Людмила Ліщук напувала маленьких тварин. Закінчивши одну справу, кожен брався за іншу. І так щодня. Колектив підібрався дружний, якщо потрібно, і підмінити можуть один одного. Інколи і завідувачці доводиться виконувати роботу своїх підлеглих. Незважаючи на те, що Тамара Іванівна до повернення в село більше двадцяти років прожила у місті (до речі, за фахом бухгалтер), вона не забула як доїти корів, цідити молоко тощо.
– Я до сільської роботи привчилася з малих літ, бо завжди допомагала матері, вона на цій же фермі працювала дояркою. Та й вдома по господарству клопіт вистачало.
Тут, працюють ті, хто любить тварин, має хист до цієї роботи. Тому плинності кадрів в останні роки не спостерігається. І знову ж таки завдяки організаторським здібностям ватажка ферми.
– Для того, щоб тваринницька галузь не була збитковою, треба спочатку зробити відповідно розрахунки, спланували робочий процес, щоб не відбувалося все стихійно, – говорить директор сільгосппідприємства І.В. Злий.
Відчувається на практиці, що саме за такими принципами і будується тут весь процес. Увага приділяється кормовій базі. Якщо червоноряба дає по 25 – 30 літрів молока, то це не лише з причини порідності. Не останню роль відіграють корми. Мабуть, не буде помилкою, якщо скажу, що варять кашу для корів лише у цьому господарстві і концентрати використовують протягом всього року. Своєчасно проводиться профілактика та щеплення тварин. Добре поставлена племінна робота. Всі ці чинники дають можливість мати добрі надої, порідність худоби, вона має попит в інших господарствах як нашої, так і інших областей України. А це, у свою чергу, зміцнює економіку господарства і дає можливість підвищити врожаї на малогумусних грунтах за рахунок використання органічних добрив.
...Сонце опускається до небокраю. Цієї пори у селі вже давно все стихає, лише на фермі чується людський гомін. Тут раніше починається робочий день і закінчується пізніше, ніж на інших ділянках господарства.
Тамара Іванівна останньою покидає ферму і швидко крокує до своєї невеличкої, але чепурненької і затишної оселі, де її чекають справи домашні.
