Відомий французький письменник Сент-Екзюпері писав: «Бути людиною – це відчувати свою відповідальність, відчувати сором перед убогістю, яка, здавалося б, не залежить від тебе». Згадалися ці слова, коли перед нами виступав голова Ради ветеранів при МЕП-53-В. Козир. Він аналізував доповідь голови ветеранської Ради Приморського району генерала О.І. Бажори. Олег Іванович говорив про негайні міри щодо надання допомоги тяжкохворим ветеранам. У цій зустрічі взяли участь заступник голови Приморської райдержадміністрації М. Стеценко, керівник міської організації ветеранів В. Соколов, представники первинних організацій району.
Усі вони зійшлися на одному: ради при МЕПах мають стати центром і опорою для роботи із людьми похилого віку. Власне, так воно і є насправді, багато ветеранів війни та праці звертаються саме сюди.
Але є одне «але». Ради ці ніхто не фінансує, а без коштів важко вирішити навіть найпростішу проблему. Ось, наприклад, сьогодні при МЕП-53 дев’ять тяжкохворих, як кажуть, лежачих ветеранів. Як відвідати їх без квітів або скромного подарунка? Ось і доводиться клянчити – подайте копієчку ветеранові... Звичайно, трапляться добрі люди, спонсори допомагають... Але ж соромно просити! Ось і виходить, що пам’ятають у нас про ветеранів лише у дні великих свят, а наступного дня вже усі забуті. Навіть листівку ні на що купити! Тому дають про себе знати не лише фронтові рани, але й душевні, що нагадують про несправджені надії, розчарування. Гірко все це бачити і чути!
Під час обговорення доповіді ветерани й висловили пропозицію щодо створення фондів при радах. Саме до таких фондів, виходячи із бюджету, мають перераховуватися певні суми на допомогу особливо нужденним. Рада сама вирішить, як ними розпорядитися. А поки що кошти перераховуються то на ресторан, то на магазин… Неправильно це. Усе має цільовим призначенням надходити на рахунок фонду. Таке рішення уряду було б дуже правильним і своєчасним!
