Перспективи використання ресурсів Чорного моря ось уже багато років залишаються однією з найпопулярніших тем у засобах масової інформації причорноморського регіону України, зокрема і одеських. І не випадково: від правильного вибору пріоритетів господарського розвитку вирішальною мірою залежить добробут приморських населених пунктів, сотень тисяч їх мешканців. Ось чому будь-який більш-менш значний господарський проект, кожна більш-менш серйозна аварійна пригода викликаюикаюначний громадський резонанс, стають приводом для чергової дискусії про шляхи розвитку нашого морегосподарського комплексу. Реакція на недавній аварійний розлив нафти в Одеському порту та ще незавершена дискусія про спорудження нового контейнерного терміналу у цій же гавані – характерні тому приклади.
Для більшості мешканців України північно-західне узбережжя Чорного моря – це насамперед великий курортний район, місце бажаного літнього відпочинку, де протягом сотень кілометрів, від Дунаю на заході до Джарилгацької затоки на сході, розташовані численні здравниці та туристичні бази, куди приїздять відпочити і зміцнити здоров’я сотні тисяч наших співгромадян, гості з країн близького і далекого зарубіжжя. Проте з точки зору спеціалістів-екологів, які працюють у природоохоронних організаціях, картина уявляється іншою. Північно-західне Причорномор’я – це не лише і не стільки курортний район, скільки головні “морські ворота” України, де функціонують найбільші морські порти країни. У зоні відповідальності нашої інспекції розташовані дванадцять морських портів, чотири судноремонтних заводи, дві поромні переправи, десятки інших досить великих підприємств. До цього потрібно додати кілька тисяч морських суден, які щороку відвідують ці порти і заводи, інтенсивний морський промисел риби, видобуток газу та будівельного піску на шельфі. Увесь цей потужний транспортно-промисловий комплекс справляє сильний і багатоплановий вплив на екосистему моря.
Яким же буде чорноморське узбережжя країни у найближчому і у і ш віддаленому майбутньому, чи вдасться домогтися гармонії між розвитком транспорту та промисловості, без чого, очевидно, економіка регіону нормально функціонувати не може, та індустрією відпочинку, у якої, як вважають багато спеціалістів, велике майбутнє? З подібними запитаннями до наших спеціалістів звертаються часто. Але відповісти на них непросто.
Те, що екологічні обставини у Чорному морі, особливо у його північно-західній частині, складні і залишають бажати кращого, загальновідомо. Але наскільки складні? Тут думки найавторитетніших фахівців полярно розходяться. Одні стверджують, що з початку 90-х років іде процес поступового поліпшення якості морської води, оскільки економічний спад у колишніх соціалістичних країнах Чорноморського басейну призвів до значного скорочення промислових викидів, зменшенню використання добрив у сільськогосподарському виробництві і, відповідно, до зменшення кількості забруднюючих речовин, що потрапляють у море.
Інші експерти, і таких чимало, оцінюють екологологй стан моря як дуже тяжкий і навіть критичний. На їх думку, економічний спад справді дав морю певний перепочинок, але все це вже у минулому, повсюдно розпочалося економічне зростання. А разом з тим почала зростати і кількість промислових та господарсько-побутових стоків, що потрапляють у море.
Звичайно, ця тенденція не може не викликати занепокоєння, але все ж, гадаю, оцінки оптимістів ближчі до реальності. І справа не лише в економічному спаді, але і в тому, що за останнє десятиліття багато було зроблено для охорони природи Чорного моря: налагодилась досить-таки ефективна міжнародна співпраця, у практику морегосподарської діяльності причорноморських країн впроваджено низку міжнародних стандартів, в Україні зміцніла законодавча база природоохоронної роботи, ефективніше почали працювати вітчизняні природоохоронні служби.
Державна екологічна інспекція охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря здійснює контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та екологічної безпеки на узбережжі моря від Дунаю до порту Скадовськ включно. У складі інспекції – 15 підрозділів, що розташовуються у різних населених пунктах узбережжя, у тому числі – в усіх морських портах. У зоні свого контролю колектив інспекції провадить моніторинг якості морської води, для чого у 31-му створі періодично робляться забори води, аналізи яких провадяться в Одесі, у лабораторії відділу державного екологічного контролю. Наша лабораторія, до речі, акредитована Держстандартом України, обладнана сучасною вимірювальною апаратурою, тут працюють висококваліфіковані фахівці, про що говорять численні звертання працівників авторитетних наукових установ по консультації, участь у сучасних наукових програмах.
Під постійним контролем інспекції – практично всі підприємства та організації, які розташовані на морському узбережжі і діяльність яких може завдати шкоди якості морського середовища. До цього потрібно додати всі іноземні та українські судна, інші плавучі об’єкти та морські споруди, діяльність яких здійснюється у територіальних водах, морській економічній зоні і на континентальному шельфі України. Про те, що контроль має аж ніяк не формальний характер, свідчать масштаби перевірок і наслідки для порушників. Так, за десять місяців нинішнього року було виконано 3415 перевірок берегових об’єктів, перевірено виконання природоохоронного законодавства екіпажами 5400 суден. На порушників накладено понад тисячу штрафів на загальну суму 384,4 тисячі гривень. Судновласникам та менеджменту підприємств, чиї дії завдали шкоди морю, пред’явлено 308 претензій на загальну суму 124,8 млн гривень.
Особлива турбота колективу інспекції – контроль за транспортуванням нафти та нафтопродуктів. І не тому, що нафта сама по собі є якоюсь особливо токсичною сировиною, а просто тому, що транспортування нафти набуло дуже великих масштабів. При цьому обсяги перевезень безперервно зростають. Чи не в усіх портах басейну вже діють або проектуються нові нафтотермінали. Потрібно бути реалістами: доки нафта залишається найважливішим енергоносієм, доки її видобуток і транспортування дають величезні прибутки, жодні заходи щодо обмеження її транзиту не дадуть бажаного результату. У цьому зв’язку можна припустити, що у найближчі роки обсяги транзиту нафти на Чорноморському басейні зростуть, і що проблема захисту морських акваторій від нафтових забруднень своєї гостроти не втратить. Проте збільшення нафтового вантажопотоку зовсім не обов’язково повинно супроводжуватися відповідним збільшенням масштабів забруднення моря. В останні роки у підкондконьному інспекції регіоні перевалювання нафти зросло, а рівень забруднення моря нафтопродуктами знизився. На наш погляд, це свідчить про успішну природоохоронну роботу, проведену всіма учасниками транспортного процесу та іншими зацікавленими організаціями. Спільними зусиллями вдалося створити надійну систему, яка дозволяє здійснювати великомасштабні перевезення нафти без істотної шкоди для моря. Так, серйозні зміни сталися на флоті – щодо конструкції нафтоналивних суден і умов експлуатації. Всі сучасні танкери мають подвійний корпус, в українські порти допускаються лише танкери з так званим ізольованим баластом, що значно скоротило можливості потрапляння нафти у море.
Багато що змінилося у портах. Всі перевантаження нафти і нафтопродуктів здійснюються лише на спеціалізованих терміналах з використанням нового обладнання, що відповідає всім сучасним вимогам безпеки. Порти оснащені технічними засобами локалізації, збирання та ліквідацій аварійних розливів нафти, у тому числі – плавучими нафтосміттєзбирачами.
Звичайно, свою дисциплінуючу роль відіграють і штрафні санкції, які наші інспектори – у повній відповідності до законодавства – накладають на порушників. Буквально кілька днів тому ми виграли судовий процес в одного зарубіжного судновласника, чий танкер допустив великий аварійний розлив нафти в Одеському морському порту. Як компенсацію за завдану морю шкоду до держбюджету надійде понад 24 млн доларів, які будуть спрямовані з природоохоронною метою в Одесі та Одеській області.
Результати послідовної роботи, спрямованої на захист морського середовища від забруднення, дають свої плоди. Як свідчать дані моніторингу, рівень забруднення моря основними хімічними компонентами – азотом амонійним, азотом нітратним, фосфатами, залізом, фенолом, детергентами, нафтопродуктами та іншими – не перевищує гранично допустимі концентрації.
Із сказаного, звичайно, не означає, що у нашій непростій справі не залишилося проблемних питань. На жаль, це не так. Не можна, наприклад, визнати задовільною роботу очисних споруд станції “Північна” в Одесі, внаслідок чого не так рідко відбувається мікробіологічне забруднення прибережних вод (ось чому часом закриваються міські пляжі!)
З усього комплексу проблем захисту моря від нафтових забруднень виділяється своєю складністю завдання ліквідації аварійних розливів у відкритому морі. Якщо для захисту акваторій портів є вся необхідна техніка, розроблені спеціальні плани, регулярно провадяться навчання, то до можливих великих аварій далеко від берегів ми абсолютно не готові. Поки що вся активність у цьому напрямі обмежується дискусією про те, якому відомству доручити цю роботу.
Нас рішуче не влаштовує ситуація, яка складається у прибережній смузі багатьох населених пунктів регіону. Хаотична забудова, недоліки в експлуатації численних підприємств громадського харчування і розважальних закладів, низький санітарний рівень утримання місць масового відпочинку...
Кожна з названих (і деякі з неназваних) проблем через їх значення і складність заслуговують на окрему докладну розмову, у зв’язку з чим ми маємо намір продовжити обговорення насущних питань захисту моря на сторінках регіонального преси.
