Отже, годинник своє відстукав, і час, відведений на виконання районної програми розвитку футболу на 2002 – 2005 роки, вийшов. Підбиваючи підсумки програми, Василь Дмитрович Колесников – головний спеціаліст відділу молоді та спорту Арцизької райдержадміністрації переконаний: ядром спорту на селі є саме футбол.
– Василю Дмитровичу, я неодноразово чула, з якою наполегливістю Ви обстоювали цю точку зору.
– Так. Бо ж футбольне поле в активі у нас з квітня по жовтень включно. Але й після хлопці підтримують свою форму в мініфутболі, щоб до основного сезону підійти у повній готовності. Щорічно в нас провадиться не менше десяти районних турнірів за участю в них 13 дорослих і 22 дитячо-юнацьких футбольних команд. До речі, цього року за підсумками районного огляду-конкурсу буде визначено найспортивніше село.
– Претенденти вже є?
– Є, звичайно. Це Главані, Задунаєвка, Прямобалка, Вознесенка, «Комсомолець». Найчастіше перемагали футболісти ВАТ «Комсомолець». Кращими серед ветеранів стали футболісти із Теплиці, а на відкритті сезону – юнаки із Виноградівки. Більшість команд протягом року показували добротну гру. У сезоні забито 577 м'ячів в основному складі й 337 – в юнацькому. Збірна команда району активно брала участь у всіх обласних змаганнях.
– По-моєму, не слід сумніватися, що футбол у районі залишається найпопулярнішим видом спорту. Але, Василю Дмитровичу, його розвиток вимагає й витрат. Чи не тому в деяких селах своєї футбольної команди немає, хоча вони й були колись спортивними? Сьогодні, наприклад, важко повірити, що великі села Кам’янське, Острівне, Веселий Кут, Холмське в районних турнірах не беруть участі, причому по декілька років.
– Згодний: без футболу село – не село. Я взагалі вважаю, що позитивне вирішення цього питання мають взяти на себе насамперед сільська влада й ті, хто в змозі матеріально підтримати улюблену команду – фермери, підприємці, звичайно ж, – базові господарства. Вже зараз на місцях потрібно спільно розробляти реальні програми розвитку на селі спорту взагалі й футболу зокрема і закладати під них певні кошти. Саме тому, що це не було зроблено, у згаданих селах футболу як такого й немає. Там просто про нього забули. Знаєте, доки від тебе не перестануть відмахуватися: мовляв, навіщо мені твій футбол?! – діла не буде. Але ж усе можна – було б бажання. І форму один раз на п'ять років купити, і з транспортом для поїздки футболістів до місця змагань питання вирішити. Таких виїздів на рік – приблизно 15 – 20, і я не думаю, що виділити гривень 800 у цілому на бензин – така вже проблема. Тому й виходить: були чемпіонами, а не виїхали на турнір – і програли, не граючи.
– Це як із павлівською командою?
– Ну, так, із загальних 27 незіграних футбольних матчів – 13 припадає на неї, і усе з тієї ж причини: кошти на транспорт сільрада не виділила, й поїздки не відбулися.
– Та й для Делень,такого великого села, погодьтеся, нинішнє дев'яте місце в турнірній таблиці – не показник. У минулому ця футбольна команда була володаркою Кубка району. До речі, сільські стадіони вже усі прийняті на баланс сільських рад?
– Ні, але поступово приймаються. Їх у нас шість і 22 футбольні поля. Якщо за великим рахунком, то рівень футбольної команди у прямій залежності від рівня роботи футбольних секцій. А чи можуть вони бути, якщо на футбольному полі трава по коліно. Я вже не кажу про відсутність лав для глядачів.
– А скільки вже років в Арцизі немає нормального стадіону? Років п'ятнадцять? Тим часом, ледве чи не всі претенденти на посаду мера у своїх передвиборних програмах обіцяли городянам: оберете – стадіонові бути!
– От-от, я й кажу: нема чого повітряні замки будувати! Якщо планувати, то – реально. Зараз наші хлопці дуже сподіваються, що наступна програма розвитку фізкультури та спорту на селі буде і реальною, й виконуваною.
– Але і районній федерації, погодьтеся, Василю Дмитровичу, не завадило б активніше цьому сприяти. Так, були часи, коли районне спортивне товариство «Колос» існувало на членські внески господарств, і які! – від 500 до п'яти тисяч карбованців. Але все це в минулому. Та й сподіватися на відвернення якихось коштів із інших програм – лише себе дарма тішити. Мені, між іншим, в інших районах таку думку висловлювали: мовляв, чому б частину коштів, закладених під програму боротьби зі СНІДом, не перекинути на розвиток спорту на селі?
– А знаєте, я з цим згодний. Подивіться, у нас в районі дітей віком до 18 років – близько десяти тисяч, а молоді до 35 років – 13200 чоловік. Будуть вони займатися спортом – точно не потягнуться до наркотиків і від СНІДу не вбережуться. А взагалі дуже багато чого залежить від керівника будь-якої виробничої ділянки: вболіває за футбол – коштів на улюблену команду не пошкодує.
– Декілька днів тому була у відрядженні в Татарбунарах – там із любов'ю згадують про голову ордена Леніна колгоспу імені Татарбунарського повстання Героя Соціалістичної Праці Василя Захаровича Тура: його заслуги в розвитку спорту, того ж футболу, неоціненні.
– Так, команда колгоспу посідала призові місця у найпрестижішних турнірах, а у Всесоюзному турнірі на приз Тура брали участь футболісти з балтських республік, Грузії, Азербайджану, Білорусі, Молдови, багатьох областей України. Але Тура не стало – і...
– Як кажуть у Татарбунарах, сьогодні турнір на приз В.З. Тура «не тягне навіть на районний рівень».
– Меценати є й у нашому районі. У Новій Іванівці – це великий підприємець, патріот свого села й району, завжди готовий допомогти Федір Кударьов. У Задунаївці – колишній мешканець цього села, але який і до нинішнього часу живе його турботами ,Дмитро Нєнов, у Вознесенці – Анатолій Єлькін, який пройшов через пекло афганської війни, дивом залишившись в живих. Нині він не шкодує коштів на підтримку дитячо-юнацького футболу. В Арцизі – Анатолій Іващенко, Анатолій Попов, Геннадій Терзі. Це справжні сподвижники. Завдяки таким людям ростуть таланти. П'ять наших юнаків, вихованців дитячої спортивної школи, виступали за футбольний клуб «Дунай» (Ізмаїл) у першості України серед юнаків, і після першого туру ця команда йде на третьому місці у своїй підгрупі. А в Іллічівську зараз відбирають найталановитіших юних футболістів до обласного футбольного інтернату, і троє наших хлопців вже зараховано. Наш район цього року знову виступав у групі найсильніших на обласному рівні. Істотні успіхи юних спортсменів в обласній спартакіаді й допризовної молоді, гідне п'яте місце у фіналі області завоювали юні футболісти 1992 – 1993 років народження...
– Василю Дмитровичу, як розв’язується інструкторська проблема? Наскільки знаю, інструктори зі спорту є не у всіх селах.
– Цю посаду нинішнього року введено за рахунок районного бюджету у восьми сільських радах. А взагалі, із райбюджету на розвиток фізкультури та спорту виділено понад 300 тисяч гривень і солідні кошти вклали ВАТ «Комсомолець», «Агрофірма «Дністровська», СГ ім. Кутузова, СГ «Агрофірма «Бургуджи», ім. Христо Ботєва, «Мельком», завод ЗБВ, за що їм величезне спасибі. Було б зовсім добре, якби усі без винятку сільські ради брали таку ж діяльну участь у виконанні програм розвитку футболу та спорту взагалі. Адже не лише про спортивний престиж села йдеться, а насамперед про здоров'я людей, які його населяють. А на здоров'ї, як відомо, не заощаджують.
