Діставатися до саратських нафтових свердловин, що стали останнім часом «знаменитими» на всю Україну завдяки ЗМІ, виявилося нескладно. Начальник Саратського райвідділу земресурсів Геннадій Проданов, який нас супроводжував, знає місцеві землі дуже добре, як своїх п’ять пальців.
Однак на нафтосвердловині «1-Сергіївська», де провадяться капітальний ремонт та пробний видобуток нафти, на нас чекала невдача. Місцевий фермер, який охороняв територію за допомогою двох мисливських псів, розмовляти навідріз відмовився. Лише декількома скупими виробничими фразами «обдарував» журналіста знайдений за допомогою сільського голови в Кулевчі Олег Філіппов – майстер капремонту свердловин, він у відрядженні з Донецької області. Ніби змовившись, у мовчанку грала й решта. На перший погляд, все навколо нафтоносних свердловин виглядало загадковою плямою, до того ж, вміло закамуфльованою від сторонніх очей. Хоча про родовища буджацького Причорномор’я, що містять нафтоносні шари, довідалися близько тридцяти років тому, під час пошуків питної води.
Саме тоді, у період «розвиненого» соціалізму, на території Кулевчанської та Сергіївської сільських рад було пробурено три нафтові свердловини. Пробні порції виявилися значно парафінованими. У цілому, це характерно для нафти, що видобувається на Одещині. За попередніми оцінками геологорозвідки тридцятирічної давності надра Саратського родовища містять до 50 мільйонів тонн «чорного золота». Але оскільки у ті часи забезпеченість регіону нафтопродуктами перебувала на досить задовільному рівні, промисловий видобуток нафти у Причорномор’ї за мету не ставився.
Як відомо, у колишньому СРСР технологія переробки промислових обсягів нафти із високим вмістом парафіну була відсутня. Можливо, саме ця причина зіграла ключову роль для збереження нафтового родовища недоторканим дотепер. Говорять, що саратська нафта залягає на глибині 3500 метрів. Але це не є серйозною перешкодою з врахуванням назрілих в Україні нафтових проблем та наявних сучасних технологій.
За обґрунтованими припущеннями, сьогодні озвученими фахівцями, «золотий нафтовий пояс» Бессарабії є лише складовою частиною підземного шлейфу, що бере початок від нафтоносних родовищ Голіцинського нафтогазового району у північній частині Чорного моря й тягнеться до українських Карпат. І, як відомо, якщо виявлено нафту, там має бути й газ.
– Перед Саратським районом відкриваються досить привабливі обрії, – підкреслює Костянтин Бочевар, голова Саратської райради. – Безумовно, дана тема залишається віддаленою перспективою, однак виникаючі у зв’язку із цим інвестиційні проекти вже сьогодні можуть внести вклад у розвиток інфраструктури району, як і Одеського регіону в цілому.
– У жовтні минулого року Саратською райрадою, – доповнює К. Бочевар, – ухвалено важливе рішення щодо продажу спецдозволів для держаукціону на право користування ділянками з метою геологічного вивчення надр та дослідницької розробки вуглеводнів на землях Успенівських площ, розташованих на території Саратського району. Інформація, яка з’явилася у 2005 році, що на Успенівській площі у Саратському та на невеликій частині Білгород-Дністровського району розташовуються поклади нафти й газу, які заслуговують на промислову увагу, сьогодні мають дослідницькі підтвердження. Тому майбутній промисловий видобуток нафти й газу в Саратському районі стає актуальним. Найближчим часом районна влада одержить заявку із зазначеними координатами розробок на Успенівській площі. Але сьогодні ми поки що не можемо ствердно говорити, де саме будуть провадитися дослідницькі роботи: на державних землях чи на ділянках пайовиків.
Що стосується нафтових свердловин на землях Сергіївської та Кулевчанської сільрад, то в минулому, 2006, році ЗАТ «Науково-виробничий концерн «Укрнафтінвест» приступив до розтампонування саратських свердловин.
Нинішній етап роботи «Укрнафтінвест» у Саратському районі, який протриває до кінця поточного року, включає організацію пошуково-розвідувальних робіт та промислової розробки нафтових покладів на двох перспективних ділянках у межах трьох адміністративних районів Одеської області. Про хід пошукової нафтової кампанії розповів для «Одеських вістей» по телефону з Києва Григорій Трофименко – президент ЗАТ НВК «Укрнафтінвест», гірничий інженер-геофізик, кандидат геолого-мінералогічних наук, старший науковий працівник, член-кореспондент Української нафтогазової академії:
– Зараз ми знаходимось на етапі геологічного вивчення надр в Саратському та Татарбунарському районах, а також невеликої ділянки в Білгород-Дністровському районі. З’ясовано: тут поклади нафти залягають на середніх та великих глибинах. Вже виявлені нафтоносні горизонти відносяться до складнопобудованих й характеризуються як об’єкти з важко видобувними запасами вуглеводнів. Паралельно ми вирішуємо наступні проблеми: по-перше, виконуємо детальне геологічне вивчення ліцензійних територій, по-друге, відпрацьовуємо технологічні рішення, які в подальшому забезпечать комерційні припливи вуглеводнів. Підкреслю, що згадані завдання знаходяться в стадії розробки та вирішення.
– Григорію Лазаровичу, за деякими даними добовий дебіт Сергіївської розтампованої свердловини складає близько 28 тонн нафти. Чи є перспективи для її подальшої розробки?
– Свердловина «1-Сергіївська» знаходиться на території Східно-Саратського родовища на землях Сергіївської сільської ради. Ця свердловина пробурена з метою розвідки. Виявлене родовище детально не вивчене, його промислові запаси оцінені тільки приблизно, тому потребують подальшого уточнення та деталізації. Поки що на цій свердловині ми отримуємо буквально краплі нафти. Такий результат не може бути оцінений як позитивний, оскільки він не забезпечує комерційні обсяги видобутку «чорного золота». Саме на цій свердловині ми відпрацьовуємо оптимальні технологічні рішення. Після вирішення технологічних проблем розраховуємо отримати комерційні припливи, які забезпечать окупність вже понесених та майбутніх витрат.
Під час підготовки матеріалу я дізналася: інформація про те, що на чорноморському шельфі виявлено близько 250 перспективних проявів на нафту та газ, виникла ще у 1993 році. За оцінками спеціалістів найбільше подібне родовище на Одещині розташоване у морі на траверзі 60 – 65 км від Тузлів Татарбунарського району. Безумовно, цікаві дані дуже швидко стали відомі на Заході. На Україну покотили нафтобізнесмени, готові взяти участь у видобутку та переробці буджацької нафти. Із закордонними інвесторами у Саратському районі працювати готові, але за умови дотримання національних інтересів.
Таким ось чином, білі плями безмовності на нафтоносній саратській землі практично щезли. А раніше виявлена обережність геологорозвідників виявилася лише захисною реакцією від запопадливих журналістів, яких навколо означеної теми останнім часом не злічити.
