В інтернаті на нас не чекали. Тим більше було приємно побачити тут таку гарну й доглянуту територію. Справа в тому, що Андрієво-Іванівська школа-інтернат розташована просто в сосновому лісі, й навіть узимку тут відчуваєш його сприятливий вплив. Легко уявити, як тут влітку, коли ще й троянди розцвітають, яких тут безліч. І, звичайно, одразу впадає в око мініатюрна дерев’яна церква-капличка. Завуч Наталія Іванівна Криворученко запрошує увійти, і ми захоплюємося пишним іконостасом, ювелірною роботою майстрів. Усе зроблено з душею – і дерево підібране відмінне, і проект обрано вдалий.
– Це наші шефи постаралися, – розповідає Наталія Іванівна. – Замовили в Західній Україні, привезли, встановили. Тепер у дітей свій душевний оазис.
Потім, куди б ми не заглянули, чи до чудово відремонтованого клубу, чи до обладнаної сучасними машинами пральні, завуч ще не раз згадає добровільних помічників.
Хто ж ці люди, які вже протягом семи років опікують дітей-сиріт, допомагають їм у всьому? Як з’ясувалося, шефствують над інтернатом працівники ГУ МВС України в Одеській області. Керівництво там постійно змінюється, але це не позначається на ставленні до підопічних, регулярно правоохоронці зустрічаються з дітьми, провадять із ними свята. Хіба можна, скажімо, забути польову кухню, на галявині, біля багаття або святковий концерт на День захисту дітей. У дитячих спальнях ми побачили багато іграшок, у спортзалі новенькі тренажери – про все це теж подбали шефи. Допомагає також і Одеський порт, який теж постачає інтернат продуктами, одягом. Додамо до цього пильну увагу до навчального закладу з боку Миколаївської райради та райдержадміністрації, де теж завжди готові надати допомогу. Ось і цього разу заступник голови райради О.А. Лосєв заглянув до кожного класу, поцікавився станом справ з харчуванням, опаленням.
– Усе гаразд, – відповідає Н.І. Криворученко. – Харчування шестиразове (не в кожній родині так годують), – до щоденного раціону обов’язково включено яблука, апельсини, йогурт. А новенькі міні-котельні забезпечують у всіх приміщеннях потрібну температуру, то ж дітям тепло й затишно.
Що ж, картина ясна, без допомоги шефів сьогодні таким інтернатам не вижити. Але й самі педагоги теж не сидять, склавши руки, адже є в них своє господарство. Наприклад, понад десять гектарів землі, на якій вирощують овочі – всю зиму соління свої. А нещодавно посадили фруктовий сад – 170 дерев, тепер будуть свої яблука. Є й пасіка, і навіть невеличка ферма – поросята, коні.
Доля, як ми знаємо, несправедлива стосовно цих дітей, позбавивши їх найпотрібнішого в цьому віці – родини. Проте діти, а їх 143, не почуваються самотніми. Більше того, вони впевнені в собі і мають намір навчатися далі. Наприклад, Маша Стумаченко вступила після дев’ятого класу до Балтського педучилища, одержує стипендію Верховної Ради. Планує вступити до педуніверситету. А в самому інтернаті вважають, що найздібніші учні мають одержати атестат зрілості, для таких відкрито десятий клас.
Ще один експеримент – позашкільний центр, який би змогли відвідувати діти зі звичайних шкіл, адже можливості й площі в інтернату чималі. Можливо, тому тут досить насторожено ставляться до майбутньої реформи інтернатної системи – її розукрупнення. Так, прийомні родини та сімейні дитбудинки – це добре, але якщо вони будуть відкриватися у наказовому порядку на догоду плановим показникам, навряд чи це піде на користь дітям. Тому не варто поспішати, щоб не наламати дров.
Ще одна проблема – бракує педагогічних кадрів. Конче потрібний музичний керівник, керівники гуртків. І житло тут є, й умови для роботи чудові. То ж із нетерпінням чекають на молодих педагогів.
Ще один маршрут милосердя привів до Миколаївської районної лікарні. Головного лікаря Олександра Васильовича Молчанова ми застали у дитячому відділенні, де він обговорював із колегами складний діагноз. Звільнившись, головлікар радо запропонував оглянути й дитяче, і пологове відділення. Умовам тут можуть позаздрити кращі лікарні Одеси. Ремонт зроблено за євростандартами, два входи – для звичайних хворих та вірусних. Вирішено й питання із опаленням, завдяки автономним міні-котельням скрізь тепло й затишно. Такі ж вимоги витримано й під час реконструкції інфекційного відділення, де передбачено ізолятори, бокси, напівбокси. Налагоджено триразове харчування, а в окремих випадках, якщо потрібно, то й п’ятиразове.
На думку головлікаря, керівництво району й особливо голова Миколаївської райради А.В. Чорний, його заступник О.А. Лосєв очей з лікарні не спускають, тим більше що триває ремонт у терапевтичному, хірургічному відділеннях. Судячи з усього соціальні об’єкти в них найпріоритетніші, а лікарня завжди під номером один. Додамо до цього, що приведено у порядок і сільські дільничні лікарні. Наприклад, в Андрієво-Іванівській перекрили покрівлю, вирішується проблема з міні-котельнями. Ці роботи провадяться усією громадою, але, звичайно ж, одних бюджетних грошей не вистачило б. Як завжди, виручають спонсори, допомогли місцеві бізнесмени й керівники великих підприємств та господарств. Це – Н.Н. Солнцев, Д.Ю. Попелюк, А.І. Пересунько, В.М. Чорний, Б.Т. Грищенко.
Що ж, якщо бізнес та влада й надалі будуть діяти ось так спільно, будь-який соціальний проект буде для миколаївців реальним.
