Чи могли припускати німецькі топографи, складаючи докладні карти для військ біснуватого Гітлера, які готувалися за кілька тижнів пройтися переможним маршем від Бреста до Уральських гір, що на них, полишених при відступі, писатимутьсяся подібні звертання: «Ко всем комсомольцам, молодежи Врадиевского района! Пришла цветущая радостная весна, а вместе с ней непобедимая Красная Армия, которая принесла нам свободу. Не передать словами, какие мы теперь счастливые. Почти три года мы жили под ярмом румынско-немецких захватчиков и видели только смерть и слезы, руины... Чтобы ускорить разгром гитлеровских бешеных псов и отблагодарить наших доблестных воинов, Советское Правительство и лично товарища Сталина за наше освобождение, мы, комсомольцы и трудящиеся Кумаровского сельского совета, в честь 25-летия ЛКСМУ развернули работу по сбору денег на строительство боевого самолета. Просим Верховного Главнокомандующего тов. И.В. Сталина, чтобы нашему самолету было присвоено название: “Самолет Врадиевщины” и его передали нашему земляку, летчику, награжденному восемь раз орденами и медалями СССР – Герою Советского Союза Гросулу Ивану Тимофеевичу”.
Це звернення було прийнято навесні 1944 р. і палко підтримане всіма мешканцями Врадіївського району, який входив тоді до Одеської області (нині він перебуває у складі Миколаївської області). Районна газета «Путем Ленина» регулярно публікувала повідомлення про хід збирання коштів. Ось одне з них:
«Мы, комсомольцы, молодежь и колхозники, уже собрали 15000 рублей... Пусть этот самолет летит на запад и несет погибель гитлеровским варварам. Пусть он отомстит за руины, кровь и слезы, пролитые нами... Председатель сельсовета Бондаренко, секретарь комсомольской организации О. Назарова, звеньевая колхоза “Ударник” Удалатий, председатели колхозов Поштовнюк, Кириленко, учителя Кушнирова, Русавская...” “На строительство “Самолета Врадиевщины” по району уже собрано 60 тысяч рублей. Сбор денег продолжается. 9 июня 1944 г.” Вже 7 листопада 1944 р. газета повідомила, що необхідні 100 тисяч рублів було відправлено за призначенням, а відважному соколу Герою Радянського Союзу капітану Івану Тимофійовичу Гросулу вручать літак саме в день святкування 28-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції». А одного разу на адресу секретаря райкому комсомолу Семенко та секретаря первинної комсомольської організації Назарової надійшов лист від командира Гвардійської Севастопольської ордена Суворова авіаційної частини гвардії полковника С. Гельбака:
«Летчики-гвардейцы... шлют Вам свой боевой и сердечный привет и благодарят за это доверие, которое Вы оказали Герою Советского Союза, лучшему летчику нашей части, показавшему образцы героизма, отваги на фронте борьбы с немеким фашизмом, подарив ему боевой самолет... На вашем самолете Гросул И.Т. летал на Берлин, Кенигсберг, Данциг, Штеттин и другие объекты противника, нанося сокрушительные удары по врагу. В каждом его боевом вылете чувствовался образец бесстрашия, стойкости и презрения к смерти... В настоящее время отважный Герой Советского Союза Гросул И.Т. готов на этом самолете в грядущих боях выполнять любой приказ нашей Родины во имя чести, свободы и независимости нашей Родины... Слава комсомольцам Врадиевского района, построившим за свои средства боевой самолет!..”
Так сталося, що працюючи над упорядкуванням книжки «По путям-дорогам фронтовым», я знайшов у своєму робочому архіві фотографію нашого славетного земляка (на ній він зафіксований 5 листопада 1944 р.) і публікацію з фронтової газети «Над Данцигом», у якій, зокрема, повідомлялося: “Вслед за Кенигсбергом в ночь на 15 апреля (1945 г.– авт.) наши самолеты бомбардировали Данциг. Полет проходил в сложных метеорологических условиях, но большинство самолетов достигли цели и сбросили фугасные бомбы на намеченные пункты. Особенно организованно прошел вылет в Н-ской части. Летчики командира Бровко один за другим появились над целью. Отлично выполнил задание один из талантливейших летчиков гвардии капитан Иван Гросул. Его штурман гвардии капитан Глущенко доложил командованию о том, что он наблюдал бомбардировку трех экипажей. От сброшенных ими бомб произошел большой взрыв и возник пожар. Это был 202 боевой вылет экипажа тов. Гросула”.
Мені невідомі подальші долі ініціаторів збирання коштів на будівництво «Літака Врадіївщини», Івана Тимофійовича Гросула, як і комсомольців Фрунзівського району, які зібрали на будівництво колони торпедних катерів «Одесский комсомолец» 75894 рублі. А рядки безсторонніх архівів говорять про те, що вони були справжніми патріотами рідної землі, жертвували останнім заради її порятунку. Вчителі і школярі з Маякської і Флеранської неповних середніх шкіл, які самі були бідні, направили посилки з продуктами, носовими хустинками, теплими рукавичками, шкарпетками, тютюном на фронт до Дня Червоної Армії у лютому 1945 року. І тепер, коли ми відзначаємо 75-річчя з дня утворення області, приємно усвідомлювати, що завдяки цьому патріотизмові, переборювалися всі злигодні. І сьогодні саме взаєморозуміння, взаємовиручка наших людей, здатність проявити витримку заради загальної мети, бути милосердними допомагають їм виживати за будь-яких ситуацій і не втрачати віру у краще майбутнє. Як не втрачали її і відважний льотчик Іван Гросул та наші земляки, що подарували йому «Літак Врадіїщини».
