Чим багата газета? В Ізмаїльській районці «Придунайские вести» на це запитання зазвичай відповідають так: своїми друзями-читачами, тими, завдяки кому вдається створювати літопис краю, історію півдня Одещини, виткану із безлічі лише на перший погляд рядових доль. До них відноситься й дев'яносторічна Олександра Іванівна Тереніна. Вона народилася в селі Анісімове Тальменського району Алтайського краю. Дитинство пройшло у великій, дружній родині (18 чоловік під одним дахом!). Потім вступила до політпросвіттехнікуму у м. Новосибірську. Відучилася, а тут – війна!
– Потрапив мені якось до рук лист дружини фронтовика, який перебував після тяжкого поранення у військовому госпіталі, – згадує Олександра Іванівна. – Прочитала жахливі рядки про те, що дружині чоловік-каліка не потрібний, забирати його з госпіталю не буде... В серці щось обірвалося. Поїхала до цієї родини.
Поговорила і з дружиною каліки, і з трьома дітьми. Взимку жінка приїхала до госпіталю й відвезла додому на санях свого покаліченого рідного...
І коли на фронті Олександра Іванівна зустріла свого коханого, то її не зупинило те, що він був тяжко хворий, вийшла заміж, доньку народила.
– У липні 44-го за листом із ЦК приїхали родиною до вже визволеної Одеси, – продовжила свої спогади Олександра Іванівна. – Запам'яталися два страшні бомбування – 26 липня й 6 серпня. А в серпні 1944-го переїхали до визволеного Ізмаїла.
Працювала Олександра Іванівна в першому спецвідділі НКДБ, тут же присвоїли їй звання сержанта. Там і Перемогу зустріли. І найціннішу нагороду одержала – медаль «За перемогу над Німеччиною. 1941 – 1945 рр.».
На початку п'ятидесятих очолила колгосп у Ларжанці. У 1954 – 1958 рр. працювала звільненим секретарем парторганізації колгоспу у Багатому. І своєю назвою – «Прапор комунізму» – колгосп зобов'язаний саме їй. Потім перейшла на роботу до Радянського Дунайського пароплавства (нині ВАТ «УДП»).
Непомітно, у сімдесятих, підкрався пенсійний вік. Але й на пенсії не знала Олександра Іванівна, та й донині не знає, спокійного будня – крім виховання онуків (а вона їм у буквальному значенні замінила матір, тому що донька у той час була зайнята навчанням), працювала в одному із міських ЖЕКів (27 безквартирних сімей зобов'язані своїм житлом саме Олександрі Іванівні).
У свої 90 Олександра Іванівна жваво цікавиться тим, що відбувається у країні, веде листування із Верховною Радою. Вона особисто привітала Прем'єр-міністра України Віктора Януковича під час його приїзду до Ізмаїла.
На запитання про те, у чому ж секрет довгожительства, вона сказала:
– Хочете довго жити? Отже – більше спілкуйтеся із людьми, любіть їх і робіть їм добро.
