Сьогодні з тринадцяти сільських і селищних голів у Фрунзівському районі семеро – жінки. Є серед них досвідчені керівники органів місцевого самоврядування. Скажімо, Затишанський селищний голова Інна Григорівна Татаріна. Рада, котру вона очолює вже кілька скликань поспіль, неодноразово називається серед кращих на Одещині з питань благоустрою і санітарного стану.
Разом з тим, для кількох представниць кращої половини людства період з початку минулого року по сьогоднішній день став, так би мовити, дебютним на посаді лідера територіальної громади. З-поміж них – і героїня нашої подальшої розповіді.
Здавалося, чого не вистачало жінці з вищою економічною освітою, що живе у невеликому, віддаленому від Одеси районному центрі, має добре оплачувану роботу за фахом (була начальником КРУ), житло, сім’ю?
– Не вистачало постійного спілкування з людьми, хотілося зробити рідну Фрунзівку кращою, затишнішою, впорядкованішою, чепурнішою, – говорить Тетяна Анатоліївна Пустова.
– Тому й вирішила балотуватися на обійману нині посаду голови Фрунзівської селищної ради під час минулих виборів. Перегони, в яких брали участь кілька кандидатів, виграла впевнено, і одразу ж по тому, разом з новообраними депутатами, занурилася у вирішення невідкладних проблем.
Так сталося, що у Фрунзівці, до котрої колись наїздив частенько, не був тривалий час. І, приїхавши недавно, аж замилувався сяючим у надвечір’ї селищем. Причому, простору центральну вулицю з оригінальною спорудою відреставрованого районного Центру культури і дозвілля, адміністративними будівлями, магазинами та кафе, освітлювали не традиційні якісь ліхтарі чи лампи з газовим наповнювачем, а симпатичні гірляндисті конструкції, що створювали атмосферу затишку, відстороненості від мирських суєт, якщо хочете.
– Це все: і ідея, і втілення її в життя – справа Тетяни Анатоліївни, – відзначила мій гід, помічник – радник голови Фрунзівської райради Валентина Олександрівна Крилова. – Саме вона об’їздила сусідні міста, зокрема, Котовськ, детальніше ознайомившись з їхніми системами вуличного освітлення, замовила виробникам декоративні ліхтарі і гірляндові освітлювачі, хоча й дорогі, але значно економніші щодо витрат електроенергії від традиційних, залучила до цього кошти частково з бюджету, частково – місцевих підприємців, що жваво відгукнулися на починання селищного голови. Виконавцями робіт стали кваліфіковані працівники управління районних електромереж, керівникові котрого – Леоніду Федоровичу Павловському, теж припала до душі ідея Тетяни Анатоліївни. Отак і засяяли вогнями вулиці та провулки вечірньої Фрунзівки.
Не лишився поза увагою Пустової, усього депутатського корпусу вкрай незадовільний санітарний стан райцентру; захаращений бур’янами цвинтар, занедбаний парк культури і відпочинку, комунальні будинки і два гуртожитки неіснуючих вже промислових підприємств.
– Самі споруди, ще куди не йшло, хоча гуртожитки не ремонтувалися вже добрих два десятки літ, – говорить Тетяна Анатоліївна. – Але ж купи сміття, бруду довкруж них. Хіба на таке можна було дивитися байдуже? Нічого нового видумувати не стала. Зібрала жителів. Ви ж, кажу, приватизували квартири свого часу за чисто символічну плату. І, зробивши це, забули зовсім, що за них слід регулярно платити, що, окрім власне житла, є ще й під’їзди, комунікації, фасади будівель, зрештою, прилеглі території. Жодного деревця за 7 – 10 останній років не посадили з власної ініціативи, жодного кущика, квітника не розбили, купами-териконами смітників відгородилися від світу. Виходить – живемо, дітей ростимо, аби вони набували статусу “генералів піщаних кар’єрів”?!
Громада добре зрозуміла голову. За кілька місяців невпізнанно змінилися території навколо комунальних будинків (вантажівки, переповнені сміттям, звідси від’їздили певний час караванами на звалище), зникли непролазні хащі на цвинтарі, причепурився парк культури і відпочинку (тут Тетяна Анатоліївна планує найближчим часом відродити роботу розкішного фонтану), скрізь з’явилися молоді саджанці дерев і декоративних кущів. Приведено в належний порядок автобусну станцію, платформи прибуття, прилеглу територію, а головне – громадський туалет, куди ще донедавна можна було потрапляти навшпиньках, а ще краще – на ходулях. Бо ж, як вважає голова, хоч і не прийнято говорити про ці заклади, вони є теж обличчям населеного пункту, відвідуючи їх люди судять – чи є в хаті господар.
Іще одну проблему, від наявності котрої водії аж зубами скреготали, проклинаючи все на світі, вдалося вирішити. Як тільки з’явилися кошти з податку на власників транспортних засобів, виділили 70 тисяч гривень на покриття якісним асфальтом усіх центральних вулиць і перехресть, впорядкування тротуарів, пішохідних переходів. Радує голову й те, що торік вдалося вирішити питання повного газо- і водопостачання Фрунзівки. Тепер те ж саме треба зробити у довколишніх селах (до складу селищної ради, окрім райцентру, входять ще й Балашове, Гірківка, Глибокояр, Давидівка, Єлизаветівка, Майорське, Новопавлівка, Стоянове). Є там, звичайно, і ряд інших важливих завдань, які слід вирішувати. Але ці – найголовніші і найневідкладніші, хоча дуже складні у плані фінансування.
З різноманітними побутовими ускладненнями, котрі виникають раз у раз перед людьми, особливо літніми і немічними, вони також ідуть до селищної ради та до її голови осібно. Щось вирішує сама, а щось з допомогою народних обранців, закріплених за органом місцевого самоврядуванням райрадою, у ході щомісячно єдиного дня депутата. Тетяна Анатоліївна навела конкретний приклад, коли під час одного з таких прийомів звернулася пенсіонерка Ніна Андріївна Савченко. Жінка поскаржилася на своє важке матеріальне становище, оскільки значну частину коштів їй доводиться витрачати на ліки. Живе вона самотньо, тож допомоги нема чекати звідки. На час звернення у старенької закінчився газ. Придбати заповненого балона не було можливості через брак коштів.
Депутат районної ради Віктор Олексійович Приходченко, який веде подібні прийоми, відреагував на проблему престарілої жінки оперативно. Вже наступного дня до її оселі було доставлено заправленого газом балона.
– Я взагалі дуже ціную слушні поради і повсякденну допомогу, що їх мені надає ця небайдужа до всього людина у вирішенні найнагальніших питань, – говорить Тетяна Анатоліївна. – Завдяки йому і таким народним обранцям як він, ми й долаємо великі та малі труднощі.
