“Як би далеко не опинилися ми від рідного дому, ким би не стали, та линемо до нього, з вдячністю згадуємо, бо там коріння нашого роду, початок усіх доріг” – з такою думкою я став на тому місці, де колись була батьківська хата. Як хочеться розповісти комусь про мою маму, про хліб, про один день далекого дитинства.
Заплющую очі, – і я знову маленький. Лагідна мамина долоня торкається мого обличчя і я чую: “Вставай, синку, пора”. Хутенько встаю, вмиваюся холодною водою з глечика й бачу, що мама вже встигла й сніданок приготувати, й вузлик в поле зібрати, і з господарством впоратися. Одягаю чистий одяг, який мама приготувала, і вибігаю на подвір’я. Стоїть вона біля хати у вишиванці, в квітчастій спідниці, що гарно облягають її тонкий стан, на голові – біленька хустинка. “Мама, які ви гарні!”. Матуся ніжно гладить мене, цілує, і я чую її врочистий голос: “До хліба, дитино, йдемо, до хліба. До нього не можна по-буденному...”. Йдемо мовчки, мама з святковим усміхом на вустах.
Зеленіють молодою отавою луки, посередині – копиці сіна, а он там, вдалині, золоте безкрає пшеничне море, там батьківський лан. Мама ловко ставить перший сніп, потім другий, садить мене в тіні снопів, аби сонечко не пекло в голову, а сама жне, швидко і красиво плете перевесла. Довго спостерігаю за мамою, а потім засинаю. Прокидаюся, а матуся вже далеко від мене. Хутенько встаю, допомагаю їй класти перевесла, рівняю стебла, щоб був рівний сніп, приношу води і мама каже: “Рости, мій помічнику”. Від тих слів так радісно, легко, втому як рукою знімає.
Сонце спускається все нижче, стає, як уранці, червоним.
– Іди, синку, останній сніп твій буде. Ну, сміливіше, – мама бере мою руку в свою, і я чую, як тремтять під серпом золотаво-жовті стебла. Ніколи не забуду той узятий із життя урок, коли моя хороша, працьовита матуся своїм прикладом вчила шанобливому ставленню до хліба.
“Хліб – це наша совість!” – ці слова довіку житимуть зі мною. Як хочеться в день Восьмого Березня поздоровити усіх матусь з цим святом, та побажати їм на довгі роки щастя.
З 8 Березня вас, любі наші!
