Шановна редакціє!
Я – лікар з двадцятип'ятирічним стажем. Мати двох дітей. Останні місяці моє материнське серце неспокійне, так само, як і у багатьох матерів моїх маленьких пацієнтів, яких я ставлю на ноги.
На виборах я віддала свій голос за Юлію Тимошенко, за її партію. Але зараз розчарувалася у ній, у її нематеринських, нежіночих діях. Вважаю, як і багато моїх колег, що Юлія Володимирівна будоражить наше суспільство. Не вгамується вона без владного крісла. Не дає їй спокою те, що наше життя потихеньку налагоджується. Чесно скажу вам, що я ще не до кінця прихильниця Партії регіонів, але я почала вірити Верховній Раді і Кабмінові. І ось опозиція збирає український народ знову на Майдан. Туди ж приїдуть і молоді прихильники Партії регіонів. Невже може дійти до надзвичайного стану у нашій країні?
Нещодавно мої діти побували у родичів чоловіка, у Дрогобичі. Ненароком зайшла розмова про те, що коїться у нашій країні. І коли мій старший син сказав, що не поділяє цинічних виступів і закликів Юлії Тимошенко, спалахнув скандал! Але ми родичі. Ми помирилися... А як помирити наш народ? Всі ми неспокійні, роздратовані.
Як же діти простих людей житимуть в країні, де Президент не може впоратися із своїм оточенням? Так, діти деяких політиків можуть виїхати жити за кордон. А куди наші діти виїдуть? Їм жити у нашій країні, у якій останнім часом стало так багато бруду...
І дорослі, і підлітки з тривогою говорять про майбутню подію у Києві. У мене лише одна надія – на Бога. Нехай він дасть розуму усім, щоб мітинги у Києві пройшли мирно. Я хочу жити спокійно і бути впевненою не лише за майбутнє, але і за сьогоднішній день наших дітей...
