За минулу добу у Києві не відбулося нічого екстраординарного. Хіба що прибічників коаліції у столиці стало ще більше. У ніч на четвер автобусами з різних регіонів країни доставлені ще 14 тисяч чоловік. На Майдані у денний час відбувається безперервний мітинг, який переривається виступами запрошених артистів. З «найсвіжіших надходжень»– рок-група «СССР» із сусідньої Білорусі. Репертуар відповідає назві, як і рефрен, що періодично з’являється, – відома всьому світу безсмертна мелодія А.В. Александрова. На фоні Гімну СРСР хлопці по черзі висловлюють незгоду з «дядями из-за бугра». Мовляв, Ющенка на розпуск Ради спонукали американці; у нас, же у Мінську, подібний поворот подій неможливий у принципі.
У наметових містечках, обладнаних ПР у різних кінцях Києва, все більш-менш владналося. Обставини спокійні. Радіо і ТБ безперервно транслює виступ лідерів коаліції, зокрема про можливість введення надзвичайного стану. Напроти Кабінету Міністрів розмістилися посланці Тернопільщини, Прикарпаття і інших західноукраїнських областей. Якийсь солідний чоловік у дорогому костюмі безперервно робить фотознімки з вікна автомобіля з дипномерами, що повільно рухається. Встигаю помітити: іноземця цікавлять не стільки написи з транспарантами, скільки особи протестуючих.
Піднявшись на пагорб, помічаю намет з символікою КПУ. Через хвилину в оточенні молодих привітних хлопців до неї підходить Євген Царьков, перший секретар Одеського обкому партії. Прошу його прокоментувати чутки стосовно “надзвичайщини”.
– Аналітики коаліції національної єдності прорахували декілька варіантів припустимої поведінки Президента. Ви, напевне, начуті про серію провокацій, які могли організувати наші політичні опоненти у різних кінцях Києва?
– Тільки із офіційних повідомлень ГУ МВС України у м. Києві.
– Сценарій “підготовчого періоду” занадто простий. Провокатори – у тому числі у міліцейській формі (її комплектів, за даними міліцейських інформаторів, до Києва завезено чимало – авт.) – затівають групові потасовки, Президент через неможливість забезпечити правопорядок силами міліції оголошує надзвичайний стан на декілька днів, призначає в уряд (перш за все у силовий блок КМ) нових людей, “по-хорошому” пропонує прихильникам коаліції роз’їхатися на місця постійного проживання… Через тиждень-півтора надзвичайний стан скасовують і розпочинають готуватися до виборів. Але вже “під наглядом” зовсім іншого складу уряду.
Мітинги і маніфестації дозволяють знову. Для відведення очей…
– Прибічники коаліції національної єдності щодня з’являються біля будинку Конституційного суду на вулиці Жилянській. Для чого?
– Ми не переслідуємо мету “залякати” суддів КС або якимось чином влаштувати на них тиск, – відповідає Євген Царьков. – Перед нами інше завдання: український народ повинен бачити, що частина населення країни, задоволена діями коаліції, – серйозна сила, з якою всім потрібно рахуватися.
– “Тертя” з колонами, що символізують іншу точку зору, не боїтеся?
– Зовсім ні, раніше кияни і жителі столичної області до виборів ставилися дуже “однобоко”. Майже всі ходили з помаранчевими стрічками, співчували учасникам “Майдану № 1”; деякі носили протестувальникам їжу, надавали нічліг. Зараз місто охололо і до лідерів опозиції, і до “помаранчевих” взагалі. Відповідно, ті люди, яких виводять (чи звозять) “помаранчеві” на київські вулиці, не настільки агресивні. Вони жодним чином не “запрограмовані” на провокування прибічників коаліції.
– Я за час роботи у “зеленій зоні” навпроти Кабміну нарахував як мінімум п’ять місць, де розташувалися намети одеситів. Із яких населених пунктів прибувають волонтери?
– Практично із кожного району області! Найбільш активні, звичайно ж, північні райони Одещини: Савранський, Любашівський, Ананьївський і Кодимський. Їх представники перебувають у Києві з першого дня розгортання наметового містечка. Ротацію “північан”, автотранспорт забезпечують більш “потужні” матеріально наші союзники із Партії регіонів.
Крім цих районів, у столиці представлені Великомихайлівський (зараз серед нас двоє його представників), Балтський, Білгород-Дністровський, Біляївський, Болградський, Березівський, Овідіопольський, Котовський…
