Любов до книжок Ігор Олексійович Голіков успадкував від свого батька разом з кількома друкованими примірниками та іменною печаткою. Свою ж власну бібліотеку він почав збирати з 1958 року, коли навчався у вузі. Тематика і жанри зібрань – різнопланові, та найбільше довподоби науково-технічна та пригодницька література.
За своє життя Ігор Олексійович зібрав таку бібліотеку, якій міг би позаздрити будь-хто: повні зібрання творів вітчизняних і зарубіжних класиків, детективи, романи, повісті, поезія, науково-популярна та історична література – всього 4 тис. 157 примірників. Відомості про кожну книжку містяться у картотеці, яку досить ретельно укладав власник бібліотеки впродовж багатьох років. Власноруч Ігор Олексійович змайстрував і стелажі, які сягають аж до стелі і ваблять око різнобарв’ям обкладинок.
Справжньою гордістю бібліофіла є антикварні примірники – твори Жака Араго “Воспоминания слепого. Путешествие вокруг света” 1844 року випуску, а також “Горе от ума” О.С. Грибоєдова 1894 року видання. Майже увесь свій друкований скарб книголюб примножував, купуючи його на книжкових ринках, у букіністичних чи антикварних відділах, передплачуючи поштою. Бувало й таке, згадує чоловік, що, отримуючи 70 крб заробітної плати, 40 із них витрачав на придбання книжок, журналів, періодики. Жодна друкована сторінка, варта уваги книжника, не була знищена чи пошкоджена. На полицях містяться численні підшивки тодішніх популярних журналів “Огонек”, “Смена”, “Человек и закон”, “Работница”, “Крестьянка”. Задля того, аби надати цим періодичним виданням належного вигляду, чоловік навіть оволодів мистецтвом книжкової оправи. І тепер їх зовсім не відрізнити від фабричних.
Однак не тільки книжками обмежується захоплення колишнього викладача електротехніки та інформатики Савранського ПТУ. Він також зібрав понад 8 тис. листівок та 1 тис. марок. Про таку колекцію можуть тільки мріяти філокартисти та філателісти. Тож, коло уподобань Ігоря Олексійовича досить широке, що свідчить про його пошуковий, допитливий характер.
Маючи нахил до техніки і електроніки, Ігор Олексійович до того ж ще й пише вірші. Так от звідки любов до творчого слова, потреба спілкування з прекрасним!
І хоча поділитися своїми поетичними рядками автор не схотів, все ж зізнався, що значна їх частина присвячена його Марії. Зі своєю дружиною він прожив понад тридцять років і саме їй зобов’язаний найпрекраснішими хвилинами життя, а тому й нині у їхніх стосунках панує щирість, повага і взаємне розуміння.
