Серед проблем, які порушувалися на недавньому засіданні Колегії Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, особлива увага приділялася проблемі екологічної просвіти серед населення, й особливо серед молоді, а також рівню загальної інформаційно-просвітницької діяльності Інспекції впродовж 2006-го та перспективам на рік 2007-й. Пов’язані з ними питання порушувалися і в доповіді на колегії начальника Держекоінспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Михайла Яцкова, й у виступах багатьох керівників підрозділів Інспекції, але особливо докладно – у виступі головного спеціаліста з інформації та роботи з громадськістю Ніни Лошкарьової, яка, власне, і є основним зв’язковим між Інспекцією та пресою і громадськістю. Своїми роздумами з приводу проблем екологічної просвіти серед населення ділиться сьогодні наш спеціальний кореспондент.
У людини, яка вперше знайомиться з діяльністю Держекоінспекції, може скластися враження, що саму суть існування цієї установи становлять безкінечні перевірки, протоколи, штрафи та судові позови. Бо й справді, чим ще можна визначити інтенсивність та ефективність роботи інспекторів-екологів, як не інспекційними даними, з яких, наприклад, випливає, що впродовж минулого року було здійснено 11197 перевірок, пов’язаних з дотриманням екологічного законодавства, яке стосується водних, земельних та рибних ресурсів; чистоти повітря та методів поводження з усілякими відходами, хімічними добривами та отрутохімікатами.
А про те, що перевірки ці виявилися немарними, свідчить вже хоча б той факт, що інспектори змушені були скласти 1522 протоколи з приводу порушень екологічного законодавства, згідно з якими до адміністративної відповідальності було притягнуто 1496 порушників. Крім того, 9 протоколів було передано правоохоронним органам для притягнення певних посадовців до карної відповідальності.
Але стоп! На цьому я припиняю відтворення широкого спектру контрольно-карної діяльності Інспекції, щоб показати, що глибинне покликання її полягає не стільки в тому, щоб виявляти екологічні правопорушення, скільки в тому, щоб домагатися їх поступового зменшення. Бо зрештою, що таке штраф? Якими такими сотнями чи тисячами гривень можна виміряти, а тим паче компенсувати всі ті екологічні збитки і лиха, яких ми завдаємо природі через недбалість свою, через нерозуміння того, що одне сміттєзвалище здатне отруювати чи принаймні значно погіршувати питну воду на десятках кілометрів навколо нього; що один “викид” якогось там молокозаводу чи автозаправної станції здатен призвести до відмирання цілої річечки.
Ось чому на тлі перевірок і протоколів дещо несподіваним здається повідомлення головного “інформатора громадськості” Ніни Лошкарьової про те, що...
– Інспекція стала одним з організаторів регіональної науково-практичної конференції “Науково-методичні проблеми поліпшення природного довкілля Одеського регіону”, проведеної минулого літа на базі інноваційно-інформаційного центру “Інвац”, і на цій конференції співробітники Інспекції виступили з трьома тематично важливими доповідями: “Надзвичайні ситуації і проблеми охорони Чорного моря”, “Екологічні проблеми Чорного моря”, “Діяльність неурядових екологічних організацій щодо поліпшення навколишнього природного середовища одеського регіону та стану Чорного моря”.
При цьому одразу ж зауважу, що хоча Інспекція загалом вважається морською, насправді ж в зоні її уваги перебувають усі лимани та інші великі водоймища, а також значна кількість прилеглих до них територій.
Якщо продовжити тему наукової співпраці Інспекції, то як не згадати про її взаємодію з Університетом екологічних знань Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького? Зокрема впродовж 2006 року тут, на зібраннях Університету, на які запрошуються представники преси та різних громадських організацій, студенти й учні, було розглянуто низку аспектів проблеми “Екологічний стан Чорного моря, діяльність державної екологічної інспекції з охорони навколишнього природного середовища та щодо його поліпшення”. Співробітники Інспекції публікують свої матеріали у збірнику Університету “Екологія та суспільство”. І саме за поданням Інспекції ректор Університету Микола Шалімов, проректор Ольга Бельницька та директор бібліотеки ім. М. Горького Ольга Ботушанська були нагороджені грамотами Мінприроди України. Так само плідно співпрацюють співробітники Інспекції і з секцією “Урбоекологія” Одеського будинку вчених, на засіданнях якої розглядається низка проблем екології Одеси та інших міст краю. Співробітники Інспекції вже впродовж багатьох років є членами редколегії та авторами “Причорноморського екологічного бюлетня”, який щоквартально видається на базі вже відомого нам “Інваца”.
Але, звичайно ж, просвітницька робота Інспекції була б неповноцінною без співробітництва з засобами масової інформації. І тут Ніна Лошкарьова може з гордістю зазначити, що Інспекції вдається співпрацювати не лише з місцевими виданнями, але й з такими поважними ЗМІ, як Українське агентство новин та центральні канали телебачення “Інтер”, “УТ-1”, “1+1”; вона з вдячністю відгукується про постійну рубрику нашої газети “Екологія краю, екологія душі”. А загалом, впродовж минулого року діяльність Інспекції було висвітлено в 97 газетних та 15 журнальних публікаціях; організовано 148 телепередач та 64 виступи по радіо; відбулися 11 прес-конференцій і “пряма телефонна лінія”, завдяки яким інспектори інформували журналістів, а відтак і широку громадськість, про всі проблеми, пов’язані з екологічним станом Чорного моря, з надзвичайними подіями на ньому. А досить сказати, що лише впродовж минулого року ми мали 19 аварійних розливів нафтопродуктів, з них один розлив, з ліберійського судна в акваторії Одеського порту досяг 74 тонни нафти.
Гасло екологічної просвіти дуже просте: “Екологічній біді завжди значно легше запобігти, ніж потім намагатися протистояти їй!” Тож зараз нам треба якомога більше екологічних волонтерів, які б проводили широку роз’яснювальну роботу серед населення. І, на мій погляд, Інспекція та інші екологічні організації професіоналів повинні стати основою для формування такого екологічного волонтерського руху.
