АБСОЛЮТНИЙ ЧЕМПІОН ЄВРОПИ ВИЗНАЧИВСЯ В ОДЕСІ
На День Перемоги 9 травня в одеському Палаці спорту пройшов абсолютний чемпіонат Європи з бодібілдінгу «Євро Еліт Тур чемпіонів «Альянс-IRONMAN». Його організаторами виступила корпорація «Альянс» (президент Сергій Кононов), Одеська обласна федерація бодібілдінгу (перший віце-президент Аркадій Блещеєв) та інші. Принцип абсолютного чемпіонату базується на досвіді провадження найпрестижніших у світі бодібілдінгу змагань «Арнольд Класик» та «Містер Олімпія». На них немає розподілу учасників за ваговими категоріями. Усі перебувають в рівних умовах. Унікальність чемпіонату полягала в тому, що рівень запрошених учасників був не нижчий за призерів та переможців чемпіонатів Європи й світу.
На прес-конференції, яка відбулася за день до початку турніру, Сергій Кононов відзначив, що бажання активно розвивати бодібілдінг надихнув керівництво корпорації провести перший турнір такого високого рівня в Одесі.
– Розвиток спорту – це невід'ємна частина здоров'я нації, – відзначив Сергій Кононов – Для цього ми створюємо умови – фінансуємо змагання, відкриваємо спортивні зали. Минулого року провели міжнародний турнір з бодібілдінгу на Кубок корпорації «Альянс» і пообіцяли одеситам не зупинятися на досягнутому. Я впевнений, що другий турнір, організований під нашим патронатом і за підтримки обласної та міської рад, стане унікальним святом сили й краси. Відзначу, що ми маємо намір провадити подібний чемпіонат в Одесі щороку.
Аншлаг, зірки, потужний звук і супер-шоу м'язів. Таке чудове видовище змогли побачити сотні глядачів, які зібралися цього святкового вечора в Палаці спорту.
На сцену піднімалися 17 кращих спортсменів Європи із України, Росії, Білорусі, Молдови, Азербайджану та Польщі. Ведучим змагань став відомий російський шоумен, президент професійної ліги силового екстриму Володимир Турчинський. Однією із найцікавіших подій турніру був виступ славетного американського професіонала Вінса Тейлора – багаторазового учасника найвпливовішого турніру атлетів «Містер Олімпія».
Суддівська колегія на чолі із віце-президентом європейської федерації бодібілдінгу Павлом Філіборном понад дві з половиною години обирала кращих із найкращих спортсменів, які демонстрували пишноту й міць.
У підсумку абсолютним чемпіоном Європи став представник Росії Павло Кириленко. Друге місце дісталося Роберту Піотрковичу (Польща), третє – Олегу Ємельянову (Україна). Відзначимо успіх і двох одеських атлетів, які увійшли до фінальної шістки. Це Олександр Слободенюк (4-те місце) та Дмитро Салік (6-те).
Євген НИЗОВ
ПОЛІТЕХНІКИ ЗБЕРІГАЮТЬ ЛІДЕРСТВО
14 команд вищих навчальних закладів Одещини стартували на ХV обласних студентських іграх з плавання, де взяли участь майже двісті спортсменів.
Як і в минулому році, перемогли студенти національного політехніного університету, які набрали 1546 очок. Друге-третє місця відповідно посіли плавці Південноукраїнського педагогічного університету-1209 очок і національної юридичної академії – 983 очки. Це п’ята підряд перемога політехніків.
Триденні змагання відбувалися майже за всією олімпійською програмою. На п’єдестал пошани, показавши результати, що переважають нормативи майстрів спорту, піднімалися: олімпієць Юрій Єгошин, який посів перші місця у плаванні вільним стилем на 50, 100, 200 метрів і у комбінованій естафеті 4х100 метрів, його товариші по команді Сергій Орлов у плаванні на спині на 50, 100 та 200 метрів, а Сергій Семернєв був найсильніший у стилі брас на 50 та 100 метрів.
Вагомі очки юристам приніс їхній лідер кролист Володимир Юрченя, який поступився на 50, 100 та 200 метрів Єгошину, але у складі команди став переможцем в естафетах вільним стилем 4х50 та 4х100 метрів.
На найдовших дистанціях у плаванні вільним стилем на 400 та 800 метрів не було рівних студентці Південноукраїнського педуніверситету Олександрі Курбановій. Дві дисципліни виграла юрист Марія Купрієнко, тричі перемагали політехніки Яна Волкова, Вероніка Вдовиченко та Ольга Курик.
ЩО, ДЕ, КОЛИ?
* Сьогодні розпочинаються ігри 26-го туру (всього 30), чемпіонату України з футболу. «Дніпро» приймає «Чорноморець». Матч транслюється по телебаченню.
Овідіопольський «Дністер» у гостях завершує своє триматчеве турне в першості країн з футболу серед команд другої ліги (група «А»). Наші земляки в Білій Церкві зустрічаються з клубом «Рось» і реально залишаються претендентами на одну з двох путівок до першої ліги, попереду шість турів.
* Завтра завершується перше коло чемпіонату України з «Регбі-15» серед шести клубів суперліги. В Одесі на стадіоні «Спартак» поміряються силами лідери турніру, що здобули по чотири перемоги. «Кредо-63» приймає чемпіона країни «Олімп-ХТЗ» (Харків). Початок о 14.00.
* Сьогодні ж один із заключних турів чемпіонату України з баскетболу серед чоловічих команд, які борються за 9 – 13 місця. БК «Одеса» у гостях грає з київським «Будівельником».
15 травня в Палаці спорту одесити матчем із БК «Пульсар» (Рівне) завершать чемпіонат, посівши дев’яте місце. Хочеться вірити, що під керівництвом заслуженого тренера Юрія Селіхова БК «Одеса» у новому чемпіонаті буде радувати змістовною грою.
* Сьогодні й завтра в обласній школі Олімпійського резерву відбудуться фінальні ігри на першість Одеси з шахів серед юнаків і дівчат до 16 років. Початок о 10.00.
* Календарний чемпіонат України з гандболу завершено, але володарі золотих медалей не відомі. «Портовик» (Южне) посів перше місце, випереджаючи ЗТР (Запоріжжя) тільки на п’ять очок. Для переможного фінішу треба було мати різницю понад п’ять очок.
У цьому випадку для визначення чемпіонів між ними до двох перемог відбудуться додаткові матчі. 12 травня «Портовик» грає в Запоріжжі. Двобій у відповідь у Южному. Якщо потрібно буде (при рахунку – 1:1), то третя зустріч відбудеться в Южному.
Наш кор.
РОЗШИРЮЄТЬСЯ ГЕОГРАФІЯ УЧАСНИКІВ
Болград гостинно приймав понад 150 учасників особисто-командної першості області з вільної боротьби серед юнаків 1990 – 92 років народження.
Як розповів головний суддя-арбітр міжнародної категорії Віктор Арнаутов, рік у рік на змаганнях розширюється географія учасників. Вперше стартували борці Кодими.
Чемпіонами Одещини стали: Ігор Жарков (42 кг) та Назар Кульчицький (54) – обидва «Хімік» (Южне), Олександр Грибков (46) – Сарата, Іван Никодим (50), Олександр Недєльчев (63) та Анатолій Желязков (69) – Кам’янка Ізмаїльського району, Станіслав Попов (58) та Віталій Стасюк (76) – обидва ДЮСШ–14, Дмитро Дімов (85) – Болград, Денис Ткачук (важка вага) – Тарутине.
У загальнокомандному заліку провідне тріо склали борці Болграда, Сарати, ДЮСШ-14 (Одеса). Спеціальних призів удостоєні: за кращу техніку Віталій Стасюк та Назар Кульчицький, за волю до перемоги Олександр Грибков.
СПАРТАКІАДНІ СТАРТИ ШКОЛЯРІВ
За програмою Спартакіади школярів Одеської області в Білгороді-Дністровському і Роздільній завершилися змагання з легкоатлетичного четириборства у двох вікових групах.
Учасники 1992-93 років народження змагалися у бігу на 100 і 1000 метрів, у стрибках у довжину і метанні м'яча, а 1994–95 років народження – у бігу на 60 і 600 метрів, у стрибках у довжину й метанні м'яча.
Серед команд міст і районів Одеси провідне тріо склали школярі Ізмаїла, Київського району, Білгорода-Дністровського. Чемпіонами області стали: у старшому віці – учень ЗОШ-33 Київського району Віталій Казимірський і представниця Южного Наталя Степанова.
Серед молодших – учні Євген Рассухатський (Южне) і Катерина Філіпчук – ЗОШ-1 Ізмаїла.
У фіналі першої групи серед команд районів Одесщини перемогли школяри Комінтернівського. За ними легкоатлети Роздільної і Татарбунар.
В особистому заліку серед старших передували Володимир Ніколаєв і Наталя Башли (Комінтернівське), серед молодших – Микола Турлак (Татарбунари) і Катерина Камарницька (Комінтернівське).
Серед районних команд області другої групи провідні позиції посіли: Красні Окни, Велика Михайлівка, Іванівка. Перші місця належать старшим учням Іванові Колісниченку (Іванівка) і Олені Заставній (Красні Окни), молодшим Леонідові Пужанському (Велика Михайлівка) і Наталі Купченко (Балта).
Євген ГОРЕЛЮК
ПАМ’ЯТІ ВИДАТНОГО ТРЕНЕРА
Довідка «ОВ»:
Валерій Лобановський провів у чемпіонатах Радянського Союзу 253 матчі (71 гол). З 1957 по 1964 рік виступав за київське «Динамо» (144 матчі, 42 голи), з 1965-го по березень 1967-го – за одеський «Чорноморець» (59 і 15), з березня 1967-го по липень 1968-го – за донецький «Шахтар» (50 і 14).
Чемпіон СРСР – 1961 р. Срібний призер чемпіонату СРСР – 1960 р.
Тренував: «Дніпро» (Дніпропетровськ) – 1968-1973 роки, «Динамо» (Київ) – 1974-1990, 1996-2002 роки, збірну СРСР – 1975 – 1976, 1982 – 1983, 1986 – 1990 роки, збірні ОАЕ та Кувейту – 1990 – 1996 роки, збірну України – 2000 – 2002 роки.
Віце-чемпіон Європи 1988 року, 3-тє місце на Олімпіаді 1976 року, переможець Кубка володарів кубків 1974-1975,1985-1986 років. Чемпіон СРСР 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986 років. Переможець Суперкубка Європи 1975 року, володар Кубка СРСР 1974, 1978, 1982, 1985, 1987, 1990 років, 3-й призер Азіатських ігор 1994 року, чемпіон України 1998, 1999, 2000, 2001 років. Володар Кубка України 1998, 1999, 2000 років.
Завтра, 13 травня, виповнюється 5 років як пішов з життя видатний український гравець і тренер Валерій Лобановський.
Валерій Васильович Лобановський народився 6 січня 1939 року у Києві в сім’ї інженера і домогосподарки. Він добре навчався у школі, багато читав, але весь вільний час проводив на футбольному майданчику. Школу Валерій закінчив зі срібною медаллю, а потім політехнічний інститут.
У 1952 році В. Лобановський почав займатися у футбольній школі № 1, куди його привів дитячий тренер Микола Чайка, який помітив здібного гравця у хлоп’ячих змаганнях. Через три роки Валерій опинився у київській футбольній школі молоді, а ще через два роки його запросили до «Динамо». Спочатку до дублюючого складу, але незабаром обдарований форвард перейшов до «основи» найкращого українського клубу.
Лобановський приваблював на трибуни глядачів дриблінгом, вмінням заплутати суперника, проходами по лівому флангу і кутовими. «Корнери» у виконанні киянина захоплювали публіку у Москві, Одесі, Тбілісі, Ленінграді, Донецьку та Єревані. І звичайно ж, у Києві. Трибуни завмирали, коли Лобановський підходив з м’ячем до кутового прапорця, установлював м’яч у секторі, розбігався з математично точно вивіреної ним відстані і так посилав м’яч, що той або раптово «пірнав» у ближній кут воріт, або летів у дальній. Часто зі скупчення гравців у штрафному майданчику вилітав стрибучий Олег Базилевич і забивав із передач Лобановського красиві голи. «Фірмові» кутові Валерія Лобановського зіграли свою роль на шляху київського «Динамо» до першого чемпіонства у 1961 році.
Лобановському щастило на тренерів, які працювали з ним як з гравцем, – це були В’ячеслав Соловйов і Віктор Маслов у київському «Динамо», Олег Ошенков у донецькому «Шахтарі». В середині 60-х чемпіонський успіх Соловйова, який включив футболіста до основного складу, розвинув видатний радянський наставник Віктор Маслов, тренер, як говорив сам Лобановський, від Бога.
До речі, Валерій дискутував з Масловим, який намагався визначити йому інші, ніж ті, котрі він виконував, функції на полі. Київський форвард, без якого, здавалося, гру «Динамо» уявити було неможливо, був переконаний у своїй правоті, але з роками визнав, що Маслов виявився правий.
У 29-річному віці Валерій Лобановський почав тренувати команду першої ліги «Дніпро» (Дніпропетровськ), вивів її у вищу лігу і одразу ж посів з нею шосте місце. Неймовірний якісний стрибок молодого тренера не пройшов повз увагу високопоставлених керівників у Києві, які відповідали за найкращий український клуб – «Динамо». У жовтні 1973 року Лобановського викликали до Києва. «Ми давно стежимо за вашою роботою у Дніпропетровську і пропонуємо вам очолити київське «Динамо», – сказали тренерові. Він зателефонував колишньому партнерові по «Динамо» Олегові Базилевичу, який працював тоді у донецькому «Шахтарі» і запросив його попрацювати разом.
Від «Динамо» завжди чекали і вимагали лише перемог. Тандем Лобановський – Базилевич, який проіснував два з половиною роки, почав видавати їх одразу. Тренери суворо дотримувалися спеціально розробленої методики підготовчого процесу, кардинально змінили характер ігрових дій, очолили у футболі новий напрям. У 1975 році київське «Динамо» стало першою радянською командою, яка виграла престижний європейський приз – Кубок володарів кубків, а потім – і Суперкубок, перемігши в обох зустрічах за нього мюнхенську «Баварію». Міжнародна асоціація спортивної преси назвала динамівський клуб найкращою спортивною командою світу.
У 1986 році «Динамо» під керівництвом Лобановського знову виграє Кубок володарів кубків. Через два роки керована ним радянська збірна на чемпіонаті Європи виборює срібні медалі. Про Лобановського говорять як про геніального тренера, який відкрив зовсім новий якісний виток розвитку тотального футболу.
Після того, як він наприкінці 1996 року повернувся до київського «Динамо» з Близького Сходу, де досить успішно тренував збірні Об’єднаних Арабських Еміратів і Кувейту (кувейтська команда під його керівництвом стала третьою на Азіатських іграх – небачене до того часу досягнення), від Лобановського у Києві почали очікувати дива. Він, який завжди стверджував, що чудес не буває, за короткий час зробив з «Динамо» абсолютно конкурентоспроможну у Європі команду, «перемістивши» її з другої сотні європейського рейтингу на п’яте місце, яке вона посіла за підсумками сезону 1999/2000.
У Валерія Лобановського був винятково міцний тил. Все життя рука об руку йшла з ним вірна помічниця – дружина Аделаїда Панкратіївна. Їхня дочка Світлана – випускниця філологічного факультету Київського університету за фахом «викладач російської мови для іноземців». У Лобановських двоє онуків: Богдан і Ксенія
13 травня 2002 року Валерій Васильович помер, похований на Байковому цвинтарі у Києві.
Про Валерія Лобановського згадують:
Ахмед Алескеров, головний тренер команди «Чорноморець» (Одеса), 1973-1977:
«З Лобановським я був знайомий досить близько – це справді унікальна людина і великий фахівець своєї справи. Мені довелось побувати разом з ним у Голландії в місті Утрехті, куди у 1975 році нас направили для вивчення тренувального процесу провідних клубів цієї країни. Ми жили в одному номері, багато спілкувалися. У ньому було завжди помітне бажання дізнатися щось нове, більш досконале і головне, одразу втілити це в життя, тобто на футбольне поле. Він завжди змагався лише за перші місця і дуже тяжко переживав будь-яку невдачу. Мабуть, тому так рано і пішов з життя...
…У 1975 році динамівці гриміли по всій Європі – вони виграли Кубок володарів кубків. Я якось сказав Лобановському, що, незважаючи ні на що, коли «Динамо» приїде до Одеси, то «Чорноморець» його обіграє. Так воно і сталося – ми у тому сезоні перемогли 1:0".
Георгій Городенко, воротар команди «Чорноморець» 60-х років:
«Коли Валерій прийшов у команду, то я одразу зрозумів, що це неординарна людина. У Лобановського був своєрідний характер, але, у кожному разі у «Чорноморці» у нього не було ворогів. Взагалі Валерій був дуже контактним, любив пожартувати, по-доброму покепкувати. Наші стосунки були дуже шанобливими. В Одесі він жив на базі команди в Аркадії разом з Віктором Каневським, Анатолієм Коршуновим та іншими хлопцями. Тут же він закінчив політехнічний інститут, а одержання диплома відсвяткував з усією командою на одній з дач Великого Фонтану. Після тренувань ми часто з ним залишалися попрацювати з м’ячем, я бачив, як Лобановський тренував свій знаменитий «сухий лист». Безперечно, це був чудовий гравець і видатний тренер».
Євген НИЗОВ
ПОЩАСТИТЬ В РУЛЕТЦІ
Розхожа приказка про те, що гроші ідуть до грошей, наочно продемонстрував капітан і захисник клубу “Челсі” Джон Террі. Пізнього вечора він, разом зі своїми одноклубниками Френком Лампардом та Ешлі Коулом, зайшли в одне з лондонських казино. Террі, не випробуючи долю, поставив у рулетку 2500 фунтів на номер своєї ігрової футболки – 26. При цьому коефіцієнт ставки на зазначене число становив 35:1.
Доля не стала гратися з Джоном у схованки, залишивши вибір саме на цифрі 26. Таким чином, виграш футболіста склав 87500 фунтів стерлінгів. Цікаво, що тижнева зарплата Террі у “Челсі” становить 90 тисяч. Тобто, за допомогою рулетки він майже подвоїв свій семиденний заробіток.
Лемпард і Коул, які взяли приклад з товариша, поставили на номери своїх футболок – вісімку і трійку. На жаль, вони виявилися не такими щасливими, принісши обом повний програш.
СТАРОЖИЛИ СЕРІЇ А
Голкіпер італійського клубу “Асколі” Джанлука Пальюка, який нещодавно відсвяткував своє сорокаріччя, став третім діючим гравцем Серії А у такому “похилому” віці. Перші двоє – воротар “Лаціо” Марко Балотта (йому вже 42!) і захисник “Мілана” Алессандро Костакурта.
Причому Пальюка перекрив воротарське досягнення легендарного Діно Дзоффа за кількістю виступив в елітному дивізіоні. На рахунку Джанлукі понад 600 матчів у Серії А. Тепер його конкурентом у змаганні за абсолоютну першість з цього показника залишається також нині діючий рекордсмен всіх часів, захисник “Мілана” та збірної Італії Паоло Мальдіні, якому 39 років.
ПРО НАЙБАГАТШИХ
Найбагатшим клубом світу, незважаючи на відносні невдачі останніх років як у Прімеру, так і на євроарені, залишається мадридський “Реал”. Такий підсумок опублікованого звіту “Footba** Money *eague”, результати якого грунтуються на сезоні 2005-2006. Прибуток Королівського клубу склав 292,2 мільйона євро. Друге місце – у “Барселони” (259,1 мільйона), третє – у “Ювентуса” (251,1). На четвертому рядку розташувався “Манчестер Юнайтед”. До речі, манкуніанці дев’ять років поспіль були першими, але після невдалого минулого сезону скотилися вниз. Їхній прибуток становить 242,6 мільйона євро. Замкнув п’ятірку “Мілан” (238,7 мільйона). Далі ідуть “Челсі” (221 мільйон), “Інтер” (206,6 мільйона), “Баварія (204,7 мільйона), “Арсенал” (192,4), “Ліверпуль” (176 мільйонів євро). Цікаво, що у списку 20 найбагатших клубів планети – лише європейські команди.
БИЙ СВОЇХ…
Як повідомили південноамериканські інформаційні агентства, футболісти бразильського клубу другого дивізіону “Курітіба” влаштували бійку зі своїми уболівальниками.
Майже 50 фанів прибули до аеропорту, щоб висловити своє обурення виїзною поразкою улюбленої команди.
Коли гравці увійшли до зали аеровокзалу, уболівальники накинулися на них. Бійка, у якій взяли участь, як футболісти, так і клубні сек’юріті, тривала кілька хвилин до прибуття поліції.
У спеціальній заяві для преси керівництво “Курітіби” осудило поведінку уболівальників, зазначивши, що насильство і агресія не є методами, якими фани повинні доносити до гравців свою думку.
За матеріалами вітчизняних і зарубіжних видань підготував Віктор БЕССАРАБЕЦЬ
