«Екологічні проблеми Чорного моря» – такою була провідна тематика Міжнародної науково-практичної конференції, яка відбувалася 31 травня – 1 червня в Одеському інноваційно-інформаційному центрі «Інвац» й організаторами якої стали Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Одеська міськрада, Державна екологічна інспекція охорони навколишнього середовища південно-західного регіону Чорного моря, Державне управління екології і природних ресурсів в Одеській області, Український науковий центр екології моря та ряд інших організацій.
Проблеми екологічного стану Чорного моря турбують все більше коло науковців й охоплюють все більше наукових нюансів. Викликано це багатьма факторами: тут і все інтенсивніша експлуатація прибережної смуги моря, й прояви загального потепління, й погіршення стану води основних рік, які впадають в море, й чимало інших аспектів.
Ще недавно мало хто з нас згадував про крихітний острівець посеред Чорного моря, під назвою Зміїний (до речі, змій там бачити мало кому доводилось). Але ось ми взялися за освоєння цього острівця, там з’явилося навіть невеличке село, збудовано причал і готель. Й одразу ж постало питання про те, а як подібне вторгнення в природну систему острова, позначиться на стані екології і самої цієї землі, і шельфу? Тож чи варто дивуватися, що десять(!) доповідей цієї конференції безпосередньо стосувалися екологічних проблем Зміїного?
Були тут доповіді з розділу так званої фундаментальної, або, як ми кажемо, “чистої” науки, такі як “Оцінка континентального вкладу сполук азоту в атмосфері над островом Зміїним” (С. Медінець, В. Медінець, В. Прощенко); і такі, які вже сьогодні можуть мати практично-прикладне застосування, скажімо: “Сучасний стан іхтіофауни прибережних вод поблизу острова Зміїний” (С. Снігірьов, В. Заморов, В. Медінець); “Дослідження вітрового режиму й опадів на о. Зміїний в 2004 – 2006 роках”, яким можуть зацікавитися енергетики, прихильники вітру як джерела енергопостачання острова, або “Дослідження чисельності бактеріопланктону прибережних вод острова Зміїного”.
А загалом на конференції було представлено 81 усну та стендову доповідь, присвячену наслідкам досліджень за основними напрямами: рибальство, поточний моніторинг забруднення, спеціальний моніторинг, розробка загальної методології комплексного управління прибережними зонами, захист біологічного різноманіття й, нарешті, швидке реагування в надзвичайних ситуаціях. Як бачимо, коло проблем майже всеохоплююче. До цього залишається додати, що організаторам конференції вдалося залучити науковців з усього українського узбережжя Чорного моря – тобто з Одеси, Миколаєва, Херсона, Севастополя, Керчі та інших міст, а також із Молдови.
Під час конференції хтось із учених зауважив, що от, мовляв, ми досліджуємо, накопичуємо певні знання, але чи будуть вони використані нашими господарниками та керівниками країни і регіонів? З цього приводу в залі навіть розгорілася ціла полеміка, в якій переважали нотки песимізму. Але, на мій погляд, мудрість життя саме в тому й полягає, щоб кожен у нашому суспільстві й у цьому світі займався тим, чим він повинен займатися. Так от, професійна мета науковців-екологів – контролювати стан Чорного моря та досліджувати ті зміни в його екосистемі, які ми зараз спостерігаємо, щоб будь-хто: чи то промисловець, який займається виловом риби, чи енергетик, який заклопотаний забезпеченням дешевою, екологічно чистою енергією острова Зміїного, чи газодобувники, які зацікавилися зараз виходами нафти поблизу Керченського півострова, будь-якої днини могли цими даними скористатися. І потім, якщо ми не матимемо грунтовних, правдивих даних сьогоденного стану екології моря і його прибережної смуги, то яким чином зможемо з’ясувати характер змін, які стануться через двадцять-тридцять років?
Тепле, чисте та біологічно здорове Чорне море – спільний набуток всієї світової цивілізації, і ми повинні дбати про те, щоб воно дісталося нашим нащадкам таким, яким його сотворила Природа.
