Рано розпочався цього року пляжний сезон. І тисячі одеситів, яких підганяють спекотна погода та обіцянки міської влади щодо безкоштовних пляжів, поспішили до теплого Чорного моря.
«Вхід на будь-які пляжі вільний, а платними можуть бути лише послуги, які надаються на ньому (за бажанням відпочивальників)» – ось офіційна позиція міськвиконкому, яку закріплено у відповідному розпорядженні й неодноразово повторюється чиновниками із екранів телевізорів та інших засобів масової інформації.
Але, на жаль, наші міські чиновники, мабуть, забули, а можливо, й зовсім не знали про те, що розпорядження треба не лише видавати, але й контролювати, виконувати.
Побувавши лише на одному пляжі під чаруючою назвою «Нічна зірка», розташованому одразу під східцями центральних сходів Отради, поряд із канатною дорогою, усі можуть переконатися, що розпорядженню міськвиконкому – гріш ціна! Саме так!
На сходах, які ведуть на пляж, шлях перегороджено столиком контролера, який не лише не пустить вас на пляж, але й вимагатиме немалу плату у розмірі 20-30 гривень. А якщо ви заїкнетесь щодо розпорядження міськвиконкому про безкоштовні пляжі – то вам покажуть десь у бік сусідніх пляжів, де можна прилягти біля моря на своїй підстилці.
– А сюди ми бомжів не пускаємо… – заявляє контролер, – тут відпочивають шановані люди.
І не намагайтесь сперечатися, щось доводити – одразу ж з’являться «накачані, стрижені пацани», які «наполегливо ввічливо» порадять вам піти з пляжу по-доброму.
Не випробуючи долі, як і сотні інших бажаючих пройти на цей пляж, я пішов шукати місце біля моря. Обійшовши цей пляж, побачив з його правого боку масивні залізні ворота й огорожу, за яким виднілася «крута хатинка» і невеличкий абсолютно пустий пляж, мабуть, куплений або, як зараз кажуть, – переданий в оренду якомусь олігарху для індивідуального обмивання тіла власного та його ж «олігархенят».
Із болем хочеться сказати у зв’язку із цим ось що. Пройдіться пляжами одеського узбережжя. Ви побачите десятки (а можливо сотні) якихось «феодальних наділів» пляжів, обгороджених огорожами із озброєними охоронцями. Я вже не кажу про «спецзони біля моря», у самому центрі курортної зони міста, які належать морській академії, альпклубу, яхтклубу, «урядовому пляжу» біля будинку прийомів у Санаторному провулку та багатьох інших, які, напевно, давно вже час винести за межі міста. Десятки інших індивідуальних «пляжиків наших місцевих феодалів», на зразок «Нічної зірки», розкидано по усьому узбережжю.
Усе це боляче й жахливо бачити. Й соромно за нашу міську владу. Якщо в епоху так званої комуністичної тиранії таких закритих пляжів було лише два (в районі санаторію Чкалова та Санаторного провулку), то зараз їхнє число досягає десятків!
Мені довелося побувати у багатьох країнах. Але ніде я не бачив такого неподобства, як на одеських пляжах. Наприклад, в Італії, на узбережжі Адріатики, де мені довелося відпочивати, тягнеться багатокілометрова смуга чудових і абсолютно доступних пляжів із найчистішим піском. На них, зазвичай з боку, сидить службовець, який за помірну плату видасть і легкий переносний тапчан, і парасольку, й усе необхідне для відпочинку. Вартість цих послуг у межах одного-двох євро й непорівняна, наприклад, із вартістю тапчана на пляжі «Нічна зірка» в Отраді, яка «зашкалює» вже за п’ять євро.
Хочеться сподіватися, що міська влада зрештою справді наведе порядок не лише в Отраді, але й на усіх одеських пляжах! Цього чекають від неї сотні тисяч одеситів.
