...До Одеського морського вокзалу підійшов величезний білий пароплав з цілою армією закордонних туристів. Вони в очікуванні українського дива, одеського колориту, чудових культурних та історичних цінностей. Але от, залишивши акуратний і красивий морський вокзал, іноземці (та хіба лише вони, а ми з вами?) відчувають, що прибули до якоїсь «країни-смітника».
На виході їх вже зустрічали представниці найдавнішої професії, у переході сиділи хлопчики-бомжі і просили у перехожих кілька доларів, далі, на виході до Потьомкінських сходів, сидів брудний музикант, награючи місцеві мотиви. А вже біля самих сходів стояла юрба циган, які просто нишпорили в іноземців по кишенях. На самих сходах туристи вже зіткнулися з прикладами насильства і знущання: вони вперше, мабуть, побачили крокодила з перев'язаною скотчем пащею, пугача, якого замучила одеська спека. З фунікулера відкривався «чудовий» огляд смітника, засохлих квітів обабіч Потьомкінських сходів.
Завдяки зусиллям Одеської міської організації Партії зелених України і міської міліції вдалося все-таки циган «перевести» на Привокзальну площу (там вони не так помітні), представниць найдавнішої професії – на Митну площу, музиканта відправили під Пересипський міст, хлопчаків розігнали.
Проте святе місце порожнім не буває. Недалеко від переходу поблизу сходів вже сидить бабулька і нав'язливо пропонує одеські листівки, знову хлопчаки наполегливо, як у фільмі «Дванадцять стільців», хапають іноземців за руки і кричать: «Давай гроші». Тут же «примітно» і кричущо - біля Потьомкінських сходів з'явилася людина без обох ніг...
Ось що бачать люди при першій зустрічі з Одесою... А ми, одесити, миримося з цим вже не перший рік.
Виникає запитання – кому доручено стежити за такими явищами і робити так, щоб не було подібних «вивісок» на історичних, урочистих місцях Одеси, її майданах і вулицях?
