ВОЛОДИМИР ТУКМАКОВ: «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ШАХОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ ВЕЛИЧЕЗНИЙ»
Довідка «ОВ»:
Тукмаков Володимир Борисович народився у 1946 році в Одесі.
Міжнародний гросмейстер, заслужений тренер України.
Віце-чемпіон світу серед юнаків, шестиразовий чемпіон світу серед студентів у складі збірної СРСР, триразовий переможець всесоюзних турнірів молодих майстрів.
Тричі срібний призер чемпіонатів СРСР, у складі збірної СРСР – переможець Всесвітньої шахової Олімпіади (1984 р.), триразовий чемпіон Європи, учасник матчу «Збірна СРСР – збірна світу» (1984 р.).
Головний тренер збірної України – переможця Всесвітньої шахової Олімпіади (2004 р.).
Переможець понад 50 міжнародних турнірів.
Нещодавно в Одесі завершився 3-й міжнародний турнір з швидких шахів пам’яті гросмейстера Юхима Геллера. У змаганнях взяли участь всесвітньо відомі гросмейстери Віктор Корчной, Борис Гельфанд, Василь Іванчук… Приємно відзначити, що до цієї гідної компанії увійшли два представники Одеси – міжнародні гросмейстери Юрій Дроздовський і Володимир Тукмаков.
Сьогодні на сторінках «ОВ» – інтерв’ю з Володимиром Тукмаковим, який поділився своїми враженнями про завершений турнір і згадав про основні етапи свого спортивного шляху.
– Володимире Борисовичу, розкажіть про свою участь у турнірі?
– Я вже вдруге брав участь у такому змаганні. І цього разу у якості чемпіона міста зі швидких шахів. Дивно, але чемпіоном Одеси я став вперше, оскільки останнього разу брав участь у подібних турнірах понад сорок років тому. Першого дня виступив дуже гідно, набравши 2,5 очка із трьох. Мені вдалося обіграти Етьєна Бакро, Іллю Сміріна і зіграти внічию з Віктором Корчним. Але, на жаль, у наступні дні настав спад, і в результаті я посів одне із останніх місць. Ви знаєте, я – людина у віці, і в мене вже немає таких спортивних амбіцій, як раніше, до того ж в останні роки я граю дуже рідко. Та все-таки мені було дуже приємно стати учасником таких престижних змагань.
Вважаю важливим відзначити, що цей турнір – третій за рахунком – став традиційним. Завдяки банку “Південний” і голові його правління Вадиму Мороховському, в останні роки шахи в Одесі посіли гідне місце. Одесити отримали можливість побачити гру багатьох провідних шахістів світу – і це чудово. Про шахи почали більше говорити, писати, а це означає, що вони отримали новий поштовх до розвитку.
– Давайте повернемося у минуле. Коли Ви для себе відкрили шахи?
– Мені було сім років, коли товариш у дворі познайомив мене з правилами гри. Правда, потім з’ясувалося, що не всі пояснені ним правила відповідають справжнім, але навіть у такому вигляді шахи мене настільки захопили, що я вже ніколи не займався жодним іншим видом спорту. Мати хотіла прилучити до музики, нібито у мене був слух, але мене це зовсім не приваблювало. Я буквально захворів на шахи і десятирічним почав ходити до Палацу піонерів…
Я використовував будь-яку можливість, щоб взяти участь у турнірах. А десь вже років з дванадцяти став крутитися у дорослих шахових компаніях.
– Володимире Борисовичу, коли Ви зрозуміли, що саме шахи стануть справою вашого життя?
– Багато у чому визначальними виявилися для мене 1961 – 1962 роки. Практично за півроку, пройшовши шлях від першості товариства “Спартак” до фіналу чемпіонату України, я з першорозрядника перетворився у майстра. Причому отримав це звання у 16 років, чого до мене домоглися лише Ботвинник, Бронштейн, Спаський.
Вирішальним же став 1970 рік, коли в жодному зі змагань я не опускався нижче другого місця, хоча грав у Всесоюзному турнірі молодих майстрів, у чемпіонаті України, першості Союзу, дуже сильному за складом міжнародному турнірі у Буенос-Айресі…
– І там Ви посіли друге місце після видатного Боббі Фішера…
– Фішер був поза конкуренцією. 1970-72 роки – безумовна вершина його шахової кар’єри. Він відчував, що настав його час, і це все справляло велике враження на його супротивників і на публіку. Він і посів у тому турнірі перше місце, випередивши мене на цілих 3,5 очка. І, за моїм переконанням, це найкраще його турнірне досягнення.
– До речі, а як Ви, молодий майстер спорту, опинилися у такій блискучій компанії? Адже конкуренція у радянських шахах була великою.
– Мені пощастило. Незадовго до цього на посаду тренера молодіжної збірної прийшов міжнародний майстер Биховський, пізніше заслужений тренер СРСР. Тоді він був ще молодим ентузіастом і справді душею і серцем віддався цій справі. У той час молоді шахісти, чого гріха таїти, були на задвірках, а на всі престижні турніри направлялися вже відомі шахісти. Однак було ухвалено рішення про стимулювання зростання нового покоління. Як наслідок, найсильнішим молодим шахістам дали можливість брати участь у міжнародних турнірах. А оскільки я виграв чемпіонат України, то одним із щасливчиків виявився я.
– У Вас були кумири або майстри, у яких Ви навчалися?
– Яскраво виражених кумирів не було, а оскільки я все життя прожив в Одесі, то вважаю найвидатнішим її шахістом, у якого я багато чому навчився, Юхима Петровича Геллера. З цим гросмейстером мені пощастило не тільки спілкуватися, але й разом виступати. Ми не раз виступали за одну команду і у чемпіонаті України, і у чемпіонаті СРСР, де ми грали за ЦСКА, і за збірну Радянського Союзу. До речі, один проти одного ми зіграли приблизно 10 партій, і з Юхимом Петровичем у мене рахунок позитивний.
– Наскільки я знаю, Ви зустрічалися за дошкою зі всіма післявоєнними чемпіонами світу, крім Ботвинника і Крамніка. Хто з них справив на Вас найбільше враження?
– Ботвинник посідав цілком особливу нішу, яку він сам собі облюбував, і до неї нікого не підпускав. Це виглядало так: є чемпіони світу, а є Чемпіон світу. Так ось, Ботвинник – Чемпіон світу. І навіть коли він пішов з активних шахів, все одно його думка завжди була вирішальною… Фішер був деякою мірою “Ботвинником західного світу”. Такої ж величини постать, як і Ботвинник для радянських шахів, але для шахів, скажемо так, антирадянських.
– Ми живемо у світі комп’ютерної техніки. Як Ви вважаєте, хто сильніший – людина чи комп’ютер?
– У спортивному стосунку результат цього протиборства очевидний – машина сильніша. Шахи тепер переживають важкі часи у зв’язку з вторгненням комп’ютерів. Машина впевнено обігрує навіть найсильніших шахістів. Але у комп’ютеризації шахів є і позитивна сторона. При правильній постановці справи шахи можуть відіграти велику роль в інтелектуальному вихованні молоді. Тому що ця гра – чудова основа для перевірки і вироблення багатьох корисних якостей.
– Володимире Борисовичу, під Вашим керівництвом у 2004 році збірна України досягла справжнього тріумфу, вигравши Олімпіаду. Після тієї перемоги в одному із інтерв’ю Ви відзначили, що дуже важливо правильно оцінити цей успіх – зокрема, у матеріальному плані. Нагорода була гідною?
– Після Олімпіади услід за безмежною радістю і гордістю за наш, не побоюся високих слів, історичний успіх, прийшло гірке розчарування. Так, наша перемога відбулася не у найкращий час – у країні відбувався черговий розподіл влади. Від Держкомспорту України ми отримали звання і скромні премії, які отримують за перемогу у неолімпійському виді спорту. Але далі справа не пішла. І перемога, яка могла б стати прапором не тільки для шахів, але й для всього українського спорту, розчинилася у повсякденному житті нової влади.
Відзначу, що у нас до цього часу існує серйозна небезпека – втратили багатьох наших провідних гравців. Прецеденти, і непоодинокі, коли українці переходили під прапори інших країн, у наших любителів шахів ще свіжі у пам’яті.
Додам, що сьогодні шахи є чи не найуспішнішим видом спорту в Україні. Наші гросмейстери здобули звання чемпіонів світу і Європи в особистому заліку, чемпіонів світу і Олімпіади у командному. І це досягнення тільки останніх років! Інтелектуальний потенціал української нації величезний. А нинішній владі потрібно змінити ставлення до шахів і шахістів. Настав час нових перемог, а для них необхідно створювати відповідні умови.
Вів розмову Євген НИЗОВ
СВЯТО СПОРТУ І ГАРНОГО НАСТРОЮ
Відділ у справах молоді та спорту Біляївської райдержадміністрації спільно з районним фізкультурно-спортивним товариством «Колос» провели яскравий спортивний захід – cпартакіаду серед команд організацій та установ району. В ньому взяли участь також любителі спорту з райдержадміністрації, районної ради, Біляївського РВ УМВС України, Біляївського РВ ГУ МНС України, державної податкової інспекції та виконкому міської ради.
Спортивні змагання одразу перетворилися на шоу; особливо яскраво це проявилося в змаганнях з міні-футболу, де гравці показали високий рівень фізичної підготовки і бажання перемогти. Під час гри за 5-6 місце команди райдержадміністрації на чолі з виконуючем обов’язків голови райдержадміністрації М. Андріяшенком і виконкому міської ради з капітаном команди, мером Біляївки М. Бухтіяровим створили таку енергетику на ігровому майданчику, що вболівальники надовго запам’ятають напружені моменти змагання. Навіть голова ФСТ «Колос» С. Ковальчук, який виступав суддею змагань, не витримав і, передавши свої обов’язки іншому, вийшов на ігрове поле.
Команда податкової інспекції, яку складали представники сильної половини людства, вражала своєю злагодженістю та азартом, але відсутність жінок перешкодила можливості набрати балів та посісти призове місце.
Команда пожежників у червоних банданах, що символізували вогненний настрій гравців, в запеклій боротьбі посіла призове ІІІ місце. Особливо вражаюче пожежники проявили себе, крім міні-футболу, в перетягуванні канату, де їхній майстерності не було рівних. Богатирів у спецівках і чоботах просто неможливо було зрушити з місця, і канат лишився у сильних руках збірної Біляївського ГУ РВ МНС України в Одеській області.
В команді Біляївського райвідділу міліції, як зірочка на небі, сяяла фізпідготовкою гарна дівчина А. Марченко, яка посідала призові місця у всіх жіночих видах спорту і допомогла команді посісти ІІ місце. А глядачі ще раз переконалися: з такою міліцією нічого не страшно.
Звичайно, серйозно підготувалася до змагань команда районної ради, до складу якої увійшли представники місцевих рад району. Капітан команди, голова райради О. Семенов як воротар, у змаганнях з міні-футболу показав справжній клас гри. Показники команди були настільки вагомими, азарт настільки захоплюючим, що команда райради цілком справедливо стала переможцем спартакіади. Слід відзначити справжню олімпійську підготовку начальника оргвідділу райради О. Норенко, яка стабільно входила до призової трійки в жіночих видах змагань.
Спартакіада під гарячим сонцем стала справжнім святом фізичної краси і сили духу представників влади району, які виявилися ще й добре підготовленими спортсменами. Гарний настрій всіх присутніх засвідчив, що такі заходи потрібні й бажані, тому, сподіваємося, дружні зустрічі на спортивному майданчику стануть в районі доброю традицією.
Наш кор.
ЮНІ ФУТБОЛІСТКИ – ЧЕМПІОНИ
Це приємне повідомлення з Переяслава-Хмельницького, де завершився чемпіонат України «Золотий колосок» з футболу серед 11 команд дівчаток 1993-94 років народження.
Одещину репрезентував клуб «Біляївка» (тренери Олександр Мохнацький та його син Ігор). У відбірковому груповому турнірі наші дівчата здобули всі чотири перемоги, взявши гору над колегами з «Колоса» (Київська область) – 6:2, «Коломичанки» (Харківська область) – 4:0, «Одека» (Рівне) – 3:1 і «Темпу» (Житомирська область) – 5:2.
У фінальних двобоях одеситки діяли без зриву, утримуючи лідерство. Вони виграли в «Імпульсу» (Львівська область) – 5:1, «Ятрані» (Черкаська область) – 1:0, розійшлися миролюбно – 1:1 з командами «Родина» (Рівне) і «Вікторія» (Житомирська область).
Так, вперше вихованки шкіл Одеської області у цій віковій групі стали чемпіонами України. У її складі виступали: Марина Кирчевська (Роздільна), Альона Андрилука, Альона Моторна, Євгенія Бороган, Катерина Кравчук (Біляївський район), Інна Горобченко і Світлана Бажан (Татарбунари), Тетяна Мінова та Ганна Чимшир (Ізмаїльський район), Дарія Воронцова та Аліна Махаммад (Одеса). Найкращим бомбардиром визнано Дарію Воронцову, на рахунку якої 12 м'ячів.
Другими призерами стали представниці Рівненської, третіми – Черкаської областей.
Переможцям, членам команди «Біляївка», вручено Кубок, грамоти, медалі і комплект спортивної форми.
Велику допомогу у підготовці та участі у змаганнях нашій збірній команді надали сільський голова Дачної Борис Поліщук, підприємці-спонсори Тарас Матюшкін та Євген Ігнатовський, директор ДЮСШ Біляївки Валерій Кваса.
Євген ГОРЕЛЮК
ДОРОГА НА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЧЕМПІОНАТ
Цвіт нашої молоді віком від 19 до 23 років у Дніпропетровську розіграв чемпіонат України з веслування на байдарках і каное, що мав відбірковий характер до першості Європи.
Найбільший врожай нагород здобув посланець Одещини, майстер спорту міжнародного класу каноїст Юрій Чебан (заслужені тренери – В’ячеслав Сорокін та Євген Лисяк).
На дистанції 500 метрів він з великою перевагою переможно перетнув фінішну лінію. Потім Чебан разом з Петром Круком (Рівне) виграв кілометровий фінальний заїзд на каное-двійці.
Ще дві золоті медалі Чебан здобув у складі квартету на 500 метрів і разом з вихованцем Одеської ДЮСШ-6 Кирилом Симоновим на відрізку 200 метрів.
Байдарочники Південної Пальміри також піднімалися на найвищу сходинку п’єдесталу пошани. Так, Ірина Муравйова (тренер – Едем Муродосилов) на п’ятисотці у напруженій боротьбі здобула “золото”.
Двічі відзначився майстерський дует Андрія Сапарова – Сергія Тищенка (тренери – Сергій Мальков та Олег Безкровний). На байдарці-двійці наша пара на дистанціях 200 і 500 метрів стала чемпіоном країни. У серпні майстри весла виступлять на європейському форумі.
У загальнокомандному заліку веслувальники Одещини посіли перше місце.
Наш кор.
