Низку важливих питань, пов’язаних з екологічними проблемами, розглянула на своєму засіданні, яке відбулося 24 липня, постійна комісія обласної ради з питань екології, природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків під головуванням Анатолія Мирошнікова. Сьогодні ми подаємо нотатки з цього засідання нашого спеціального кореспондента.
Одне з найпроблемніших питань, з яким довелося мати справу цій депутатській комісії, формулювалося так: “Про виконання протокольного доручення голови обласної ради Скорика М.Л. за результатами його робочої поїздки до Роздільнянського району, яка відбулася 25 червня 2007 року”.
Про цю поїздку голови облради наша газета досить докладно повідомляла, але нагадаю, що головна проблема, якою він переймався, – забезпечення цього міста водою. Через незадовільну роботу водокачки, аварійний стан водогону, недосконалу систему водовідведення та інші технічні нюанси, Роздільна вже давно потерпає від безводдя. Зважаючи на постійні скарги населення та реальну ситуацію, що склалася в місті і яка характеризувалася як надзвичайна (а не забуваймо що ось вже котрий тиждень у нашій області панує шалена спека), Микола Скорик дав протокольне доручення роздільнянській районній та міській владі – вжити всіх заходів, щоб місто почало отримувати належну йому норму води.
Подивіться на дати, і ви зрозумієте, що минув рівно місяць від дня доручення голови облради, отож усі учасники засідання депутатської комісії сподівалися почути конкретний звіт про те, що ж насправді зроблено. Доповідь з цього питання заступника голови Роздільнянської райдержадміністрації Ірини Четвертак справила на членів комісії гнітюче враження. Головуючий, Анатолій Мирошніков, змушений був кілька разів перебивати її, і просити, щоб доповідала по суті, а не намагалася з’ясовувати взаємини – судячи з усього, непрості, – які склалися між райдержадміністрацією, яку вона представляє, райрадою та Роздільнянською міськрадою. З виступів голови Роздільнянської райради Ігоря Сікачина, самого А. Мирошнікова, який добре знався на стані справ, та інших учасників засідання, вдалося з’ясувати, що водопровід усе ще перебуває в незадовільному стані; що цілі райони міста все ще залишаються без води. Що в місті зараз працює одна (одна) машина-водовозка, яка здійснює всього два рейси за день. І говорити про те, що вона вичерпує проблеми з водопостачанням безводних районів – просто смішно. За одними даними, в місті нібито є 29, за іншими – 32 артезіанські свердловини (точну цифру депутатам з’ясувати не вдалося), але тільки 14 з них належать до комунальної власності, інші – відомчі; дві взагалі перебувають у неробочому стані, ще кілька потребують ремонту та прочистки. З доповіді І. Четвертак з’ясувалося, що в місті ніхто точно не знає, скільки води виходить з водокачки і скільки надходить до міста, оскільки в місті не існувало водомірів, а це теж заважає і плануванню водопостачання, і розрахункам за воду.
Ще одна проблема, яка зринула під час обговорення: для води, яка надходить і надходитиме до міста, потрібна велика кількість хлорки, для так званого хлорування. Але хлорки, як ви вже зрозуміли, нема, тому що нема грошей, на які можна було б її придбати. І, на мій погляд, Ірина Четвертак цілком справедливо поставила питання руба: по-перше, чому постачанням хлорки повинна займатися райдержадміністрація, адже для цього існує організація, яка займається постачанням води до міста і її хлоруванням; а по-друге, якщо вже хтось вимагає, щоб цим займалася райдержадміністрація, то чому не з’ясовує, де їй взяти на це кошти. Все це так...
Але уявіть собі стан кількох тисяч роздільнянців, які в ці часи чекають на воду, і яким абсолютно байдуже, які там взаємини між гілками місцевої влади і хто повинен дбати про придбання належної кількості хлорки... Саме виходячи з їх інтересів, комісія визнала діяльність владних структур Роздільнянського району та міста Роздільної по виконанню протокольного доручення голови облради Миколи Скорика незадовільною. Гадаю, що таку ж оцінку, тільки в інших, жорсткіших виразах, дають цій діяльності і тисячі жителів Роздільної.
На тлі цього розгляду, як відпочинок для душі, виглядало інше питання. Досі ми здебільшого говорили про те, що в області гинуть малі річки, а ті, які ще животіють, опинилися в жахливому, антисанітарному стані. Досить сказати, що лише за 60-80-ті роки в Україні загинуло, або опинилися на грані зникнення, понад 5 тисяч малих річок! Знаючи про це, влада Ширяївського району вирішила будь-що врятувати колишню окрасу свого району, річечку з романтичною назвою Журавка.
Як випливало з доповіді на комісії голови Ширяївської райдержадміністрації Людмили Жаданової, кошти з Обласного фонду охорони навколишнього середовища на цю святу справу виділено, проект існує, організацію, яка безпосередньо займатиметься роботами по розчистці русла Журавки, визначено. До речі, разом з цією проблемою розв’язується і проблема підтоплення села Червоний Кут та, мабуть, кількох інших сіл.
На засіданні постійної комісії облради було заслухано також низку інших питань, зокрема: про капітальний ремонт дамби села Качурівки та захист від підтоплення села Чубівки Котовського району; про виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво очисних споруд та про капітальний ремонт напірного каналізаційного колектора в Теплодарі; про реалізацію проекту розчистки русла річки Чага в Тарутинському районі та надання права користування водним об’єктом – Великим Аджалицьким лиманом – фермерському господарству “Восход” (орендатор – Антон Запорожченко) Комінтернівського району, та ряд інших питань.
Приємно відзначити, що питання, які виносилися на засідання цієї постійної комісії облради, були справді вагомими та актуальними, і розглядалися вони по-діловому, з турботою про нашу спільну справу, про екологію нашого краю. Причому робилося це без будь-якої заполітизованості. Якби всі проблеми та на всіх владних рівнях розглядати з такою ж діловитістю – наскільки б цих проблем у нас поменшало.
