У Красноокнянському районі завершилися жнива. Селяни підраховують збитки, яких зазнали через посуху, і вже думають про осінню сівбу. Заступник голови райдержадміністрації, начальник управління агропромислового розвитку Олег БІЛОУС розповів про сьогоднішній стан справ у сільському господарстві.
– Всього на території району 95 сільгосппідприємств і фермерських господарств, зокрема вісімнадцять великих. Під врожай 2007 року аграрії району засіяли зернові і бобові культури на площі 33106 га, зокрема пшениці – 14950 га, ячменю – 13680 га, гороху – 3954 га. Програмою “Зерно Красноокнянщини” передбачалося зібрати майже шістдесят дев’ять тисяч тонн зерна. Однак несприятливі погодні умови принесли селянам великі збитки. За останні півстоліття красноокнянці не пам’ятають такої спеки.
– На жаль, така ситуація і в інших районах області. Які Ваші втрати?
– На даний час можна стверджувати, що спека знищила приблизно тринадцять тисяч гектарів посівів. Найбільше загинуло ячменю і пшениці (відповідно 5,6 і 3,3 тис. га). Жнива у районі завершені. Валовий збір складає 29 тисяч тонн, середня врожайність – 14,8 центнера з гектара.
– Негусто. Але це загальні дані. Напевно є приклади і більш позитивні, і не менш негативні…
– Цілком вірно. У деяких господарствах врожайність особливо низька. Це сільськогосподарський виробничий кооператив “Колос” – 8,6 центнера з гектара, СВК “Ягорлик” – 8,2 центнера з га. Ці господарства працювали з порушенням технологічного процесу: засіяли поля після поганих попередників, не внесли у потрібній кількості мінеральні добрива. Але ж інші, незважаючи на посуху, зібрали більше зернових. Наприклад, СВК “Ставровський”, де врожайність сягнула двадцяти двох центнерів з гектара, або СВК “Хлібороб” (19,7 центнера з га). Потрібно вчасно вносити мінеральні добрива, якісно готувати посівні площі і насіннєвий матеріал. І бути готовим до будь–яких несподіванок.
Разом з тим відзначу, що погані справи і з кукурудзою, що зазнала і спеки, і граду: майже вся вона переводиться до кормової категорії. Тобто йде на силос.
– Як відомо, Кабінет Міністрів ухвалив низку постанов, спрямованих на стабілізацію становища у сільському господарстві. А що робить районна влада?
– Наші працівники провадять активну роботу зі всіма господарствами. Ми подали до Головного управління агропромрозвитку облдержадміністрації інформацію про загибель озимих посівів, площа яких склала 9900 гектарів. Сумма збитків тільки по насіннєвому матеріалу сягнула 1 млн 800 тис. гривень, і держава вже розробила схему компенсації.
Тепер аграрії готують зерно до сівби на потужностях сільгосппідприємств. Забезпеченість насінням складає понад 80 відсотків. Велика проблема з горохом: у районі його немає. Також потрібен ярий ячмінь. Управління подало заявки до Державного резервного насіннєвого фонду. Хочу відзначити, що у регіональному резерві вже перебуває 2,9 тисячі тонн пшениці. З Котовським хлібозаводом підписано договір про забезпечення Красноокнянського району хлібом і хлібобулочними виробами на рік – до липня 2008 року. Як би важко не було, сільгосппідприємства району провадять розрахунки зі своїми пайовиками, розраховуючись зерном. Без хліба не залишимося.
– Не менш важливе питання кредитів. Банкіри розуміють, у якому становищі опинилися аграрії?
– На щастя, так. Банки ідуть нам назустріч: або пролонговують кредити, або переоформлюють позики за іншими схемами. А ось у договорах страхування у розділі ризиків посуха вказана не була, і розраховувати на відшкодування не доводиться. Теоретично вплив умов погоди можна передбачити, але тоді страховий внесок для наших аграріїв стане просто непосильним.
– Збитки і ще раз збитки… А які, на Ваш погляд, перспективи?
– Хочу відзначити: Аграрний фонд буде приймати зерно за показником “білок”. Це означає, що його клас і, відповідно, вартість зросте, що допоможе СГП впоратися з труднощами.
Що ж стосується перспектив, то вже тепер видно: великі сільгосппідприємства вийшли із ситуації з меншими втратами. Звичайно, у них по декілька тисяч гектарів землі, але у той же час такі господарства приділяють належну увагу технології сівби і догляду за зерновими. Врожайність тут вища, а збитки – менші. Гадаю, майбутнє – за великими сільгоспвиробниками.
