Медики стверджують, що у наш час в Україні щорічно захворюють на рак 1500 дітей, при цьому Одеська область сьогодні перебуває у сумних лідерах з онкологічних захворювань у країні. Сумна статистика! Лікарі-практики і вчені-медики до цього часу не можуть знайти чіткої відповіді на запитання про причини нищівної недуги, однак сучасні наукові розробки у дитячій онкології вже дають реальні шанси перемогти рак. Наприклад, ще два десятки років тому від лейкемії гинули до 97% вражених цією хворобою дітей. Але з початку 90-х років минулого століття відбулася справжня революція у лікуванні дитячих лейкозів. Завдяки втіленню жорсткої, але ефективної методики, що розроблена у Німеччині, відсоток одуження дітей з діагнозом «рак крові» у всьому світі сягає, за офіційними даними, 70 – 90%. При цьому лікування однієї дитини обходиться у 100 тисяч гривень на рік, а операція – і того більше.
З того часу, як у 1994 році скасували державну оплату за здавання тромбоконцентрату, проблема пошуку донорів для хворих дітей стала важковирішуваною. Але після курсу хіміотерапії маленькому пацієнту потрібна не тільки кров. Ослаблений і беззахисний перед будь-якою інфекцією організм переживає ускладнення, збавлення від яких потребує значних коштів. Нерідко батькам доводиться продавати останнє, що у них залишилося, – житло, щоб на отримані гроші врятувати своїх дітей. Розраховують і на милосердя людей, звертаючись до суспільства із закликом про допомогу. У зв’язку з цим – запитання: як співвідноситься з поняттям справедливості наше милосердя? Як виглядають ситуції, у яких ми самі, без зайвих нагадувань, повинні проявляти милосердя?
Візьмемо, наприклад, проблему реабілітації онкохворих дітей. Вона дуже актуальна сьогодні як в Одесі, так і в країні в цілому. Реабілітаційних центрів з адаптації таких хворих в Україні немає. Між тим, сприяння у такій реабілітації після того, як маленькі пацієнти онковідділень пройшли курс ірс ісивної терапії, вкрай необхідне, але на рівні державних медичних програм у нашій країні поки що не передбачено розв’язання цієї проблеми. Можна тільки по-доброму позаздрити нашим сусідам-білорусам: у них у країні увесь курс лікування і реабілітації онкохворих дітей відбувається за рахунок держави.
Громадська рада з охорони дитинства і материнства при Одеському обласному благодійному фонді “Рождество милосердия”, протягом тривалого часу працюючи над проблемами дитячої онкології, запропонувала на розгляд соціальний проект створення реабілітаційного центру соціальної і психологічної адаптації онкохворих дітей-інвалідів. Ініціатор і керівник проекту – мати дитини, що страждає на важку недугу, педіатр з 22-річним стажем, яка не зі слів знає і розуміє проблеми сімей, де є такі діти-інваліди. Вона вжила заходів щодо пошуку приміщення для такого центру. І воно було знайдено – колишня напівзруйнована школа у селі Красносілка Комінтернівського району. Протягом тривалого часу це приміщення ніким не використовувалося, оскільки перебуває у занедбаному стані: немає вікон, дверей, підлоги, відсутнє опалення, водопостачання, каналізація. Потребують ремонту стеля, перекриття і дах. Власником же цієї будівлі є ВАТ “Укртелеком”.
І розпочалося тривале листування з чиновниками. Чесно кажучи, увесь цей виснажливий процес виглядає як спілкування глухих зі сліпими. Оскільки “Укртелеком” на 92% є державною установою, фонд просив передати приміщення безкоштовно під реабілітаційний центр для онкохворих дітей, але Нле Ндова рада ВАТ у Києві чи не захотіла зрозуміти наше прохання і біди хворих дітей, або просто не змогла проявити акт милосердя. Так протягом тривалого часу вирішення питання перекладалося то на адміністрацію “Укртелекому” у Києві, то – в Одесі.
Мушу відзначити, що існує таке поняття, як участь підприємства у благодійних заходах за рахунок 4% свого прибутку. Не буду говорити про фанансові перспективи “Укртелекому” – вони і так зрозумілі. Стара будівля школи стала б піщинкою у прибутковій частині ВАТ. Але Наглядова рада у Києві так і не змогла зважитися на благодійність.
Після складних і довгих переговорів ми дали згоду викупити цю будівлю. Але ж доведеться ще й ремонтувати! Але кого це хвилює? Одеською адміністрацією “Укртелекому” було ухвалено “мудре” рішення: нам запропонували взяти участь у тендері, тобто на конкурсній основі викупити стару будівлю. Тут я хочу звернутися до читача: кому, на ваш погляд, комісія віддасть перевагу? Благодійному фонду, який по крихтах збирає гроші для хворих дітей, майбутньому прибутковому ресторанному бізнесу або, наприклад, дачному притулку якогось із заможного чиновника-бюрократа? Звичайно, тому, у кого більше грошей!
Ось і запитуєш себе: що ж відбувається у нашому суспільстві, якщо часто доводиться стикатися з прикладами байдужості, чиновницької тяганини, лицемірства, несправедливості стосовно дітей, у яких кожен день життя на рахунку?! Чи є воно сьогодні, деклароване з високих трибун громадянське суспільство, і якщо є, на якій стадії розвитку перебуває: адже загальновідомо, що про зрілість суспільства судять за його ставленням до дітей і літніх людей.
Тільки протягом останнього тижня до нас звернулося чотири сім’ї, у яких діти страждають від онкозахворювань: їм довелося пережити чимало ходінь по муках, і наша держава не взяла цих дітей під свою опіку. Таке громадянське суспільство, на мій погляд, тяжко хворе!
Діти – наше майбутнє, цього не можна не розуміти. Щоб привернути увагу всіх громадян до проблем надання допомоги дітям України, які живуть з ВІЛ/СНІД, хворіють на туберкульоз, онкологічні та інші небезпечні захворювання, ми звертаємося до вас, шановні читачі. Ми хочемо зірвати маску байдужості з очей дорослих, показати, що відступати далі нікуди, що якщо не проявити сьогодні належної турботи про завтрашній день своїх дітей, у майбутньому країна може бути приречена на те, щоб стати державою літніх людей, калік і немічних людей.
Як часто ми втрачаємо можливість проявити милосердя, як часто, поглинуті своїми справами, проходимо повз тих, хто страждає, не допомагаючи їм. А ми повинні були б постійно пам’ятати саме про це милосердя, адже милосердні люди особливо угодні Богу, більш того, наше милосердя є умовою того, що і до нас Бог поставиться милосердно: “Блаженны милостивые, ибо они помилованы будут”.
Пам’ятайте: ціною вашого милосердя можна врятувати не одне життя!
