Зараз, коли ланцюжок цих злочинів розкрито, дехто із особливо милосердних та упереджених громадян намагається виправдати все, що відбувається, спекою. Мовляв, постійно відчинені вікна просто не могли не привернути уваги молодих людей з доброю акробатичною підготовкою, які проходили повз будинок. А потрапляючи до квартири, молоді гості Одеси не могли не прихопити на пам'ять парочку сувенірчиків. І взагалі, затримані квартирні злодії із сонячної Грузії – винятково виховані й культурні молоді люди. Ніхто судимості не має. Будемо сподіватися, що це, незважаючи на лібералізм наших судів, – справа часу.
До того, як молоді кавказці, котрі знімали квартиру у спальному районі Одеси, привернули пильну увагу міліції, ніхто ними особливо не цікавився. Приїжджі поводилися тихо й спокійно. Звичайно, їхні сусіди до дільничного, який неодноразово просив повідомляти йому про нових постояльців, не зверталися. Навіщо турбувати міліцію, якщо люди порядку не порушують, вночі не галасують, за квартиру розраховуються? Коротко кажучи, за місцем проживання проблем не створюють.
Зате цілком достатньо цих самих проблем вони створили на території, яку обслуговує Портофранківське відділення міліції.
– Протягом одного тижня з 2 години ночі до 5 години ранку в нас стабільно відбувалося по дві крадіжки, – розповідає заступник начальника Портофранківського відділення міліції підполковник міліції Олексій Вдовиченко. – До відчинених вікон (спека стояла немилосердна) проникали злочинці й крали все, що лежало поблизу: мобільні телефони, прикраси й ті дорогі та невеличкі речі, які можна легко винести.
Квартирні злодії міркували так – у спеку місце біля відчиненого вікна найбажаніше. А, припустимо, мобільний телефон класти далеко від себе не прийнято – раптом зателефонують...
Про злочинців міліція не знала практично нічого. Єдина інформація до розмірковувань – крадіжки були вчинені із квартир, розташованих у високому бельетажі й на других поверхах. Отже, злочинці не відрізнялися особливо солідною статурою.
Крадіжки були зухвалими. Усі господарі вкрадених речей на час скоєння злочинів перебували вдома й мирно спали біля відчинених вікон. А зовсім поруч із ними злодії забирали мобільники, гаманці, ноутбуки, фотоапарати та інші цінності.
Підсвічуючи собі невеличким ліхтариком, злочинці миттю ідентифікували коштовні предмети, хапали їх і тихо зникали.
Уявити собі стан людей, які прокинулися вранці і не виявили дорогих серцю речей при замкнених дверях квартири та повної безтурботності родичів, нескладно. Але якщо дорогі речі та гроші не забрали інопланетяни (а навіщо вони їм потрібні?), то вихід один – звертатися до міліції.
Працівники міліції буквально знемагали. Адже по району йшов справжній так званий чес. Визначити, яка квартира буде пограбована наступною, не уявлялося можливим. Цінності крали як з житла із євровікнами, доглянутими чистенькими підвіконнями та гарними шторами, так і з недоглянутих квартир зі старою столяркою, що облупилася, і немитим склом. Критерій був єдиний – відчинене вікно. Наявність допоміжних елементів поблизу – труб, дерев, пожежних сходів злодіїв не турбувало. Вони проникали до житла й по абсолютно голих стінах. Притому обікрадені люди мали різний рівень достатку. Відповідно, наколок на багато крадіжок грамотний навідник просто б не дав...
– Як правило, вони працювали втрьох, – розповідає Олексій Вдовиченко. Один залазив, чинив крадіжку, передавав речі другому. Третій у цей час спостерігав, щоб поруч нікого не було.
Після роботи із потерпілими (деякі з яких бачили злодіїв вночі, але вважали це нічним кошмаром) і опитування великої кількості мешканців району з'ясувалося дуже небагато: припускали, що із квартир цінності крали молоді люди у кросівках, джинсах та футболках. Скажімо так, досить яскраві прикмети...
За короткий час у районі сталося близько 10 крадіжок, по місту приблизно стільки ж, а злочинці залишалися невловимими.
Міліція свої успіхи дуже часто виходжує ногами – адже жоден дедуктивний метод не дасть абсолютно точної відповіді, куди наступного разу прийде злочинець.
Було прийнято єдино правильне у цій ситуації рішення: рішення розділити район на квадрати й патрулювати вночі.
Пройшов день – і працівники міліції могли святкувати перемогу: злодіїв було затримано... А господарі чергової квартири з безтурботно відчиненими вікнами, які мирно спали, залишилися при своїх грошах, мобілках та інших цінностях.
Затримання відбувалося класично. Біля Нового ринку мирно прогулювалися троє молодих людей – двоє працівників міського карного розшуку та дільничний інспектор Портофранківського відділку міліції.
– Ми звернули увагу на трьох кавказців, які увійшли о третій годині ночі до під'їзду на Князівській, – розповідає дільничний інспектор лейтенант міліції Костянтин Крижанівський. – Вирішили почекати й подивитися, що буде далі. Подивилися. Побачили чимало цікавого. Обіпершись на стінку й ставши колезі-злодієві на голову, молодий хлопець ліз до відчиненого вікна другого поверху. Ось тут ми їх усіх трьох і затримали.
Злодіями виявилися 20-річні уродженці сонячної Грузії без освіти, але із великим бажанням працювати. Щоправда, уявлення про роботу в них виявилося досить своєрідним. У Грузії такої роботи для них не знайшлося, тому й подалися до України. «Попрацювавши» в одному із курортних міст і неабияк наслідивши, поїхали до Одеси. Тут їхні трудові будні й закінчилися...
Злодіїв було підготовлено до «роботи» на високому професійному рівні. Справжню школу вони пройшли у наставників – старших товаришів, які навчили злодійській науці й підказали, що застосовуючи її, можна непогано заробити на життя. Відповідно, реалізуючи вкрадене, юні злодії частину прибутку направляли, за їхніми словами, літнім шановним наставникам, а якщо простіше – до общаку.
Такі вихованість, шанобливість та смиренність себе виправдали. До СІЗО, куди ізолювали від суспільства поки що несуджених злодюжок, потяглися ходоки із продуктами, з'явилися й захисники. То ж, можливо, суд врахує гарну поведінку та шанобливе ставлення до старших вихованих юнаків. Цікаво знати, як незабаром вони розпочнуть знову демонструвати свою акробатичну підготовку?
