Трагічний випадок наприкінці 2005 року у Саратській райлікарні намагаються не згадувати. Тоді, під час нападу епілепсії, у селі Фуратівка загинула дитина. Машину, на якій везли хлопчика, тягли трактором по бездоріжжю, але вчасно дістатися до «швидкої» в Сарату так і не змогли. Медпрацівники бідкалися: за своєчасної невідкладної допомоги дитина жила б...
Як і в той нещасливий час, сьогодні у Саратському районі є всього один-єдиний пункт швидкої допомоги, поєднаний із прийомним відділенням ЦРЛ. Спектр обслуговування «швидкої» – селище Сарата й приписна дільниця, куди входять села Зоря, Михайлівка, Долинка, Новоселівка, Плахтіївка, Веденка та Світлодолинське. Таким чином, охопленими послугами екстреної медичної допомоги виявляються всього 8,5 тисячі мешканців району.
Для обслуговування інших сіл у районі існує непорушне правило: «швидка» виїжджає обов'язково, якщо пацієнт дитина, вагітна або інвалід ВОВ, і якщо сталося ДТП, незважаючи на те, що, наприклад, село Старосілля розташоване за 56 км від райцентру.
За кількістю населення у Саратському районі, чисельність якого становить близько 50 тисяч чоловік, потрібно не менше 4-х пунктів «швидкої допомоги». Сьогодні райдержадміністрація та райрада шукають можливості для організації ще одного пункту у Петропавлівці, де вже є автомашина для медиків. Питання щодо відкриття другого пункту «пробивається» через медицину катастроф протягом двох років. І якщо намічене реалізується, потребу у невідкладній медичній допомозі всього куща Надеждинської балки (низка віддалених сіл) буде перекрито.
Говорячи про роботу «швидкої допомоги», головний лікар Саратського району Василь Петрович Сиротенко стверджує, що нарікань на погане обслуговування викликів практично немає:
– «Швидка» – це корпус швидкого реагування безперервної дії. Сьогодні її обслуговує 2 машини. У нічний час медпункти по району не працюють. Тому у разі потреби навантаження падає на спеціалізовану фельдшерську бригаду із водієм. Доїхати можна: до кожного села є тверде шляхове покриття. Якщо співпадає, що одночасна допомога потрібно двом дітям, на виклик відправляємо резервну машину, призначену для транспортування хворих до Одеси.
– Бувають випадки із летальними результатами, коли «швидка» не встигає?
– Фактично таких випадків немає. Для нас було б НП, щоб людина чекала на виклик, скажімо, 2 години, або зовсім не дочекалася. Ми щільно співпрацюємо із медициною катастроф, надаємо певну форму звітності. Аналізували смертність в домашніх умовах: люди вмирають не тому, що не приїжджає «швидка», а тому що занадто пізно звертаються.
Як підкреслив у розмові Василь Петрович, звертання заздалегідь сьогодні кануло в Лету. Якщо 15-20 років тому провадилося приблизно 30-40 планових операцій на шлунках, 60-70 на жовчному міхурі, то сьогодні пальма першості належить лише ургентним випадкам. Оперують ножові поранення, перфоративні виразки, гострі апендицити та холецистити.
Завідувач приймального відділення Саратської ЦРЛ та швидкої допомоги, лікар-хірург першої категорії Геннадій Павлович Ліпов доповнює сказане. Найчастішою причиною для надання швидкої допомоги, за його словами, є погіршення стану пацієнта на тлі хронічних захворювань, гостре виникнення захворювань і станів, травми, отруєння, нещасні випадки:
– Найбільше звертаються через серцево-судинні захворювання. Це гіпертонічні та судинні кризи, стенокардія тощо. За перше півріччя виконано 1680 викликів. За той же період амбулаторну допомогу надано 1853 хворим. Якщо порівнювати із аналогічними минулорічними показниками, то звітні цифри зберігаються на минулому рівні. Атестовані фельдшери першої категорії В'ячеслав Васильович Пелін, Михайло Юрійович Білоус, Євген Сергійович Горбачов та ветеран праці Борис Іванович Федоров, які працюють у спеціалізованих бригадах, люди не лише досвідчені та кваліфіковані, але й здатні виконувати службовий обов’язок у екстремальних умовах. Фельдшери «швидкої» охоче підтверджують факти самолікування хронічних хворих або несистематичний прийом ліків. Говорять, дуже багато людей терплять до останнього, занедбують хворобу. У підсумку, деякі причини звертань до екстреної та невідкладної допомоги виявляються жахливими. Багатьом не по кишені оплачувати власне занадто дороге лікування або транспортні витрати для поїздки до поліклініки. Тому приблизно половину хворих, які потрапляють на стаціонарне ліжко, привозить саме «швидка допомога»! Тому, говорячи про «неякісну» роботу «швидкої допомоги», слід брати до уваги і тугий клубок назрілих загальномедичних проблем, характерних для більшості регіонів нашої держави.
Справжній стан речей в охороні здоров'я на сьогодні вкрай жалюгідний. При цьому сільська медицина перебуває буквально на межі виживання! І в цьому випадку не буде зайвим сказати, що «гарантована безкоштовна» медицина перетворює медпрацівників «швидкої допомоги» у заручників нинішньої економічної ситуації, що згубно позначається на подальшому зниженні рівня життя найменш соціально захищених груп населення.
Як і за старих часів, галузі соціальної сфери, серед них і охорона здоров'я, фінансуються за так званим залишковим принципом. На превеликий жаль, публічне обговорення медичних питань, а точніше їхнього фінансування, найчастіше залишається за кадром. Неуважність до обговорення «медичних» питань у сесійній залі Верховної Ради нинішнього, як і попереднього, скликання, виражається наявністю порожніх крісел народних слуг. Хоча саме ці питання вимагають пильної уваги саме народних обранців. Нині фактичні витрати на охорону здоров'я в Україні становлять більш ніж скромні від потреби суми. Можливо, необхідно, щоб не лише політики, але й прості люди заговорили про законодавчу необхідність закріпити більш високий відсоток відрахувань на охорону здоров'я із бюджетів усіх рівнів?
У разі обрання нового парламенту, завдання щодо порятунку життя та поліпшення здоров'я народу має стати пріоритетним. Хоча б від того, що люди в Україні вмирають сьогодні не лише тому, що «швидка» не встигає доїхати.
