На запитання нашої газети відповідає начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області А.Г. СОЛОВЙОВ
– Анатолію Георгійовичу, скажіть, будь ласка, як забезпечується на сьогодні рівень життя громадян похилого віку?
– Пріоритетним завданням державної політики у 2007 році залишається забезпечення належного рівня життя громадян, які протягом своєї трудової діяльності сплачували пенсійні внески. Якщо раніше розмір мінімальної пенсії дорівнював прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, то у поточному році забезпечено виплату пенсії, більшої за прожитковий мінімум для цієї категорії населення.
У цьому році мінімальний розмір пенсії збільшиться на 49 гривень (з 366 у грудні 2006 року до 410,06 гривні у квітні 2007 року, а з жовтня 2007 р. досягне 415,11 гривні).
Підвищення пенсій у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму стосується більш ніж 515,0 тис. пенсіонерів. За вісім місяців 2007 року середній розмір пенсійних виплат збільшився майже на 107 гривень: з 457,12 грн (січень 2007 року) до 563,73 грн (з вересня 2007 року).
Підвищення пенсій відбудеться і в жовтні поточного року, таким чином загальне збільшення середнього розміру пенсії за рік очікується більше ніж на 130 гривень.
Слід зазначити, що середній розмір пенсії порівняно з 2003 роком зріс більш ніж у 4 рази, коефіцієнт заміщення заробітку становить 40 відсотків і це тільки в умовах функціонування першого рівня пенсійної системи. Так, середній розмір пенсії станом на 1 вересня 2003 р. становив 136 гривень, станом на 1 вересня 2007 р. – 563,73 гривні.
Сьогодні поставлено завдання забезпечити чіткий, зрозумілий і соціально справедливий зв'язок між економічним зростанням та підвищенням реальних доходів населення. А наслідком такого зв'язку має стати суттєве зміцнення фінансової бази пенсійного забезпечення, його перехід на накопичувальну систему.
Наукові та практичні підходи до розв'язання цих питань переконують у тому, що передусім необхідно удосконалити законодавчу базу для впровадження пенсійної реформи, яка б регламентувала принципи та умови заміни системи пенсійного забезпечення на сучасну систему пенсійного страхування. Система пенсійного страхування має передбачати функціонування крім солідарної системи, коли працююче населення, сплачуючи внески, фінансує виплату пенсій старшому поколінню, загальнообов'язкової накопичувальної системи, коли кошти накопичуються на персоніфікованих рахунках і є власністю громадян. Також потребує підтримки та розвитку третій рівень пенсійної системи – добровільне недержавне пенсійне забезпечення.
Нагальною потребою сьогодення також є оздоровлення пенсійної системи, яка деформована багатьма чинниками, зокрема через постійне нарощення заборгованості зі сплати страхових внесків, «тінізацією» заробітної плати в недержавному секторі економіки і доходів населення (відрахування до Пенсійного фонду здійснюються з мінімальної заробітної плати працівника, а решта сплачується в конверті).
– Невже так усе безпроблемно з пенсійними виплатами?
– Не перекреслюючи окремих успіхів у процесі побудови системи пенсійного страхування, варто зупинитися на проблемах, які накопичилися в пенсійній системі.
По-перше. Важливою проблемою є високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення особами пенсійного віку (447 на тисячу). Частка пенсіонерів становить майже 27 відсотків всього населення області. Загальна чисельність застрахованих осіб за даними персоніфікованого обліку складає лише 919 тис. громадян, у тому числі 800 тис. – сплачують внески на загальних підставах.
Необхідно відновити широку інформаційно-роз'яснювальну роботу серед працюючих щодо легалізації їх заробітної плати та можливостей скористатися правом на гідну пенсію. Самі працюючі повинні і можуть, до речі – краще ніж будь-яка податкова інспекція, змусити роботодавців (особливо дрібних і середніх підприємців) припинити ганебну практику виплати заробітної плати «в конвертах», поза бухгалтерським і пенсійним обліком. Взагалі, будь-які заходи щодо реалізації пенсійної реформи залишаться лише побажанням, якщо вони не будуть базуватися на широкій соціальній підтримці. Далі, хотілося б звернути увагу на те, що за час функціонування системи пенсійного страхування не ухвалено жодного концептуального рішення щодо реформування системи пільг із сплати пенсійних внесків, пенсійного забезпечення підприємців та запровадження професійної пенсійної системи.
Досі не розроблено комплекс заходів щодо послаблення тиску демографічних чинників на солідарну систему.
Тому цілком зрозуміло – пенсійна політика повинна здійснюватися у контексті забезпечення демографічної трудоресурсної безпеки країни.
Незважаючи на те, що пенсійний вік в Україні значно нижчий, ніж у більшості країн не тільки з розвинутою, а й з перехідною економікою, чинне пенсійне законодавство передбачає право на дострокову пенсію для окремих категорій працюючих.
У середньому дев’яносто тисяч нинішніх пенсіонерів вийшли на пенсію на 5 – 20 років раніше загального пенсійного віку, причому коло осіб, які мають на це право за професійною ознакою, за останні десять років стрімко розширилося.
По-друге. Непокоїть ситуація з недостатньо активною роботою щодо пошуку резервів наповнення бюджету Пенсійного фонду.
Чільне місце серед них займає погашення заборгованості зі сплати внесків, яка станом на 1 вересня цього року становить близько 32,7 млн гривень (із загальної суми заборгованості борги активно діючих підприємств становлять 11,1 млн, борги збанкрутілих підприємств – 20,5 млн, підприємств, стягнення заборгованості з яких обмежено законодавством (казенні, комунальні тощо), – 1,1 млн гривень).
По-третє. Існує проблема недосконалості механізмів обчислення та соціальних виплат.
До Головного управління надходить багато звертань громадян щодо розрахунку індивідуального коефіцієнта середньої зарплати для обчислення пенсії, що має перебувати у прямій залежності від середньої зарплати працівників, зайнятих у галузях економіки.
Наведу один приклад. У працівників банківських установ зарплата сьогодні чи не найвища, і особливо помітний цей контраст порівняно з зарплатою, наприклад, працівників бюджетної сфери, зокрема освітян, медиків та працівників культури.
Визначаючи пенсію банківському працівнику, враховується середня зарплата працівників, зайнятих у галузях економіки, і тим самим реально завищується їм індивідуальний коефіцієнт і, як наслідок, розмір пенсії.
Проте, зовсім протилежна ситуація спостерігається з вчителем, оскільки його індивідуальний коефіцієнт буде значно заниженим, а відтак – і пенсія.
Тобто, треба проаналізувати це питання, а для уникнення таких диспропорцій під час розрахунку коефіцієнта, можливо, повинна враховуватися середня заробітна плата сфери економічної діяльності, де працює людина.
– Анатолію Георгійовичу, хотілося б почути Вашу думку про справедливість оцінки трудового внеску тих людей, які пропрацювали усе свідоме життя.
– Кому, як не працівникам Пенсійного фонду, відома проблема щодо справедливої оцінки трудового внеску тих людей, стаж роботи яких сягає 40-50 і навіть більше років.
Дуже складною для пояснення людям є ситуація з нарахуванням пенсій залежно від часу (року) виходу на пенсію.
Хоча сьогодні, згідно з останніми рішеннями уряду, це питання вирівнюється, все ж таки треба ще дуже багато попрацювати в цьому напрямі.
Адже, скажімо, особи, які оформили пенсію до 2004 року, одержують пенсію меншу, ніж ті, хто пішов пізніше. Причина нібито всім зрозуміла: середня заробітна плата по країні тоді і сьогодні. Цю невідповідність начебто має знімати система індексації, але і вона проблему повністю розв'язати не спроможна.
А звідси – незадоволення частини людей існуючими реаліями у сфері пенсійного забезпечення, докори та недовіра старшого покоління до заходів Пенсійного фонду і держави загалом щодо реалізації пенсійної реформи.
Сьогодні як ніколи потрібен комплекс рішучих, послідовних кроків на шляху реалізації пенсійної реформи, які можуть створити в Україні перспективну систему пенсійного страхування. Необхідно, зокрема, напрацювати та законодавчо оформити механізми, які б підвищили зацікавленість роботодавця і самого працівника в фінансуванні пенсійного капіталу.
Ці питання ми маємо вирішувати паралельно із запровадженням другого рівня пенсійної системи, єдиного соціального внеску, професійної пенсійної системи та розвитком добровільного пенсійного забезпечення.
