Вийшов у світ черговий номер літературно-художнього і культурологічного міжнародного журналу «Меценат и мир» (Москва). Видається він за підтримки Спілки російських письменників і Міжнародної асоціації сприяння культурі. А до нашого міста має безпосередній стосунок: у ньому заведено спеціальний розділ «Одесские страницы». Це вже четвертий випуск. А перший відкривався добіркою раніше невідомих віршів академіка Філатова.
Сама назва журналу говорить про його різновекторні і в той же час пересічні лінії. Життя відображене у ньому через діяння людей безкорисливих, які віддали сили душі і розуму сівбі «розумного, доброго, вічного». І тих, хто у відповідності зі своїм розумінням громадянського обов'язку, патріотизму та інших високих почуттів дає творцям можливість донести своє слово до читаючої публіки. Редакційна колегія вже зробила багато. Два роки тому журнал був удостоєний нагороди міжнародного благодійного фонду «Меценаты столетия» – Великої золотої медалі «Национальное достояние».
Нинішній номер “Мецената” нетиповий навіть для себе: під одною обкладинкою зібрано чотири випуски. Вийшов досить солідний том, який можна читати і читати не тільки через його «грубезність». Вражає неозоре географічне охоплення. Понад десять країн репрезентували свої «візитні картки» у вигляді прози, поезії, мемуарів, есе, літературознавчих, мистецтвознавчих, культурологічних статей, репродукцій та ілюстрацій. Ця мозаїка окремих елементів складається, проте, у цілісну картину, на якій відображено минулий і, головне, нинішній час у множинності ідей і художніх течій.
«Одесские страницы» складає для журналу літературознавець і мистецтвознавець Станіслав Айдінян, пов'язаний долею як з Москвою, так і з нашим містом. У випуску вони займають сорок сторінок, в них витримано дух і спрямування журналу. На відкриття, під рубрикою «Пантеон», дано фрагмент ранніх спогадів Євгена Окса. Цікавий сам маловідомий автор: художник, поет, письменник-мемуарист. Навчаючись у двадцяті роки минулого століття в Одеському художньому училищі, Окс входив до кола авангардистів. Найцікавіше у його спогадах – жива розповідь про те, як відбувалися засідання клубу поетів «Зеленое кольцо». Сильне враження на нього справляло читання Едуарда Багрицького, Юрія Олеші, Іллі Файнзільберга (Ільфа). Це – ще одне цікаве свідчення яскравості і самобутності літературного «південного заходу», надбання нашої культури. Проза Георгія Голубенка, як завжди, смачна і барвиста. Оповідання про всім нам відомого дядька Жору з Привозу дає той колорит, який неодмінно зацікавить читачів, оскільки немає людини, яка насторожилася б при словах «одеський гумор» і не шукала б його жадібно.
Поезію авторів різних поколінь поєднує прагнення не просто розповісти, а осмислювати минуле. «Дом маскируется в ночь неумело и грубо, /Чтоб открываться для тех, кто в нем может прожить» (Анастасія Яковлєва); «Всего безнадежнее, знаешь, зима,/ Знать все наперед» (Тіна Арсеньєва). Плідним здається і задум протиставити – але не зіштовхнути, а доповнити – споріднені рубрики «Одесса на горизонте» і «Одесса за горизонтом». Фотохудожник і поет Вадим Шулеко – це імпресія, гімн дощу і сонцю, морю і туманові свого міста; Юрій Юрченко, народжений в Одесі, космополіт, нині парижанин, поетично і по-філософському «озвучує» «Майстра і Маргариту».
Відобразилися у дзеркалі журналу такі неординарні постаті колишніх одеситів, як легендарний Сашка-музикант у нарисі ветерана журналістики Михайла Бінова, художник Файтель Муляр у статті упорядника сторінок. «Репортерське сафарі» Вероніки Коваль пропонує знайомство з відомими одеськими левами, вірніше, їхніми скульптурами і барельєфами. Юлія Петрусевичюте – прогулянку з легендами Одеси, художником Юрієм Коваленком та краєзнавцем Олегом Губарем. Не така далека від нас, але таємнича «вічна Попелюшка», акторка Яніна Жеймо, постає і у житті принцесою у спогадах Олени Колтунової про зустріч з нею.
Як бачимо, своєрідний зріз культурного життя міста вдався. Звичайно, у когось виникне запитання, чому саме ці автори та їхні герої одержали прописку у міжнародному журналі. Так, могли б бути й інші. Чим-чим, а талантами ми багаті. Сподіватимемося, що на наступних «Одесских страницах» з іншими познайомимося.
