Смішно дивитися, як спортивний «мерседес» повзе зі швидкістю старого «запорожця»! Можливо, хтось позловтішався б, але мене більше хвилювало те, що вже на понад 40 хвилин я спізнювався на роботу. Так, і «мерседес», і моя маршрутка поряд стояли в пробці, що розтяглася від селища Котовського до Пересипського мосту.
Не треба бути великим фахівцем в ергономіці, щоб, дивлячись на виснажені обличчя людей у задушливому автобусі, зробити висновок: сьогоднішній робочий день, що тільки-но розпочався, продуктивним уже не стане. Щодня, щоб дістатися до своїх робочих місць, розташованих переважно в центрі міста, жителям селища Котовського доводиться витрачати на дорогу не менше півтори години.
Не можна не відзначити того, що наші водії явно переоцінюють розміри своїх машин для перевезення людей. Те, що в них передбачена кількість стоячих пасажирів, зовсім не означає, що людей у проході можна ставити в два, а то й у три ряди. Крики водіїв «пройдіть далі! Станьте щільніше!», – стали звичними. Побачивши таку картину, запитуєш себе: «Куди дивиться транспортне відомство?» Проте, відділ, що здійснює контроль громадського транспорту, просто не в змозі устежити за усіма. До того ж кому хотілося б дивитися на те, як повз нього проїжджають «його» маршрутки, але не зупиняються, тому що водії не повинні створювати в них тісноту. Отоді в голову, напевно, прийшла б думка: «Можливо, ще можна якось втиснутися? Ну, не стояти ж тут до вечора!».
З цим важко не погодитись! Всіх незадоволених люб'язно запрошують звернутися до відділу скарг, де щодня приймаються зауваження, пропозиції і розглядаються по закінченні робочого дня (телефон даного відділу можна побачити в будь-якій маршрутці).
Що цікаво, останнім часом ремонтувати дорогу саме в час перевантаження стало «доброю» традицією. Постійні запізнення на роботу спричиняють наростаюче напруження між роботодавцями і співробітниками, що запізнюються. Відомий навіть випадок, коли одеський автолюбитель спізнився через пробку на важливі переговори і був звільнений начальством. Він з'ясував, що причиною пробки стала яма на дорозі, сфотографував її і безліч інших ям по дорозі з дому на роботу. І пішов з цим до суду. Суд присудив йому $1000 за матеріальний збиток і $10000 за моральний. Правда, міські служби йому поки що нічого не виплатили, але почали ремонтувати дороги.
Як говорять фахівці, є чотири причини виникнення шляхових заторів. Це – погодні умови, аварії, будівельні роботи і перевантаження. При цьому більшість пробок утворюються саме через велику кількість автомобілів. Як повідомили в УДАІ ГУ МВС в Одеській області, в Одесі на сьогодні зареєстровано 142808 одиниць транспорту. Додамо до цього ще кілька десятків тисяч машин, що відвідують наше місто в курортний сезон, і одержимо реальну ситуацію, за якої дороги просто не можуть пропускати стільки транспорту. Виявляється, аварії і будівництво винні тільки в 20% заторів (по 10% на кожну причину), а на погоду можна все звалювати лише в 2% випадків. Звичайно, ми завжди з недовірою ставилися до статистики, і ці цифри так само змушують засумніватися в їхній вірогідності.
З кожним роком населення селища Котовського та інших районів зростає, а разом з ним зростає і кількість автомобілів. Пропускна ж здатність основних шляхів залишається незмінною. Кілька років тому влада намагалася розв'язати цю проблему розширенням дороги в районі Лузанівки. Однак це дало лише переміщення пробки на кілька кілометрів ближче до Пересипу.
Є також і так звані сезонні шляхові проблеми. Я не маю на увазі погодні умови або якісь катаклізми (всі вже давно звикли, що, як випаде в Одесі рясний дощ, то з дому краще не виходити). Про наближення осені нагадує не жовте листя, а ранішні годинні пробки по дорозі на роботу, пов'язані з тим, що права смуга зайнята усілякими зерновозами, контейнеровозами та іншими вантажними машинами, що очікують заїзду на елеватор або до порту. Врешті-решт з трьох смуг залишаюється всього дві, які занадто малі для величезного потоку машин з житломасиву. Можливо, краще на час збирання врожаю переїжджати жити в інший район міста?
Протягом багатьох років говорять про будівництво в нашому місті метро. Незважаючи на наявність катакомб і будинків з черепашнику, закордонні фахівці вважають, що це можливо. Зокрема, якийсь час тому італійці висловили принципову готовність брати участь у реалізації такого проекту.
В часи Союзу, як і належало містам – "мільйонерам", Одеса ледве не замала класичний метрополітен. У 70-ті роки минулого століття, коли в місті ще не було мільйону жителів, задумали швидкісний трамвай. А вже з початку 80-х років на порядок денний постало спорудження метрополітену, і Одеса увійшла до загальносоюзного списку міст-претендентів.
Були проведені відповідні геологічні дослідження, і фахівці ленінградського інституту "Ленметродіпротранс" приступили до розробки проекту підземки для Одеси на початку 1985 року. Метрополітен було внесено до генплану розвитку міста 1989 року.
Передбачалося, що перша черга підземної траси з 6 станцій з'єднає заводський район Пересип з центральною частиною міста і вокзалом. Далі лінію продовжили б у 2 етапи на північ до селища Котовського, а пізніше – і на південь, до Південно-західного масиву і Чорноморки.
Є і ще одна проблема, що незмінно виникне у випадку, якщо все ж таки дійде до справи: спочатку при забудові Суворовського району справді відводилася смуга шириною приблизно 60 м всередині всього житломасиву, де можна було б побудувати лінію метро відкритим способом. Зараз ця смуга цілком забудована житловими 16-поверховими будинками, і місця, де б, можна було б спорудити відкрите метро, практично немає. Навпаки, основна магістраль житломасиву Котовського – проспект Добровольського має потребу в розширенні (там всього по 2 смуги в обидва боки). Це розширення може відбутися тільки за рахунок трамвайної колії, що проходить вздовж проспекту.
Що стосується Таїровського житломасиву – там взагалі немає місця. Ніякого. Там навіть для трамвая місця не виділено. Основна магістраль селища Таїрова – проспект Академіка Корольова – теж має по 2 смуги в обидва боки і вузькі тротуари, забудовані 9-поверхівками. Єдина ділянка, де є можливість зробити наземне метро, – шматок від Пересипського мосту (приблизно кілометр від Грецького майдану) до селища Котовського.
Є і ще одна проблема на дорогах: це постійні аварії. Гадаю, що кожний з читачів цих рядків не раз із страхом або у кращому разі з несхваленням помічав автомобіль, що мчить на червоне світло світлофора. Зрозуміло, що у нас не порушував ПДР тільки той, хто не сідав жодного разу в житті за кермо, тому що, якщо зробити все за правилами, то перед кожним виїздом ми повинні провести практично повний технічний огляд автомобіля. Але це все лірика. Особисто я не полінувався простояти на узбіччі дороги, що веде з селища Котовського до центру. Не більше півгодини минуло до тих пір, як мені вдалося вникнути у всі нюанси моторошної тягучки. Основною причиною, звичайно ж, були фури – величезні вантажівки, що стоять у неміряній черзі на елеватор. Потім самі водії, які, можливо, не підозрюють, що поспішати можуть не тільки вони. Ці суб'єкти, висуваючись фурами на перехрестя і упираючись у «хвіст» пробки, перекривають можливість проїхати автомобілям по перпендикулярній дорозі.
Отже, до вже описаного вище переліку основних причин заторів я б особисто додав відсутність культури водіння у багатьох наших співгромадян.
Крім того, проведений мною моніторинг показав, що шлях від зупинки “Молода гвардія” до Пересипського мосту в ранкову годину зайняв 43 хвилини. (Для порівняння: по порожній трасі від Котовського до мосту можна доїхати за 8 хвилин).
Мені було цікаво, що думають самі учасники дорожнього руху про таке тривале стояння на місці, проте я не став нервувати і без того знервованих водіїв обговоренням цієї теми. Замість цього питання, що мене цікавлять, я задав таксистам, котрі очікують клієнтів і вже, звичайно, знають всі шляхові проблеми. Більшість з моїх співрозмовників вже давно звикли до того, що час подолання відстані з пункту А до пункту Б може змінюватися в кілька разів у залежності від часу доби і дня тижня. Крім того, власників машин нервує той факт, що в тягучці значно збільшується витрачання бензину. Водії здебільшого погодилися, що заходи, які вживаються владою для розв'язання проблеми, недостатні, однак раціональної ідеї виходу з ситуації не зміг запропонувати ніхто.
